Диво врятувало військового медика Артема на фронті декілька разів. Сам він із Дніпра і зараз лікується після поранення. Хоче якнайшвидше повернутися до своїх побратимів. Чоловік пішов захищати батьківщину добровольцем. У цивільному житті працював санітаром, тож вирішив, що буде рятувати поранених захисників. Про шлях бойового медика та особливості професії, дивіться у сюжеті журналістки "5 каналу" Наталії Москаленко у випуску новин.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Артем ходить серед світлин побратимів на Алеї слави. Прийшов до тих, із ким нещодавно пліч-о-пліч відбивав ворога, а сьогодні залишилися тільки спогади. Зараз захисник на лікуванні. Він – бойовий медик 128-ї бригади територіальної оборони Дніпра. Зазнав поранення на Вугледарському напрямку. За півтора метра від Артема вибухнула міна і травмувала руку. Розповідає, робота медика на фронті дуже складна.
"Бойовий медик не просто сидить і чекає поки буде пацієнт чи ще щось. Це ж така сама бойова одиниця як і інші бійці, просто більш спеціалізоване на медицині. По-перше, коли йде бій, то в пріоритеті відбиття штурму чи ще щось, а потім вже огляд поранених і надання допомоги", – поділився Артем.
Він пішов воювати добровольцем. Хотів рятувати поранених захисників. Раніше чоловік працював санітаром у реанімаційному відділенні лікарні імені Мечникова. Тож основи медицини знав. Решті – навчався з інтернету, просто в окопі. Пізніше опанував і курси такмеду у військовій частині.
"У нас найчастіше були осколкові поранення. Це дрони, скиди, FPV-дрони, мінометний обстріл, танковий обстріл – в основну таке. Рівень санітарії тут вже і казати нічого. Коли там дощі – це звичайне болото. По коліна в багнюці, пересуваєшся, щось робиш. Тут вже не думаєш про антисанітарію. Тут треба вже врятувати життя", – розповів бойовий медик.
Читайте також: Україна на Паралімпійських іграх має майже 50 нагород: участь у них бере і бойовий медик – як спорт допоміг йому відновитися.
Каже, на передовій ухвалювати рішення треба швидко, але виважено. Від якості наданої допомоги "на нулі" залежить подальша реабілітація пораненого. Артем згадує найтяжчий випадок порятунку військового в його практиці.
"Там був випадок, коли хлопець на мінусовій позиції наступив на міну і була травматична ампутація. Хлопці встигли вчасно наложити турнікет. Ми висунулися на зустріч і перехопили на етапі доходу на позиції. І доправили на евакуацію", – поділився Артем.
Чоловік каже, під час служби траплялося, коли диво рятувало побратимів. Щасливий випадок допоміг і йому.
"У мене була історія, коли я біг окопом і зачепився за корінь дерева. Якраз, де я мав пробігати стався приліт зі 120 міномету. І такого дуже багато – тебе або щось зупинило, або пришвидшило. І це врятувало життя", – зауважив Артем.
Як тільки одужає, каже він, хоче знову повернутися в стрій. Розповідає, вдома на нього чекають дружина і донька, однак захисник розуміє, що поки потрібен на передовій. Адже має надавати допомогу побратимам.
"Вірю в себе, вірю в побратимів. Для мене янголи-охоронці – це наша артилерія, наші дронщики, які спостерігають, показують картинку, де і що відбувається, FPV-шники. Тобто вся наша армія і є янголами-охоронцями один для одного", – наголосив Артем.
Наталія Москаленко, Олександр Пронський, Дніпро, "5 канал".
Дивіться також: