Чи існує "червона смородина": які слова росіяни "запхали" в українську мову – і чому їх час забути, як страшний сон

Українська мова https://rubryka.com/
У липні набув чинності закон про мову. Ви помітили зміни? Ми вирішили долучитися до поширення і популяризації солов'їної – тож підібрали кількадесят цікавих мовних норм, які уже давно час повернути у вжиток. До речі, а ви знали, як насправді називається червона смородина? І як українською правильно звучатиме слово "підстаканник?"

Оформляють передплату чи підписку?

Періодичні видання – газети й журнали – передплачують, а не підписуються на них.

Бо підписка – це письмове зобов'язання, і слово це до періодики не має жодного стосунку.

Перевірка чи повірка?

Слово "перевірка" означає "встановлення правильності чогось, відповідності чого-небудь чомусь". Перевірка документів, звітності, годинників... Уживається також у розумінні "переклик осіб, аби виявити кількість присутніх".

Слово ж "повірка", що його насаджували в наш ужиток за сумнозвісних часів штучного злиття мов (ранній СРСР), – це звичайнісінька калька з російського "поверка", яку не варто вживати, оскільки є питоме українське слово "перевірка" з таким самим значенням.

Повинитися чи прийти з повинною?

Слово "повинна" вживається в українській мові передусім як прикметник жіночого роду. Проте в художній літературі воно вживалося і як іменник – відповідник до російського "повинная".

"Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою" (П. Мирний).

Це слово увійшло до літературного вжитку не з народної мови, а з російського офіційно-канцелярського лексикону, як, наприклад, слово "бумага" замість "папір", щоб надати текстові колориту казенності.

"Лисичка подала у суд таку бумагу" (Є. Гребінка).

"Ведмежий суд", Є. Гребінка
"Ведмежий суд", Є. Гребінкавідкриті джерела

Тож немає потреби в сучасному мовленні бездумно пхати в текст оту "повинну" і користуватися непотребом, коли маємо українські відповідники: "визнання провини / помилки", "каяття", "зізнатися у провині", "покаятися", "повинитися".

Що таке смородина і як неправильно назвати порічки?

В українській мові чагарникова рослина родини ломикаменевих з білими, жовтими й червоними ягодами, яку вже звикли називати просто смородиною відповідного кольору, зветься порічки.

Порушенням норм української мови, недоречним висловом і калькою з російської мови є поширене в Україні словосполучення "чорна смородина". Ця чорноягідна рослина з родини, до якої належать усі види порічок, зветься просто смородина.

Отже, російським словосполученням "белая / желтая / красная смородина" відповідають українські "білі / жовті / червоні порічки". А "черная смородина" перекладається одним словом – смородина.

Чи справді президента супроводжує свита?

Цікаво, хто бачив якого-небудь президента у свиті?

Свита – це довгополий одяг із грубого сукна. Як у прислів'ї: "Добра свита, та не на мене шита".

Коли мовиться про супровід президента чи будь-якої іншої важливої особи, то в українській мові варто вживати слово "почет" (у родовому відмінку – почту).

А в текстах офіційно-ділового чи публіцистичного стилю, на жаль, нині нерідко можна натрапити на "свиту президента", що є нічим іншим, як калькою з російської мови.

Що робити з відповідальністю?

Кострубатий юридичний вислів "ці дії потягнуть за собою відповідальність" виник за недавніх часів зближення мов і народів, коли у словниках науковці часто змушені були на перше місце ставити кальку з російської, а вже далі питоме українське слово.

Тому "потягнути" – це відповідник до російського "повлечь" у розумінні "потащить".

У нашому контексті "вызвать что-либо как последствие" означає "спричинити (щось)", "спричинитися, призвести (до чогось)". Тобто наведена на початку фраза мала б звучати так: "Ці дії призведуть до відповідальності (спричинять відповідальність)".

Суд
Судinfo-rm.com

Вживаємо заходів чи приймаємо міри? Попереджувати чи запобігти?

Якщо у фразеологічному звороті є українські слова, це ще не означає, що зворот україн­ський. Наприклад: "Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції". Хоч усі слова українські, але речення погане.

