Як написав Бабченко, "пост про Володимира Зеленського (під назвою "Поки Україна плакала – ти ржав", – ред.) провисів на Фейсбуці кілька годин. За цей час ним поділилися дві тисячі осіб. Після чого він був видалений, а мій запасний аккаунт був забанений. Основний аккаунт був забанений за пост про Юлію Тимошенко. Ну що ж. Пропоную знову ефект Барбари Стрейзанд. Вони банять – ми поширюємо. Подивимося, хто переможе".

Журналіст наголосив, що найголовніше завдання України на сьогодні – зафіксувати незворотність змін. Українська державність, якій лише п'ять років – це ще досить хитка конструкція. "І як можна "по приколу" поставити керувати цією конструкцією людину, яка абсолютно не розуміє, що таке держава, як вона влаштована, як вона працює, що таке політика, що таке зовнішня політика – я не розумію зовсім", – написав Бабченко.

Він проаналізував спроби порівняти Зеленського з Рейганом, наголошуючи, що "називати президента Рейгана актором, це приблизно як мене зараз називати відвідувачем молодшої групи дитячого садка – ну, я ж теж колись із соскою в роті какав у горщик. І часу пройшло приблизно стільки ж – років тридцять".

Бабченко наголосив, що з точки зору деяких аналітиків для нього, російськомовного журналіста, який не володіє українською настільки, щоб вести передачі, Зеленський – просто ідеальний кандидат. "Чому я, Аркадій Бабченко, розумію, що проблеми Аркадія Бабченка – це проблеми Аркадія Бабченка? Що Україна виживе без Аркадія Бабченка? А без суверенітету, в тому числі і мовного – ні? Що те, що я дебіл і не можу вивчити мову країни проживання – проблема дебіла, а не країни проживання? Що національною ідеєю має стати відрив від Імперії – у всіх напрямках, а не моя зарплата? Що якщо агресор зробив свою мову інструментом своєї гібридної війни – то питання вже не в мові, а в війні і в існуванні країни? Що Україні без Аркадія Бабченка буде ні тепло, ні холодно, а ось Аркадію Бабченку без України буде хреново? Україна важливіша за моє благополуччя. По-моєму, це елементарно. Чому я, громадянин країни агресора, це розумію, а значна частина українців – ні?" – підсумовуючи запитав він.