Пропонуємо вашій увазі біографію справжнього Тараса Шевченка – людини з непростим характером, франта та любителя випити, шанувальника жінок і талановитого оповідача, зокрема анекдотів про "москалів". Отже, поїхали.
У 1825–му імператором росії стає Микола Перший. На його інавгурацію припадає невдала спроба повстання декабристів. Страх нової революції супроводжував монарха до смерті. Тисячі нишпорок шукали підступи серед еліти та військових. Микола навіть не здогадувався, що найбільша небезпека походить зі звичайної української хати.
Як відомо, Тарас рано осиротів. Виростав на оповідках діда про часи козаччини і свободи: мрійливим, з загостреним відчуттям справедливості.
За легендами, їв землю, у помсту побив вчителя-пияка, крав гусей, щоб вижити.
"Він був екстраординарною людиною за ступенем своєї обдарованості. І якби він залишився там у своїй Керилівці, то не відомо, що б з ним сталося. Він потрапив спершу в Європу, а потім в імперську столицю і в коло надзвичайно освічених широких людей – це власне визначило його горизонт, значно більше, ніж його сільське походження", – переконаний журналіст Юрій Макаров.
У долі Тарас Шевченка несподіваний поворот. Завдяки проханням Сошенка живописець Карл Брюллов вирішив викупити молодого художника з рабства. Щоб здобути запрошені Енгельгардтом 2500 рублів, Брюллов намалював портрет Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і картину розіграли в лотереї. Участь у викупі кріпака взяла царська родина. Гроші було зібрано і 7 травня Шевченко отримав відпускну. Вчорашній раб стає улюбленим учнем Брюллова в Петербурзькій художній академії.
Іван Сошенко, з яким Тарас ділить кімнату, дуже незадоволений змінами у поведінці свого приятеля.
"Сошенка перш за все не вдовольняло непосидяще життя Тараса. "Спізнавшись через Брюллова з ліпшими родинами в Петербурзі, Тарас почав часто-густо (так каже Сошенко) їздити на вечері. Він пішов у моду; його скрізь приймали, наче яку диковину. Він почав гарно одягатися; зробився "модником-галанцем". Олександр Кониський. "Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя".
Не подобається Сошенкові і те, що Шевченко більше часу починає приділяти літературі, а не живопису. Але найбільшої шкоди дружнім стосунками завдає жінка. У Шевченка роман з дівчиною, в яку був закоханий скромний і тихий Сошенко. Скандал – і Іван вказує Тарасові на двері.
Поезіями Шевченка зацікавився нащадок козацького старшини Петро Мартос. Вражений віршами він погодився оплатити видання збірки. Так у 1840 році у Петербурзі побачив світ перший "Кобзар".
"І ось перед вами "Кобзар", який побачив світ 1840 році, коли Тарасові було 26 років який приніс йому нечуване визнання і популярність і славу. Тарас Шевченко написав поезій 8, які увійшли в Кобзар українською мовою. Мовою свого народу. Своїх матерів і сестер, яку тоді називали мужичою. І діалектом, і не визнавали як літературною", – розповідає директорка будинку–музею Тараса Шевченка у Києві Надія Орлова.
Тисячний тираж Кобзаря розійшовся за два тижні. Книжку шукали, зичили, переписували від руки. Тож автор – колишній кріпак Тарас Шевченко стає бажаним гостем на балах та застіллях. І скрізь його оточують натовпи шанувальниць.
На якийсь час Тарас зупиняється у маєтку Рєпніних – пише портрет старого князя. Колишній генерал-губернатор Малоросії потрапив в опалу до царя Миколи – за любов до України і ще за те, що його брат – декабрист, тобто повстанець.
Хто б міг подумати, у Шевченка до нестями закохається дочка Рєпніна Варвара. 35 річна жінка, як тоді вважали – стара діва – втратила через Тараса розум з першого погляду – бо щойно побачила незнайомця, як вдарила блискавка і пролунав грім.
Більшість часу Шевченко у той час проводить не з Варварою Рєпніною, а у товаристві мочеморд. Будь-які товариства в Російській імперії тоді були заборонені, тож могло існувати тільки ось таке, жартівливе. Мочити морду означало вживати алкоголь. Пили не все. Тобто усе – крім звичайної горілки, Якщо не залишалася нічого іншого, то треба було кинути в горнятко хоча би монетку – уже й ставала наливкою.
