Дружина Олега Сенцова Алла розказала кореспонденту "5 каналу", що збирається подавати на розлучення, адже з чоловіком-в’язнем місцеві банки відмовляють їй в іпотеці. При цьому жінка зізналася – їхня родина була на межі розпаду ще до арешту. Алла переконує – нині змушена сама утримувати двох дітей, причому молодший син має діагноз аутизм і потребує особливого піклування. До того ж, місяць тому, жінці перестала надходити грошова допомога – ці кошти Алла Сенцова витрачала на оренду житла.
Я ПОСТІЙНО ПИШУ, АЛЕ ВІДПОВІДІ НА ОСТАННІ КІЛЬКА ЛИСТІВ Я ЩЕ НЕ ОТРИМУВАЛА
– Ви зараз якось спілкуєтеся, тримаєте зв'язок із Олегом?
– Скажімо так, я давно не отримувала від нього листів. Я не знаю, в чому проблема. Чи то мої листи не доходять, чи то його листи не доходять. Тобто в останній час у нас зі зв’язком все дуже складно. Виходить, що я постійно пишу, але відповіді на останні кілька листів я ще не отримувала.
– З чим ви це пов’язуєте?
– Я думаю, що це система. Тому що в нас немає приводів не спілкуватися.
– А ви пробували зв’язатися з чоловіком через волонтерів, адвокатів?
– Так, нещодавно нашому сину запропонували перейти в іншу школу – теж спеціалізовану, але іншу. І мені, як матері, звичайно, хотілося дізнатися думку батька з цього приводу, і вирішувати треба було швидко. Я написала двоюрідній сестрі Олега Наталі (вона тримає з ним зв'язок із материкової України). Проте, вона мені просто не відповіла. Вона займалася допомогою нашій родині, вона дуже багато зробила для Олега – і багато акцій, підтримки. Але на даному етапі у нас все дуже дивно складається.
– На цьому ґрунті почали розвалюватися стосунки?
– Ви знаєте, ми ніколи не були близькими. І більше того, вона, коли приїжджала до Криму – ми жодного разу з нею навіть не зустрічалися. Вона приїжджала до мами Олега, вона спілкувалася з дітьми, але я з нею не бачилася жодного разу. Лиш один чи два рази розмовляла телефоном.
– А з мамою Олега які у вас зараз стосунки?
– Добрі. Звичайно, ми з нею не подружки, але у нас нормальні стосунки.
БУЛА ЧІТКА ВКАЗІВКА СОЦІАЛЬНІЙ СЛУЖБІ ПОЗБАВИТИ ОЛЕГА БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ
– Правда, що ще до всіх цих подій у вас з Олегом пішов якийсь розлад у сім’ї?
– Так, у нас були складні стосунки. Ми залишалися чоловіком і дружиною, але при цьому у нас виникли певні проблеми. Якийсь час ми жили, скажімо так, у сусідніх будинках. Ми поки не знали, що робити із нашими стосунками. Врешті, коли це все відбулося (арешт – 5.ua), усе, що залежало від мене у сенсі допомоги – передачі, бесіди з адвокатами, надання усіх необхідних документів – я зробила. Було дуже серйозне питання з приводу дітей, тому що була чітка вказівка соціальній службі позбавити Олега батьківських прав. І мені вартувало великих зусиль його відстояти. Тому що якими б не були наші стосунки, Олег – батько цих дітей. І я не бачу навіть мінімальної причини, чому він має бути позбавлений батьківських прав у силу якихось інших обставин, не пов’язаних із вихованням дітей.
Олег Сенцов із сином
–Як соцслужба мотивувала свою вимогу?
– Прийшла до мене соцслужба, перевірили, викликали мене потім, і сказали, що "згори" дана чітка вказівка. Я кажу – які є варіанти, що потрібно зробити, щоби цього уникнути? Мені співробітники допомогли. Тому що вони, відверто кажучи, також не бачили особливого сенсу, раціональності в цьому рішенні.
– Це був привід натиснути на Олега?
– Я думаю так. Тому що у плані виховання дітей я не можу сказати, щоб був бодай мінімальний привід його позбавляти опіки над дітьми.
ДЛЯ МЕНЕ РОЗЛУЧЕННЯ – ВИМУШЕНА МІРА, ТОМУ ЩО Я ОПИНИЛАСЯ У ТАКІЙ ПАТОВІЙ СИТУАЦІЇ
– Олег знає, що ви вирішили розлучитися?