Російському вислову "принять меры" в українській мові відповідає "вжити заходів". "Попереджувати" в україн­ській мові означає "повідомляти наперед".

А відповідником російського вислову "предупредить (что?) распространение инфекции" в нашій мові є "запобігти (чому?) поширенню інфекції".

Пристрасний – безпристрасний – безсторонній

Пристрасний означає "бурхливий, нестримний у почуттях, переживаннях". Протилежне слово "безпристрасний" – це такий, що не проявляє емоцій, до всього ставиться байдуже. Однак часом ці слова виживають у невластивому їм значенні.

Наприклад, випускнику школи видали безпристрасну характеристику. А потрібно було вжити "безсторонню". Помилка – у використанні кальки з російського "беспристрастный", яке нашою мовою перекладається як "безсторонній" (антонім – небезсторонній, рос. "пристрастный").

Приміром: "Щось блиснуло в очах Петушика. Та він приховав їх повіками і відповів тоном безстороннього спостерігача" (Ю. Шовкопляс).

П'янка чи пиятика?

Слово "п'янка", писав Борис Антоненко-Давидович, дуже часто можна бачити на шпальтах наших газет, воно заходить часом і в живе мовлення, ба навіть у художню літературу, витискуючи давні українські слова: "Та недовго він додержувався своєї обіцянки виправитися: знову почалися п'янки, а далі дрібні крадіжки, й ось уже тяжкий злочин".

Українська класична література й фольклор не знали іменника "п'янка", а знали лише прикметника "п'янкий" (із наголосом на -ий), наприклад, "п'янкий запах квітів".

Російським "пьянство", "пьянка" відповідають українські "пиятика", "гульня", "дудліж".

Як вживати слово "рахунок"?

Неправильно: "Що ви думаєте на цей рахунок?". Правильно: "Що ви думаєте щодо цього?" (або "з цього приводу?").

Неправильно: "Кожна хвилина на рахунку!". Краще і більш природно: "Не можна гаяти ні хвилини".

І так помилково: "Звик жити на чужий рахунок". Слід сказати: "Звик жити чужим коштом" (або "на чужий кошт").

Знову ж таки неправильно: "Хочу поговорити на рахунок роботи". Бо треба: "Хочу поговорити про роботу" (або "щодо роботи").

І замість недолугого: "Рахую своїм обов'язком" правильно казати: "Вважаю своїм обов'язком" або "Вважаю за свій обов'язок".

Утім слово "рахунок" у нашій мові є. Просто в наведених прикладах воно недоречне. Рахунком називається документ для оплати за товар або послугу. А ще відкриваємо рахунок у грі, виграємо за рахунок чогось. Гроші вносимо на рахунок у банку, одержуємо теж за рахунками, закриваємо рахунок.

Бухгалтерія
Бухгалтеріявідкриті джерела

А що можна "рахувати"? Кількість чого-небудь за допомогою чисел: зірки, гроші, години, ворон... Рахувати – це математичне поняття.

Де риболовля, а де рибалка

Дуже поширеною серед українців є помилкова калька "піти (вирушити) на рибалку". Натомість в українській літературній мові слово "рибалка" має інше значення – той, хто ловить рибу. А в деяких говірках – це ще й синонім до слова чайка: "Літають над морем рибалки й баклан. Рибалки білясті, баклан чорнявий" (О. Вишня).

Тож незрозуміло, на кого вирушили піти рибалки: на такого самого ж ловця риби, тобто на любителя риболовлі, чи вони збираються полювати на чайок?

Правильно: "Друзі вирушили на риболовлю". Тож не забуваймо: слово рибалка – це людина, що рибалить (ловить рибу).

А рибалки тільки тоді їздять на рибалку, коли в авторів, які пишуть таке, серйозні негаразди з українською мовою.

Риболовля для ветеранів АТО
Риболовля для ветеранів АТОFacebook / Петро Порошенко

Чи справді "діло в капелюсі"?

Це росіяни кажуть "дело в шляпе", коли якусь справу вже зроблено, закінчено.

