Вконтакте

Півострів втрачених можливостей або кілька слів про освіту в Криму

Виш кримський – диплом російський

У 2014-му російські агітатори заманювали місцевих жителів – потенційними благами від переходу під опіку Кремля. Та наголошували – російська вища школа сильніша від української і пропонує лише одну – приємну населенню – мову навчання. Сьогодні ж ці пункти на тоді популярних листівках виглядають мало не насмішкою і боляче б’ють по-живому. Адже насправді десятки тисяч кримських випускників і студентів – опинилися у дірі між минулим і майбутнім: знань місцевої школи не вистачає для того, щоб конкурувати з російськими абітурієнтами навіть попри обіцяні пільги і перехідний період, а дипломи місцевих вишів – не визнають ніде, окрім Росії і ще кількох країн-сателітів – Казахстану, Абхазії, КНДР і Венесуели.

У 2014-му році агітатори обіцяли Криму освіту високого рівня російською мовою

«Коли ми вступали у 2015-му році, нам обіцяли повноцінне навчання за спеціальністю «теорія і практика перекладу» - поїздки у країни Європи за програмою обміну студентів, які раніше були в СевНТУ, практику, в тому числі і за кордоном. Тепер же про все це не може бути й мови. Наша викладачка намагається домовитися принаймні про неофіційні поїздки до найбільш лояльних країн Європи. Проте, поки це питання на нулі. Єдина можливість у нас, за словами керівництва вишу – відвідати Китай або КНДР. Проте, ми вчимо англійську та іспанську. Навіщо нам це?», - питає студентка другого курсу колишнього Севастопольського національного технічного університету Наталя. Тепер цей виш тут – називають СевГУ, тобто севастопольський державний. Щоправда, державні дипломи цього університету – у світі так, як російські, не котуються. Наприклад, філологи позбавлені права на практику з носіями мов, а моряки – можливості ходити в закордонні рейси під час навчання та після закінчення університету. Кримські документи в іноземних компаніях – фактор ризику.

Проблему визнають навіть російські можновладці. Після двох років пояснень про складнощі перехідного періоду в Москві вирішили… перекласти відповідальність на інші країни. Мовляв, ті через політику відмовляються приймати в себе кримських студентів та абітурієнтів. Так, голова російської комісії Громадської палати з розвитку громадської дипломатії та підтримки співвітчизників за кордоном Олена Суторміна в інтерв’ю одній з місцевих газет заявила: «Безумовно, мова йде про політичне рішення керівництва цих країн. Безпосередньо студентів з Криму не приймають через санкційну політику. Те, що вони навчаються в Криму, часто стає перешкодою навіть при отриманні візи. Якщо раніше були на цей рахунок якісь домовленості, то зараз, побачивши їх документи, просто відмовляють».

Мало не єдиною альтернативою для кримських дітей весь цей час були материкові вузи Росії. Вони пропонували пільги при вступі і п’ятивідсоткові квоти для мешканців півострова. До того ж, «новим росіянам» дозволили не складати ЄДІ – російський аналог ЗНО, бо досі вважають кримських випускників недостатньо інтегрованими і конкурентними у порівнянні з російськими школярами. Попри це – статистика вдалих спроб вирватися із зачарованого кола з отримання «сірих» дипломів і вступити на материк – не приголомшлива. За даними так званого Міносвіти Республіки торік – завдяки пільгам на бюджет у російські виші потрапили лиш дещо більше тисячі молодих кримчан. Загалом вчитися у РФ подалися 2.5 тисячі людей. Ще ж 9 тисяч у 2015-му – вирішили обрати Крим.

Залікова книжка у Криму

«Наших дітей там не хочуть бачити. Моя донька вчиться в художній школі. Дівчата з її класу вступали і в тому році, і цього річ. Хто в Пітер, хто у Москву. Приїжджали розповідали: складають тут у Криму ЄДІ базовий рівень, плюс там на місці всі іспити. Нам наступного року вступати. Підходила до вчителя математики і питала, чи потрібен моїй доньці репетитор для вступу. Відповідь була така: в Криму поступить, для Росії треба займатися… так що про пільги можна забути,» - розповідає кримчанка Оксана.