– Я йому писала, проте відповіді ще немає. Це не те, щоби назрівало. Просто ситуація така. У мене розлучення не пов’язане з якимись особистими стосунками. Для мене розлучення – вимушена міра, тому що я опинилася у такій патовій ситуації. Я не можу дозволити собі постійно оплачувати орендовану квартиру. Більше того, я консультувалася у банку. Я знаю, що якщо я візьму іпотеку, то мій платіж буде меншим за той, що я зараз віддаю за квартиру. Але я буду платити вже за щось, що я зможу передати своїм дітям. Це внесок у їхнє майбутнє. Проте, коли я пояснювала свою ситуацію в банку, мені сказали: з чоловіком-в’язнем у вас без шансів. І поки мені надавали допомогу на оплату орендованого житла, я, можливо, і не була впевнена у завтрашньому дні, але хоча би на щось могла розраховувати. А зараз я не можу жебракувати кожен місяць, вивішувати заклики: "допоможіть мені". Мені просто соромно, зрештою. А тим не менше я зобов’язана забезпечити дітям дах над головою. Я матір.
Алла і Влад Сенцови
– У вас уже є гроші на перший внесок?
– Ні. Але ми будемо вирішувати проблеми за їхньої появи. Я розумію, що мені буде дуже складно, я це знаю, я йду на це із відкритими очима, тому що мені набридло викидати свої та чужі гроші на вітер. До того ж, я розумію, що якщо господарці щось закортить – то ми з дітьми опинимося на вулиці. Тобто в мене немає гарантій на завтра, жодних. І це мене дуже насторожує.
– А порадитися із чоловіком ви не можете?
– У даній ситуації виходить, що ні. Я залишилася сам на сам із цим. Але раніше в нас і таких питань не виникало. Я знала, що якщо мені 10-го платити за квартиру, то 9 числа я прийду, я отримаю гроші і їх спокійно віддам. А в червні в мене склалася ситуація, коли мені просто 9-го числа повідомили – грошей немає і не буде.
– А що це була за допомога?
- Я не знаю. Я більше скажу, що я до жодних фондів, карток, рахунків не маю стосунку. І я не знаю, звідки надходили гроші. Я знаю, що якусь допомогу надавали мамі Олега. Але оскільки я ніколи не буду рахувати гроші у чужих кишенях, я не знаю, скільки там було. Я знаю, що якісь гроші передавалися мамі Олега на дітей. З цих грошей дітей готували до школи, ще щось необхідне купували. Я не кажу, що мені не допомагали, але ці гроші отримувала не я, я їх не бачила, я їх не знаю, я не знаю, звідки вони йшли і які там були суми. Я цим навіть ніколи не цікавилася, тому що гроші адресувалися не мені, і не маю жодного права копирсатися в тому, скільки там допомоги надається мамі. Я особисто отримувала гроші лише на квартиру.
ОЛЕГА ВЗАГАЛІ СКЛАДНО ПЕРЕКОНАТИ – ЯК ВІН СКАЗАВ, ТАК І БУДЕ
– Як так вийшло, що ви опинилися в такій ситуації? За квартиру раніше платив Олег?
– Ця ситуація виникла із самого початку через те, що в нас з Олегом не було власного житла, і ніколи не було. Ми познайомилися, коли мені було 18 років, йому 19 років, і ми з цього часу постійно орендуємо житло. Спочатку просто не було фінансової можливості – ми були студентами, щось купити було нереально. Поки не було дітей, це не здавалося великою проблемою. Коли з’явилися діти – природно, виникло питання про придбання житла. Був навіть момент, коли в нас з’явилася фінансова можливість, але тут вже у нас виник конфлікт. Я говорила – давай купимо хоча б однокімнатну квартиру, давай купимо, у нас двоє дітей. Але Олег сказав: ні, ми будемо купувати ділянку, будемо будувати будинок, і ми всі будемо жити у великому домі. Переконати його у мене не вийшло. Ну, Олега взагалі складно переконати (сміється – 5.ua). Як він сказав, так і буде. Ми купили ділянку, ми почали будувати будинок, і тут вдарила криза. У результаті немає ані ділянки, ані дому, ані машини – нічого. А коли в Олега знову щось стало виходити у творчості, і ми почали щось планувати – його заарештували.
Весільне фото Алли і Олега
– З приводу арешту. Чи були якісь передумови? Ви боялися чогось подібного?