У нас є і капелюх, і діло, але ці два слова не сполучаються у фразеологізм, щоби висловити думку про те, що зроблено, до чого прагнули, а так і залишаться просто двома непоєднуваними словами.

В українській мові є чудовий фразеологізм "риба в сітці". Чом би не вразити свого співрозмовника?

Свідчити чи давати покази?

Слово "свідчити" нерідко, можна почути, замінюють незграбним словосполученням "давати показання" (копія російського "давать показания").

Цей мовний динозавр проліз навіть у тексти офіційних документів, що дуже прикро.

Не стакан, а склянка. Підстаканник - ...?

Невелика скляна посудина для пиття рідини зветься склянкою. Це слово має й інші значення – гільза, в якій міститься заряд артилерійського снаряда; технічний пристрій чи деталь циліндричної форми.

Під негативним впливом російської мови в технічних значеннях частіше вживали слово "стакан". Науковий стиль, як відомо, характеризується чітким нормуванням мовних засобів. Тому в технічній термінології слід віддавати перевагу слову "склянка".

З огляду на це й підставку з ручкою для цієї посудини варто називати не підстаканником, а підсклянником.

Коли варто "слідувати", а коли ні?

Слово "слідувати" в сучасній українській мові вживається досить нечасто і лише в одному значенні – "рухатися услід за кимось". В інших значеннях слово "слідувати" застаріло і вважається ненормативним. Намаган­ня збільшити вживання цього слова пов'язане не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов.

Основними українськими відповідниками активного в російській мові "следовать" є "йти", "прямувати", "прос­тувати" (у просторі), "наставати", "наступати" (у часі):

"Поезд следует без остановок" – "Потяг іде без зупинок"; "Поезд дальнего следования" – "Потяг далекого прямування"; "За весной следует лето" – "За весною настає літо". 

А слова "слідуючий" в українській мові немає взагалі, його не існує.

Тепер іще:

  • продолжение сле­дует – далі буде;
  • следовать чьему-то примеру – наслідувати чийсь приклад;
  • следовать подобной логике – йти за такою логікою;
  • следовать советам врача – виконувати поради (слухати порад) лікаря;
  • следовать обычаям – додержу­ватися (дотримуватися) звичаїв;
  • из сказанного следует – зі сказаного випливає;
  • как следует – як слід;
  • как и следовало ожидать – як і треба було сподіватися (чекати).

Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів лише словом "сліду­вати" свідчить про недостатнє знання законів мови.

Тож не збіднюймо свою солов'їну!

Спрямовувати чи направляти?

Спрямовувати, окрім свого прямого значення – "скеровувати рух автомашини, літака, човна тощо" – використовується переносно: надавати потрібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові тощо; зосереджувати зусилля, енергію, здібності на чомусь. Наприклад: "А Микола слухав, інколи тільки запитаннями спрямовував та підганяв їх" (Ю. Збанацький).

Нерідко замість "спрямовувати" вживають "направляти". Але для такої заміни немає жодних підстав. Бо перше з дієслів – питоме українське, а друге – калька з російської.

Те ж саме стосується похідних: не направлений, а спрямований. Російське "направлять" ще перекладається як "скеровувати", "напроваджувати на...", "напучувати" (доконаний вид – напутити), на працю – "призначати", "давати призначення", лист – "надсилати".

  • направлять мысли (к кому) – повертатися думкою (до кого);
  • направлять на путь истины – навертати на праведну дорогу (шлях).

Минулорічний чи торішній?

Прикметник "минулорічний" складається із двох українських слів – "минулий" і "річний". Але це слово – калька з російського "прошлогодний".

І навіщо його вживати, коли є питоме наше "торішній", прадавнє й таке природне, скажімо, у приказці: "Потрібний, як торішній (позаторішній) сніг".

Тут варто нагадати авторитетну думку мовознавця Леоніда Булаховського: "Часто при суцільному сприйманні того, що йде ззовні, гине і корисніше своє, з ужитку виходять слова, форми і звороти тонші, точніші за ті, що дістають перевагу над ними під чужими впливами".

Ілюстративне фото
Ілюстративне фотоpixabay.com

Тривати чи продовжуватися?