До того ж, самі російські студенти особливо не жалують новоспечених громадян. «Моя подруга вчиться в медінституті в Росії. Вона вступила за пільгою на бюджет торік. Так от вона розповідає, що відчуває страшенний тиск з боку студентів-росіян. Вони постійно повторюють, що кримчани незаслужено зайняли їхні бюджетні місця, і за рівнем освіти не дотягують до звичайних російських студентів,» - розповідає студентка Наталя. Сама вона вже через півроку навчання в місцевому виші задумалася про альтернативу – переведення до іншого університету, який видає дійсний диплом і пропонує широкі можливості для практики і подальшої роботи. До того ж, ціни на навчання в Криму – непомірно високі. Так, у вузі Наталі попри підписану угоду, вартість року виросла на 6000 рублів (близько 2000 гривень) і тепер замість 75000 (25000 грн) коштуватиме 81000 (27000 грн) рублів на рік. На більш популярні спеціальності, як-от судноводіння чи судно будівництво і взагалі наближається до 50 тисяч гривень на рік. Щоправда, міжнародний паспорт моряка, як за часів України, цей виш вже видавати не може.

«Це дуже висока ціна, враховуючи те, що наші дипломи не визнають ніде, окрім Росії і ще кількох нецікавих країн, і ми не маємо нормальної бази для навчання і перспектив для подальшої роботи у закордонних компаніях», - каже дівчина.

Багато кримських дітей обирають для себе іншу альтернативу – дистанційне навчання в Росії або в Україні. У деяких російських вузах отримати «диплом по скайпу» можна значно дешевше, аніж у кримському або материковому закладі. Середня ціна такої освіти – 24000 рублів на рік (близько 8 тисяч гривень). До того ж, якщо обрати акредитований вуз, документ буде ліквідним і за межами РФ. Українське ж Міносвіти пропонує власникам «острівної прописки» - отримати дійсний шкільний атестат дистанційно, або екстерном. І вже потім – вступити у бажаний виш. Це безкоштовно, але навантаження на старшокласника в такому випадку – подвійне, бо він має вивчити паралельно дві освітні програми.

У російському кримському атестаті-2015 не вказані українська мова, література та історія попри те, що школярі вивчали їх десять років.

Попри наявність деяких обхідних шляхів, невдоволення батьків у Криму сильно зростає. На вимоги виконати обіцянки і дати дітям право на конкурентну освіту, у керівництвах вишів просто розводять руками. І намагаються активно поширювати чутки про те, що вже найближчим часом кримські виші зможуть видавати краснодарські дипломи. Студенти вірять в це, адже обходячи санкції – росіяни навчилися виготовляти майже всі життєво важливі документи на материку, як, наприклад, закордонні паспорти.

Проте, експерти громадської організації «Альменда», яка ґрунтовно вивчає, зокрема, проблеми освіти для кримчан, скептично сприймають подібні перспективи. «Теоретично це можливо. Проте, якщо це правда, то Російська Федерація офіційно розписується в тому, що вся кримська освіта ліквідується. Адже для того, щоб видавати дипломи Краснодарського краю усі вузи в Криму мають стати філіалами, і таким чином ліквідовується усяі кримська вища освіта. А для політичного іміджу Росії – це вбивство», - переконана спеціаліст «Альменди» Валентина Потапова. Така спроба легалізувати кримських студентів та їхні дипломи – завдасть і фінансового, і ресурсного удару по Краснодарському краю, що й так нині тягне більшість проблем «сірої зони».

Валентина Потапова переконана, що взяти зобов’язання перед кримськими абітурієнтами має саме Україна, адже цього вимагає Конституція

Перспективи отримати поблажки з материка, на думку експерта, є максимум у севастопольського і керченського вишів, які випускають моряків і персонал для торгових судів, адже жодна крюінгова компанія людей із Криму не бере.

«Ці діти дискриміновані за місцем проживання. Для них не створені умови для рівного доступу для освіти,» - переконана Валентина Потапова. За словами експерта, кримські абітурієнти з одного боку затиснуті Росією і тими освітніми межами, які вона пропонує, з іншого – відсутністю чіткої політики України щодо своїх юних громадян у Криму. Наприклад, офіційні структури Києва до цих пір не звернулися до керівництва Росії із вимогою надати дані про те, яким чином забезпечується освіта і право на збереження культури і традицій для тих громадян, які встигли відмовитися від російського паспорта. Невідома і кількість тих, хто відмови не писав, але й «червоної книжечки з орлом» не отримував. Отримання цієї статистики, на думку експертки, могло би якраз стати шпаринкою, через якої офіційна Україна змогла би проникнути в Крим і допомогти своїм громадянам реалізовувати право на освіту.

