У Бельгії українські родини, які поїхали від війни, стикнулися з парадоксальною ситуацією
Дорослим надають тимчасовий захист, а їхнім дітям, народженим після 24 лютого 2022 року, часто відмовляють у цьому статусі. Причина, яку озвучують бельгійські міграційні органи, звучить абсурдно: дитина нібито не може відповідати критеріям, бо "не проживала в Україні" до початку повномасштабного вторгнення. Про це розповідає "Дивогляд" із посиланням на Радіо Свобода.
Як пояснюють правозахисники, через таке трактування немовлята та маленькі діти фактично опиняються у правовому вакуумі. Без документів вони не мають доступу до медичного страхування та можуть ризикувати депортацією, навіть якщо їхні батьки мають офіційний статус тимчасово захищених.
Однією з тих, хто пережив цей удар, стала біженка із Запоріжжя Яна Холодна. Вона розповіла, що до листопада 2025 року залишалася вдома, хоча поруч уже постійно звучали вибухи й літали дрони. Жінка пояснила, що умови стали нестерпними: люди годинами сиділи без світла та тепла, а дитина почала боятися сирен і навіть сама просила ховатися під час обстрілів.
Після приїзду до Бельгії Яна отримала тимчасовий захист, однак її дворічному сину Семену в такому статусі відмовили. Їй запропонували інший шлях – процедуру возз’єднання сім’ї, яка передбачає фінансові вимоги. За словами Яни, у муніципалітеті їй назвали необхідний дохід на рівні 2550 євро, що для молодої мами, яка тільки приїхала та не знає мови, практично недосяжно.
Жінка зізналася, що перебуває в постійному стресі, адже її дитина залишилася без жодного правового захисту та медичної страховки. Вона також сказала, що їй прямо натякнули: дитина може бути змушена покинути країну.
"То що, я не мала народжувати? Чи як? Як це пояснити взагалі?... Я не розумію, чим моя дитина гірша за мене…", – емоційно заявила Яна Холодна.
Попри складні умови, вона все одно збирає документи на возз’єднання родини, бо іншого виходу, за її словами, їй не залишили. Вона поспішає, оскільки вже минає 90-денний термін безвізового перебування. Якщо подати заяву й отримати підтвердження Annexe 9bis, дитина тимчасово буде захищена від депортації, поки справу розглядатимуть. Але якщо рішення буде негативним, влада може встановити термін, у який потрібно залишити країну.
Схожа історія трапилася і з Катериною Городиловою з Дніпра. Вона перебуває у Бельгії під тимчасовим захистом разом із двома старшими дітьми, але її наймолодша донька Надійка цього статусу не отримала, бо також народилася вже після початку вторгнення.
Катерина пояснила, що найбільше її лякає відсутність медичного страхування, адже маленькі діти часто хворіють. Вона пригадала ситуацію, коли донька впала вдома та сильно травмувала губу, і мати боялася звертатися до лікарів через можливі витрати.
Жінка також розповіла, що її донька не має всіх обов’язкових щеплень за віком, оскільки без страховки препарати й медичні огляди занадто дорогі.
Катерина подала документи на возз’єднання сім’ї, але зізнається: навіть оформлення перекладів та апостилів обійшлося приблизно у 350 євро. Вона каже, що тепер живе в постійному очікуванні та страху, адже не знає, яке рішення ухвалить муніципалітет.
"Ти в напрузі весь час… А як скажуть їхати?...", – описала вона свій стан.
Окремо Катерина наголосила, що не розуміє, чому саме діти стали заручниками бюрократії. На її думку, вони мають отримувати більше захисту, а не навпаки. Вона підкреслила, що така ситуація, за словами жінок, найбільш характерна саме для Бельгії.
Проблема має і системний характер. Як пояснюють в організації Promote Ukraine, Бельгія у 2025 році внесла зміни до міграційного законодавства, інтегрувавши Директиву ЄС про тимчасовий захист у національний закон про іноземців. Правозахисники вважають, що це призвело до "конфлікту режимів" і перекручення самої ідеї тимчасового захисту.
Засновниця організації, юристка Марта Барандій, заявила, що проблема не є поодинокою помилкой чиновников. За її словами, речь идет о системном сбое, который оставляет младенцев без документов и подрывает принцип единства семьи.
"Це не поодинока адміністративна помилка. Це наслідок системного збою…, який залишає немовлят у правовому вакуумі", – підкреслила вона.
Юрист правозахисної організації Caritas Пітер ван Роєн підтвердив, що такі випадки виникають регулярно. Він зазначив, що інколи з подібними проблемами стикаються навіть кілька разів на тиждень. За його словами, у найбільш складних ситуаціях сім’ям доводиться подавати заяви на нову візу або окремий дозвіл на проживання, однак рішення ухвалюються довго й не завжди прозоро.
На ситуацію звернули увагу й у Євросоюзі. Спецпосланниця ЄС у справах українців Ілва Йоганссон зізналася, що не знала про такі відмови, але заявила: якщо батьки підпадають під захист, то й діти повинні мати ті самі права. Вона додала, що їй потрібно детально вивчити це питання.
Тим часом українські мами в Бельгії продовжують ділитися історіями в закритих групах і соцмережах. Деякі подають апеляції та залишаються в країні до їх розгляду, а інші не витримують психологічного тиску й повертаються в Україну.
Ще одна біженка, Олена Подопригора з Маріуполя, повідомила, що її дворічна донька також залишилася без статусу тимчасового захисту. Жінка розповіла, що сім’ї не дають навіть письмової відмови, тому вони готують подання документів на міжнародний притулок. За її словами, жити без медичного страхування дитині практично неможливо, а процес оформлення складний і потребує допомоги адвоката.
Таким чином, бельгійська практика залишає українські сім’ї перед важким вибором: проходити дороговартісні та тривалі процедури легалізації або ризикувати тим, що діти залишаться без захисту й можуть бути змушені покинути країну. Правозахисники наголошують, що ситуація потребує термінової політичної реакції, інакше принцип гуманітарної допомоги українцям у Європі буде порушено саме щодо найбільш уразливих – дітей.
Раніше "Дивогляд" писав, що українка розповіла про одну рису американців, яка дивує її роками.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