– Олег – достатньо закрита людина. І навіть в родині він не завжди вважає за потрібне розповідати усі свої плани, задуми. Він дуже багато чого тримав у собі, і багатьох речей я просто не знала. Це специфіка характеру Олега, він такий.
– Коли вам заявили що ваш чоловік – "терорист", якою була реакція?
– Стан шоку. Я взагалі спочатку подумала, що це дурний жарт. Просто дурний жарт. Тому що мене не було в місті, мені подзвонили достатньо пізно – в районі 23-ї години. І повідомили новину. Перша реакція була – хто так по-дурному жартує. Я не могла повірити, що таке в принципі може бути.
– А що сказав вам Олег?
– Він просто завжди говорив одне: я не винен, ця ситуація вирішиться рано чи пізно. Я, відверто кажучи, навіть не думала, що до суду може дійти. А вже тим більше такий термін – це взагалі з області фантастики, дурної фантастики…
ДЕЯКІ ДРУЗІ ПРИПИНИЛИ ЗІ МНОЮ СПІЛКУВАТИСЯ АБСОЛЮТНО
– А як відреагували діти?
– Ох… Складно відреагували. Особливо на початку було дуже важко. Причому, якщо з меншим було простіше у силу його особливостей – він просто не дуже зрозумів, що відбулося. Татко поїхав – та й поїхав. А те, що стосується доньки – там було, звичайно, складніше, тому що вона все розуміє. Але я якось пояснила їй, що це все неправда, що це все скоро закінчиться, щоби вона не переживала.
– А у школі, в гуртках, куди діти ходять – до них не змінилося ставлення?
– Я не скажу, що були складнощі. Нас врятувало (якщо можна так сказати) те, що це відбулося в травні. Тобто до того моменту, коли це стало загальновідомим, навчальний рік закінчився, і попереду було три місяці літніх канікул. Тому, коли у вересні вже діти прийшли до школи, такого ажіотажу не було. У доньки виникали якісь складнощі. Я не можу точно сказати, чи це пов’язано з татком, чи це просто починався перехідний період, чи це вже була її реакція на ситуацію. Але в неї виникали конфлікти з дітьми. З приводу вчителів – я не можу сказати, але конкретних згадок про тата в контексті цих подій не було. Але ми ж не знаємо, що там кожен думає про себе, тому що я зустрічала різну реакцію.
Донька Алли і Олега Сенцових Аліна на творчому фестивалі у Криму
– До вас змінилося ставлення в вашому оточенні?
– Деякі друзі припинили зі мною спілкуватися абсолютно. Коли все це сталося, у соцмережах полилося стільки всього… Хтось слова підтримки надсилав, а хтось навпаки. Причому, добре, якби це були тільки люди, які не знають Олега, не знають мене, не знають нашу родину, і роблять висновки лиш по тому, що чують в засобах масової інформації – це можна вибачити. Але люди, які багато років з нами знайомі… Щоправда, маю сказати, що таких людей виявилося небагато. Тобто в основному все-таки люди нормальні, адекватні. І реакція була скоріше: як таке могло відбутися?
ОЛЕГ ВІДСТОЮВАВ СВОЮ ТОЧКУ ЗОРУ, ПРИЧОМУ ВІДСТОЮВАВ АБСОЛЮТНО МИРНИМИ, ДОСТУПНИМИ ЗАСОБАМИ
– Навколо арешту Олега багато розмов. Одні кажуть, що його заарештували через велику активність, інші – що спецслужби усунули потенційного лідеру кримського спротиву. Що думаєте ви?
- Я не можу судити. Я людина глибоко аполітична, не публічна. Я мама двох дітей, я дружина цієї людини. І політичні амбіції ніколи не були мені властиві: відстоювання відвертих політичних поглядів – чи за, чи проти – не принципово. Мені важливо, щоб мої діти росли ситими, здоровими, щоби не стріляли, щоби мої діти спокійно ходили до школи, отримували освіту – от що для мене важливо. Я далека від всього цього, тому я не можу судити, якими словами і вчинками Олега був викликаний арешт…
– Але переконання Олега були радикально українськими?