Мочеморди, до слова, були, можливо більшими лібералами, ніж пізніше кирило-мефодіївці. На одній з пиятик лідер мочеморд, його всеп’янійшество Віктор Закревський вигукнув тост: Хай живе французька республіка! А його приятель Сергій де Бальмен відповів: Хай живе українська республіка! На біду чоловіків на пиятиці були присутні десятки російських офіцерів. Звістка про їхню витівку дійшла до царя. І уже за кілька днів винуватці опинилися в казематах третього відділення. Ледь вирвалися.
3-го березня 1847-го до помічника опікуна Київського освітнього округу Михайла Юзефовича завітав обідраний студент Олексій Петров. Заявив, йдеться про справу державної ваги. Мовляв, він, Петров став свідком засідань таємної антиурядової організації – Кирило-Мефодіївського братства.
Наспіх проведене тодішнім ФСБ (третім відділенням) слідство довело існування таємної організації, проте навіть її чисельність та імена учасників залишилися для московитських нишпорок таємницею. Ми ж за матеріалами слідства та спогадами можемо припускати, що довкола харизматичної постаті Шевченка до республіканських демократичних ідей звернулися передовсім його друзі – історик Костомаров та письменник Куліш.
"Шевченко, вихований читанням "Истории русов" Кониського, зробив з нас людей, що ненавиділи москалів і всіх, що були винні бідованню нашої рідної України. Москалів ми тоді вважали за народ грубіянський, нездатний ні до чого високого. Ми їх звали кацапами. Про кацапів у Шевченка було без краю багацько сарказмів, анекдотів і приказок". Спогади Пантелеймона Куліша у редакції О. Кониського
Уже під час слідства з’явилася чутка, що ще одна ознака приналежності до товариства – татуювання гетьманської булави. Усіх арештованих роздягли і уважно оглянули, але куди не заглядали – жодної булави не знайшли.
Починаються допити підозрюваних. Керівництво третього відділу застосовує метод доброго і поганого поліцейського: погрози смертної кари змінюються пропозиціями царської ласки і вдячності у разі співпраці. З усіх ув'язнених найбільш гідно себе вели Микола Гулак та Тарас Шевченко.
"Шевченко вирізнявся безтурботною веселістю і жартівливістю. Він комічно розповідав, як арештував його на поромі косоокий квартальний. Коли нас розводили по номерах, Шевченко, прощаючись зі мною, сказав: "Не журись, Миколо, ще колись будем укупі жити". Спогади Костомарова.
"Почитайте "У казематі", він очікує слідства і що він пише? "Садок вишневий коло хати". Казалось, він мав би як тигр кидатись на клітку, а він собі заспокоївся, як і Стус от до речі. Аж коли потрапив за грати – час творчості. Він відчув – оце його місце. Якось все стало на місце. І він заспокоївся і це був креативний час. Йому почало писатися. Шевченкові, мені здається, не гірше писалося далі. Він знав, з чим має справу. Тому не панікував і міг сміятися. Як у комедії "Сон"", – пояснює літературознавець Ростислав Чопик.
Справа розсипалася за браком доказів. Імператору донесли, що бунт зрів за гроші французьких ворогів. Вічний страх експорту революцій. Акцент був зроблений на зізнаннях Куліша і Костомарова. Проти Шевченка застосували його вірші. Дісталося і за українську мову, і за козаччину, а найдужче – за іронію щодо царя і його жінки.
"Шевченко… творив вірші мовою українською, найбаламутнішого змісту. В них він то гукає про славу гетьманського урядування та колишню волю козацтва, то неймовірно сміливо виливає поклеп і жовч на царську родину". З конфірмації Тарасу Шевченку.
Куліш і Костомаров відбулися засланнями. Гулак отримав три роки ув’язнення. Найдужче перепало Шевченкові. Вирок Третього відділу – заслання в солдати, – цар власною рукою доповнив "забороною писати і малювати".
Переведений у Новопетрівський форт Шевченко опиняється у жахливих умовах аж до початку Кримської війни 1853 року. Кримська війна стала наслідком хворобливого багатосотлітнього бажання кремля заволодіти Константинополем.
Французько-британсько-турецька коаліція вщент розбила росію у Криму. Неприступний Севастополь здався. На фоні військових поразок Микола Перший важко захворів і помер.
У зв'язку з коронуванням нового царя Олександра Другого проводять масові амністії. Повертаються із заслань сотні політичних в'язнів Миколи Першого. Знято останні обмеження з Кирило-Мефодіївців Куліша і Костомарова.