Тільки й чуємо: "Він продовжує користуватися моєю допомогою", "На планеті продовжують вибухати конфлікти", "Кандидати в депутати продовжують проводити роботу в округах", "Фірма продовжує дивувати успіхами", "Прокурор продовжує застерігати…".

Ці неоковирні канцеляризми можна й треба перебудовувати, щоб звучали просто, дохідливо. Не нехтуючи багатим словником української мови. Ось так: "Він і далі користується моєю допомогою", "На планеті й досі вибухають конфлікти", "Кандидати в депутати проводять роботу в округах", "Фірма знову дивує успіхами", "Прокурор ще раз застерігає…".

Для російського слова "продолжаться" є український відповідник – "тривати" (відбуватися, точитися, йти). Тому не варто в цьому значенні вдаватися до дієслова "продовжуватися": протистояння продовжується, неспокій продовжується, життя продовжувалося, не може так довго продовжуватися і под. Треба: "Неспокій, однак, триває довго" (Леся Українка), "Життя точилося своєю чергою" (М. Коцюбинський). Але ж не може так довго тривати.

Чи можна щось "заключити"?

Угоду укладають, а не заключають. Проблема полягає, а не заключається у чомусь.

Слова "заключати" в українській мові немає взагалі.

.скріншот

Упадати чи кидатися в вічі?

Особливо багатим на кальки з російської є ділове мовлення.

"У кімнатах кидається в очі безпорядок" – читаємо в протоколі обстеження гуртожитку. Це прямий переклад російського "бросаться в глаза".

Проте жодної потреби в ньому не було, бо є природний український – "упадати (упасти) в очі": "Щоразу впадали йому в око поодинокі берізки…" (П. Загребельний). Є ще близький до цього зворот "убирати очі": "Кожух такий, що очі вбирає" (С. Руданський).

ВАЖЛИВО: український вислів "убирати очі" вживається лише в позитивному плані, тоді як перший – "упадати в очі" – може мати як позитивне, так і негативне забарвлення.

Чому не можна виступати "в якості вчителя"?

Хоча російському "качество" відповідає українською мовою слово "якість", вислів "в качестве кого-то" не можна перекладати "суржиковими" витворами: "в якості орендарів", "у якості гостей, претендентів" тощо.

Українською мовою буде: як орендарів (гостей, претендентів); як учитель (голова, друг). Можна ще вживати "в ролі", "у функції", коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Вчителька в школі
Вчителька в школіShutterstock

Урядовець чи посадова особа?

Радянська бюрократія відгороджувалася від народу своєю окремою канцелярською мовою. Вона не брала на роботу двірника, а зараховувала людину в штат у якості двірника. Так само виникло й радянське словосполучення "должностное лицо", тому з ідеологічних міркувань неприйнятним стало колишнє, дореволюційне і цілком нормальне слово "чиновник".

Йдучи за таким зразком, в УРСР швидко спекли калькований вислів "посадова особа", тоді як маємо чудове слово "урядовець".

"Посадова особа" – мертве утворення, що використовується лише в офіційних паперах. А іменник "урядовець" набуває чимраз більшого поширення в різних мовних стилях.

Фатальний чи роковий?

У російській мові "роковой" означає "невідворотний, неминучий, який призводить до непоправних наслідків, згубний". Український відповідник цього слова – "фатальний":

  • роковая ошибка – фатальна помилка;
  • роковой исход – фатальний кінець;
  • роковая страсть – фатальна (згубна) пристрасть.

Це слово дуже любили наші класики: "Я боюся твого ока, твоїх уст, твого лиця, як страшного суду свого, як фатального кінця" (І. Франко).

В українській літературній мові слово "роковий" існує, але з іншим значенням: це рідковживаний синонім до слова "річний". "На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий – з волами, з козами" (С. Васильченко).

Як писав О. Пономарів, 1995 року до 50-річчя закінчення Другої світової війни в одній із двомовних газет вийшов матеріал під нормальною назвою російською мовою "Сороковые – роковые", але через сліпе калькування стала невідповідною змісту публікації українська її назва: "Сорокові – рокові", начебто йдеться про річний звіт, а не про фатальне лихоліття сорокових.