– Я би не сказала. Так, він підтримував, виступав як би "на тій стороні", саме українській, але при цьому я ніколи не помічала за ним занадто екстремістських якихось поглядів, занадто категоричних висловлювань. Щоправда, ми з ним і не надто обговорювали політику, але при цьому я не бачила в ньому потенційного "терориста" чи "екстреміста". Не бачила ніколи. Я маю на увазі, що людина, яку звинувачують у тероризмі, має якось це демонструвати, нести якийсь посил. Олег відстоював свою точку зору, причому відстоював абсолютно мирними, доступними засобами, висловлював те, що він думає. У нас кожен має право висловлювати те, що він думає.
– А на вас тиснули представники влади?
– Окрім ситуації з дітьми – ні. Для мене не було жодних персональних наслідків.
– Окрім того, що з’явилися проблеми з грошима?
– Так. В липні я за квартиру заплатила тим, що мені люди назбирали. (Аллі довелося збирати гроші через Facebook – 5.ua). В серпні буду платити тим, що назбираю сама. Може, ще хтось допоможе.
– Але ви працюєте?
– Я працюю. Працюю із дому: пишу статті, редагую студентські роботи – доводжу їх до пуття, щоби вони були гарного рівня. Я беруся за будь-яку роботу, яка засобом збирання слів у фрази дає мені можливість щось заробити, перебуваючи вдома.
Алла Сенцова продає через інтернет власноруч вишиті роботи
– А ще я знаю, що ви вишиваєте.
– Так, вишиваю. Раніше я вишивала для душі, тому що мені просто це подобається. А зараз я вважаю – якщо моє хобі може принести мені якійсь додатковий дохід, то, значить, будемо намагатися ще й так заробляти. Тому що я не можу влаштуватися на постійну роботу через те, що в мене дитина, яку треба водити до школи, забирати зі школи, водити на репетиції, забирати з репетицій. Якщо я винайму няню для цього, то вся моя зарплата буде йти цій няні. Я працюю вдома і намагаюся зробити так, щоби, коли дитина прийшла зі школи – в неї було що поїсти і так далі. А якщо я буду цілими днями на роботі…
СИТУАЦІЯ З ОЛЕГОМ МАМУ ДУЖЕ СИЛЬНО ПІДКОСИЛА, ДУЖЕ СИЛЬНО
– А бабуся багато допомагає?
– Мама Олега дуже допомагає, тому що діти часто їздять до неї на вихідні під час навчального року. На канікулах діти дуже багато часу проводять там. До того ж, ситуація з Олегом маму дуже сильно підкосила, дуже сильно… У неї і так зі здоров’ям проблеми, а зараз, грубо кажучи, вона живе лише онуками. Поки вони до неї їздять, для неї це підтримка. Вона тримається за рахунок того, що вона їх бачить, вона бачить, як вони ростуть – для неї це стимул до життя. Тата немає вже давно, і мама там одна. І, звичайно, приїзд дітей для неї кожен раз – то свято. І тому я намагаюся робити так, щоб вони якомога більше проводили часу там. І дітям там подобається: це все-таки село, це свіже повітря, свої фрукти, свої овочі.
Молодший син Олега Сенцова грає вовка у спеціалізованій виставі, де актори – діти з особливими потребами
– А що ви думаєте про майбутнє? Якщо все-таки Олега в найближчий час виміняють – ви залишитеся тут чи ви поїдете на материк?
– Коли Олег буде вільним, тоді ми з ним зможемо спокійно це вирішити. Я не хочу приймати рішення за нього і висловлювати те, що він може зараз думати з цього приводу. Я цього не знаю. І не знаю, як я вчиню. Я на розпутті, тому що ситуація дуже складна. Тому я просто чекаю, що його звільнять, і тоді всі рішення будуть прийматися нами спільно. Тому що нам є про що поговорити, і обговорити рішення, які нам доведеться приймати далі. Це стосується і дітей, і місця проживання, і родини, і всього-всього-всього, що оточує наш внутрішній маленький світ.
– А ви не думали про те, що, можливо, вся ця ситуація вам дана, щоби навпаки зібрати вашу родину по шматочках?
– Усе може бути.
– Вам би цього хотілося?
– Скоріше так… Я розумію, що складнощі бувають у будь-якій родині, без цього не буває. У нас були і дуже добрі часи, і дуже недобрі. Я не знаю… Мені для того, аби сказати точно, потрібно побачити Олега, потрібно з ним поговорити, почути, що він скаже. Тоді можна про щось говорити. Зараз мені складно тому, що я залишилася сама і маю приймати рішення за всіх.
Леся Кримська Українка для 5.ua