За вірнопідданського вірша прощають Федора Достоєвського. Здається, єдиний кого минають помилування з нагоди сходження на трон нового царя – Шевченко.
Олександр Другий власною рукою викреслив Шевченка з–поміж амністованих. Утім наполягання графа Федора Толстого таки дали результат – після 10 років солдатчини і заслання Тарас Шевченко отримав свободу. Свобода у російській імперії – поняття дуже відносне. Навіть на переїзд з міста у місто потрібен був особливий дозвіл.
На певний час він зависає у Нижньому Новгороді – наче в якомусь чистилищі, ще й під особливим поліцейськими наглядом, але навіть такою свободою поет насолоджується на повну – зокрема час до часу відвідує місцевий бордель, про що не забуває робити записи у своєму Щоденнику:
"20 жовтня 1857
Ніч і наступну добу провів в чарівному сімействі мадам Гільде.
1 листопада 1857
І пішов до мадам Гільде, де кинув якір на ніч.
1 січня 1858
Понудьгувавши трохи, рушив я у чарівне сімейство мадам Гільде, але нудьга і там мене знайшла". Щоденник Тараса Шевченка.
Утім ці візити не завжди приносили лише задоволення.
"26 листопада 1857
Я ніколи не брав грошей вперед за роботу, а сьогодні взяв і добре помогаричувавши, рушив у чарівне сімейство мадам Гільде і там переночував. І там вкрали у мене гроші, 125 рублів. Так і треба, не бери наперед не зароблених грошей". Щоденник Тараса Шевченка.
Шевченко обожнював театр. Тож не дивно, що своє нове захоплення він знайшов саме там. Юна акторка Катя Піунова довго водить Тараса за ніс, але врешті відмовляє йому. Шевченко після заслання виглядає старим дідом. Хоча йому в цей час лише 43 роки.
Отримавши відмову, Шевченко уже за кілька днів забуває про своє кохання до Піунової і бачить у ній лише "моральну злиденність".
Незабаром йому таки дозволяють вирушити до столиці імперії. У Петербурзі Шевченко починає ходити до знайомих з візитами. Один з перших – до колеги мадам Гільде по цеху.
Після заслання Шевченко відновив дружбу з Кирило–Мефодіївцями. Особливо часто Тарас проводив час з істориком Костомаровим.
Переказують такий кумедний епізод. Костомаров винайняв помешкання над рестораном, де вечорами грала жива музика, яка заважала йому працювати. Через це постійно не мав часу на розмови з друзями. Якось ображений Шевченко спустився в ресторан і сам замовив музику. Після цього, правда, вибачився і приходив у гості лише на запрошення.
Одна з тем спекуляцій довкола Шевченка – його стосунки з алкоголем. Що й казати – вони були.
"Кавник Тараса Шевченка. Він любив пити каву, чай із молоком, чай з ромом", – розповідає директорка музею.
Замолоду Шевченко був учасником так званого товариства Мочеморд. На засланні поет мав відразу до офіцерських звичаїв пити горілку відрами. Відомий випадок коли його хотіли примусити до такого застілля. За відмову написали донос.
Багато рому вживати Шевченко почав уже в останній рік життя – після невдалого сватання до Ликерії Полусмак.
Тоді ж він важко занедужав на водянку. У березні 1861 го Шевченка не стало.
Понад два місяці знадобилося, щоб імперія дала дозвіл на виконання заповіту поета – перепоховання його в Україні. Могила Шевченка у Каневі одразу стала сакральним місцем, місцем паломництва. За короткий час портрети Шевченка мало не у кожній хаті, як колись за дитинства Тараса – портрети козака Мамая.
Після перевороту в росії 1917–го і чергової окупації України більшовики спробували викорінити культ Шевченка, однак тоді це було просто неможливо. Тому популярність поета №1 вирішили використати.
Наступник російської імперії народів – СРСР – перетворив Шевченка на суворого, страшного, ненависного учням шкіл бронзового ідола. Ніде правди діти до цього далекого від дійсності образу доклалися і самі українці. Таким же важким і нудним для шкільного вивчення Шевченко чомусь залишається і сьогодні. Хоча він – хто повернув поневоленій нації її історію у поетичній формі і прожив життя з майже біблійним сюжетом – страшенно цікавий.
Незнання історії не звільняє від відповідальності!
Читайте також: Письменник, який мав епохальне значення в українській літературі: Панас Мирний першим написав про глибоку психологію народу
Дивіться також відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.