Як сказати, якщо корабель хитається?

Розгойдування (рос. мовою "раскачивание") судна на хвилях українською мовою зветься хитавицею. А качка – це водоплавний дикий або свійський птах.

Наявність слова "качка" у значенні "хитавиця" є однією з помилок, якої, на жаль, нерідко припускаються.

Численний і багаточисельний - у чому різниця?

Багаторічне тяжіння над мовцями слів і конструкцій російської мови породжує прагнення їх скалькувати замість того, щоб застосувати своє.

Наприклад, російській парі прикметників "многочисленный" і "малочисленный" в україн­ській мові відповідають "численний" та "нечисленний" – без усяких там багато- і мало-.

Хоч би як або як би не?

Часто помиляються в тих випадках, наголошував Б. Антоненко-Давидович, коли будують українську фразу за зразком російських висловів "как ни" ("А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь"), "какой бы ни" ("Какой бы ни был результат, а работать нужно") й кажуть та пишуть: "Без освіти нічого не досягнеш, як би не хотів того"; "Не тонкощі сюжету, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас".

Таке калькування інколи заважає зрозуміти вислів. Наприклад, спробуйте перше речення сказати вголос. Його цілком можна зрозуміти й так: "Без освіти нічого не досягнеш, якщо того не хотів". Правильно: "Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів"; "Не тонкощі сюжету, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас".

Так само російським висловам "что бы не", "кто бы ни", "где бы ни" відповідають українські:

  • "хоч би що" ("Хоч би що він думав, хоч би що робив…" – М. Чабанівський),
  • "хоч хто", "хоч де" ("Хоч хто казатиме – не слухайсь"; "Хоч де будеш, та я тебе знайду" – Словник Б. Грінченка).

Також не зайве вживати такі вислови: як не прикро, як не дивно, треба: хоч як прикро, хоч як дивно.

Чорнило, а не чорнила

Слово "чорнило" в українській мові вживається лише в однині.

Але часто неправильно вдаються до російського прикладу, де це слово має тільки форму множини.

Чи справді собака - саме "четвероногий друг"?

Як частина складного слова числівник "четверо" в українській мові не застосовується, натомість маємо форму чотири: чотиривимірний, чотириголосий, чотиригранний, чотиризначний, а про тварин – чоти­риногий.

Четвероногий є непотрібним запозиченням із російської мови.

Сон
СонShutterstock

Штани чи брюки?

Слово штани в українській мові – давнє. Воно є у прислів'ях, приказках, піснях: "Невісточка сорочку полатає, а зять штани здере", "Штани одні, а сорочок ще менше". Або ще говорять: "протирати штани", "залишатися в самих штанях". Це слово обов'язкове в описах чоловічого національного одягу, воно широко побутує в нашій художній літературі. Скажімо, письменник О. Гончар узагалі не вдавався до слова "брюки", тільки – "штани". Всі українські словники фіксують слово "штани".

Слово "брюки" прийшло в нашу мову через російську й прижилося у сферах швейної промисловості, торгівлі, реклами. Підтримується це слововживання термінологізованими сполученнями: чоловічі та жіночі брюки, брючний костюм, брючний цех, хоч замість них можна (й треба!) запропонувати варіанти: чоловічі та жіночі штани, жіночий костюм-штани, цех для виготовлення штанів.

Ви в жасі чи в шоці?

Автори таких перлів здерли живцем російські вислови "я в ужасе", "я в шоке" без жодного огляду та не, як потворно вони звучать по-нашому. А чому б не послугуватися самобутніми українськими зворотами: "мене взяв жах", "мене взяв шок", "я шокований".

Страх
СтрахShutterstock

Другу частину матеріалу читайте за посиланням

На основі мовностилістичних порад д. філ. н. Олександра Пономаріва

Попередній матеріал
"Моя мама не купувала пластикові підгузки через безвихідь, я ж роблю це навмисно": чи важко залишатися екосвідомою після народження дитини
Наступний матеріал
Зимова мода українців 100 років тому: унікальність, здатна підкорити серця дизайнерів
Loading...