Проте, цього річ під тиском громадських активістів і правозахисників Міністерство освіти нарешті ухвалило дорожню карту для випускників півострова. Віднині вони мають можливість вступати до українських вишів без ЗНО і з російськими кримськими атестатами. Щоправда, «папери з птахом» офіційно не визнають – а дані з них переносять до так званої освітньої декларації. Вона та результати ще двох іспитів – з української мови та історії України – лягають в основу справжнього атестата про середню освіту державного зразка. А вже з ним – майбутній студент йде вступати до вишу, який погодився на пільгових умовах приймати кримчан.

Проте, перші кроки України на зустріч півострову втрачених можливостей, все одно не вирішують «кримської проблеми». Адже ті старшокласники, що вже зараз вступають до українських ВНЗ, порівняно з іншими українськими абітурієнтами – відстають щонайменше у чотирьох важливих напрямках: в мові, літературі, праві та історії. Саме для того, щоб вирівняти дітей у можливостях та підтягнути у знаннях, на думку Валентини Потапової, держава має започаткувати безкоштовні місячні курси, організувати кампуси, проживання і харчування для абітурієнтів з Криму і Донбасу. Проте, ця ідея досі не має достатньої підтримки ані у владних кабінетах, ані серед населення України, яке страшенно «ревнує» до будь-яких пільг для мешканців невизначених територій.

Попри це – у самому Криму до довгого шляху додому готуються батьки молодших дітей – тих, кому сьогодні від шести до 12 років. Серед активістів проукраїнського руху активно обговорюється ідея взагалі відмовитися від російської школи, організувавши домашнє навчання паралельно із дистанційним українським.

«Ми ходимо у багато кружків, тому я думаю, це компенсує нестачу спілкування. Натомість мої діти не будуть наповнюватися пропагандою і лжепатріотизмом, який так чи інакше проникає у розум дітей. Я помічаю це по своїй малечі, яка закінчує дитячий садок – то «Катюшу» заспіває, то як «діди воювали» розкаже. Школи на материку готові взяти всіх наших діток. Лише у 4, 9 і 11 класах треба буде приїхати на іспити», - пояснює свою позицію мешканка Сімферополя Світлана. На її думку – реально організувати групи однолітків по 4-7 людей і запрошувати викладачів з основних предметів працювати з ними на дому.

Проте, якщо ця ініціатива почне набирати оберти, вона може поставити у небезпечне становище самих її організаторів, переконана експерт «Альменди». На її думку такі відчайдухи неодмінно потраплять у поле зору російських спецслужб, а разом з ними – і вчителі, які погодилися викладати опальні мову та історію.
Валентина Попова переконана – в Україні нарешті мають почути своїх громадян і те, як вони борються за елементарні права на гідність і рівний доступ до освіти без пропаганди і «сірих» кордонів. Так, жінці відомі навіть випадки, коли діти, яким рідні заборонили отримувати українські документи, чекали повноліття і переходили кримський кордон за свідоцтвом про народження, щоби всупереч волі батьків отримати український паспорт і вступити до українського вузу. Саме такі історії, на думку громадської активістки, – мають нагадувати владі і суспільству, що Крим – це не просто територія, а тисячі українців, які потребують допомоги і поваги своє держави:

«Для мене дуже важливо, щоби сьогодні в інформаційні повідомлення увійшли особисті історії дітей. Щоб ми не говорили, що це все просто кримчани або луганчани. А щоби цього кримчанина бачили так, як я – живою людиною, яка дочекалася цих 18 років, щоби прийти в Україну і отримати свій паспорт. І за спиною вона залишили зруйновані родинні зв’язки. І хто-небудь може собі уявити, наскільки страшно у 18 років втратити батьків, коли вони вмирають. Але ще страшніше втратити батьків, коли вони не приймають тебе таким, яким ти є. І лише тому, що ти обрав іншу країну».

Леся Кримська Українка

Попередній матеріал
МЕРТ: Вихід Великобританії з ЄС не потягне виходу її інвестицій з України
Наступний матеріал
Збірна України з баскетболу "3Х3" вирушила на відбірковий турнір чемпіонату Європи

"Купітє дєвушкє мароженоє" або кілька слів про курортний сезон у Криму

М'ясо чи черешня, або кілька слів про нові кримські делікатеси

Територія страху: Крим потопає у хвилях репресій

Рефат Чубаров: Росія піде з Криму