Зимова мода українців 100 років тому: унікальність, здатна підкорити серця дизайнерів

Зимовий одяг українців memorua
Зима не за горами! Яким був зимовий одяг українців 100 років тому? З яких матеріалів шили костюми наші пращури та який вигляд мало їхнє вбрання?

Традиційний зимовий одяг українців на наших землях формувався не одне століття, отож був перевірений роками на практиці, й не дозволяв замерзнути навіть у найлютіші зими.

У селян у хаті були визначені особливі місця для одягу: зимову верхню одіж зберігали в коморі, а юпки та керсетки – на жердинах під стелею.

Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі верхнього одягу збирались із декількох частин, що зумовлює його мозаїчний характер. Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Верхній суконний одяг чоловіків і жінок зазвичай був однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби – жіночий більше декорували різноколірними шнурами, вишивкою тощо.

В кінці ХІХ ст. парубки носили важкі вовняні свити навіть влітку. Якою б не була спека, виходити "на люди" в одній сорочці вважалося непристойним. Тому свити одягали наопашки (накидали на плечі, не вдягаючи в рукава).

Зимовий одяг українців

Сердак – верхній святковий одяг, пошитий із валяного овечого сукна, оздоблений викладкою вовняним шнуром.

Початок XX ст. Чернівецька область, Путильський район:

Сердак
СердакUkrainian Institute Fashion History

Гуцульський сардак. Початок XX ст. Івано-Франківська область, Косівський район:

Гуцульський сардак
Гуцульський сардакUkrainian Institute Fashion History

Покутський святковий сардак. Початок XX ст. Івано-Франківська область:

Покутський святковий сардак
Покутський святковий сардакUkrainian Institute Fashion History

Поліська жіноча свита з білого овечого сукна, оздоблена вовняними шнурами та китицями. Початок XX ст. Рівненська область, Сарненський район:

Поліська жіноча свита
Поліська жіноча свитаUkrainian Institute Fashion History

Поліська жіноча свита – латуха. Початок XX ст. Волинська область, Ратнівський район:

Латуха
ЛатухаUkrainian Institute Fashion History

Уйош – чоловічий верхній одяг на Закарпатті, виготовлений із вовняного сукна. Початок XX ст.:

Уйош, український одяг
Уйош, український одягUkrainian Institute Fashion History

Подільський чоловічий чугай "до стану" з доморобного валяного сукна. Початок XX ст. Хмельницька область, Новоушицький район:

Чугай, український одяг
Чугай, український одягUkrainian Institute Fashion History

Курта (куртак) – традиційний верхній одяг селян. Пошитий із рядовини, доморобної тканини з лляної нитки із вовняним підтканням. Початок XX ст. Рівненська область, Сарненський район:

Куртак
КуртакUkrainian Institute Fashion History

Святкова жіноча свита, пошита із рядовини. Початок XX ст. Рівненська область, Сарненський район:

Святкова жіноча свита, український одяг
Святкова жіноча свита, український одягUkrainian Institute Fashion History

Подільський зимовий одяг

Загалом нічого складного в подільському зимовому однострої не було: за верхній одяг наші земляки мали кожухи або свити, на ногах – чоботи, на голові – смушеві шапки (у чоловіків) та хустки (у жінок). Але були цікаві нюанси та назви.

Чоботи. З довгими халявами, юхтові, у чоловіків чорного кольору, у жінок – червоні або жовті. Правда, жінки старшого віку ніколи кольорових не носили, а одягали тільки чорні.

Зазвичай кожен подолянин мав дві пари чобіт: одні "нові" й одні "підшивані" (або "пришиви"). "Підшивані" не означає, що вони були старі та залатані. Це теж було нове взуття – єдине, що до нового низу пришивали стару халяву. Так люди заощаджували: готуючись до чергової зими, купували у крамниці лише низ чоботів, а халяву брали з тих, які носили минулого року. Звідти, до речі, й прижилося друге значення слова "халява" – тобто, задарма.

"Нові" чоботи одягали на вихідні та свята, а "пришиви" – у повсякденні. Аби взуття не боялося снігу та не пропускало води, його змащували дьогтем. Для захисту ніг від холоду на ноги намотували теплі онучі, а в сильний мороз – ноги натирали горілкою та обгортали у грубий папір, а вже потім зверху – онучами.

Зимовий одяг подолян

Найпоширеніший зимовий одяг подолян – кожух, відомий ще з давніх-давен. Він згадується в Судійському уставі 1193 р., в Іпатіївському літописі від 1252 р. Виготовляли кожухи зі шкіри овець, довгі, приталені, як правило, білі або коричневі, прикрашали чорним смушком (комір, поли, низ рукавів) та вовняними кольоровими нитками. Комір у кожухів був частіше стоячий, іноді виложистий, із чорного хутра овець. У людей заможних окремо були святкові кожухи – прикрашені вишивкою, кольоровими шовковими нитками. Але не всі подоляни у ХІХ ст. мали статки, аби купити власного кожуха. Часто був один кожух на родину – носили його по черзі "на вихід" як батьки, так і діти.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Народ бідніший, що кожухів не завжди міг собі придбати, мусив носити всю зиму верхній одяг, який у різних районах Поділля називався по-різному – здебільшого свита та опанча, рідше – гунька, сіряк, сермяга, чугай, чемерка, чекмен. Всі ці назви означають теплий суконний одяг. Відмінність – лише фасону, кольору сукна та вишиваних прикрас. Святкові свити (а також інші її різновиди) мали багаті вишивання та прикраси, були доволі яскравими та гарними. До того ж свити та кожухи підперезувались кольоровим поясом, модними тоді вважалися сині чи червоні.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Гарний верхній зимовий одяг у подолян був мірилом заможності селянина. У народі навіть казали: "У кого кожух та свита – у того душа сита".

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Чоловічий стрій подолянина завершувала чорна смушева шапка. У західній частині Поділля вона була висока, циліндрична, з розрізом опушки з тильного боку та з суконним верхом синього чи червоного кольору. Колір денця головного убору мав гармоніювати з кольором широкого пояса. Таку циліндричну смушеву шапку називали "почаївською шапкою". На східному Поділлі смушеві шапки були не такими високими та здебільшого без верху.

Не менш розповсюдженим головним убором була кучма – патлата шапка з овечих шкірок. Причому, кучма зі шкірок овець волоської породи називалась волоською кучмою, зі шкірок звичайної м'ясної породи овець – простою кучмою. Найбільшим шиком серед молодиків-франтів була кучма волоська біла.

Жіночі зимові головні убори були традиційними – різноманітні хустки та намітки. В барвисті хустки "завивалися лише молодиці", а от літні жінки одягали намітки – стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав'язували навколо голови.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Весь названий одяг на Поділлі вироблявся фактично у кожному великому селі чи містечку власними майстрами "для внутрішнього ринку". За бажанням, на ярмарках можна було придбати й завезені вироби з інших місцевостей. Адже були на Поділлі окремі населені пункти, що славилися своїми швачками і шевцями. Так, містечко Соколець (нині село Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.) було відоме шевським ремеслом – тут 265 майстрів займалися пошиттям чобіт та черевиків. А якщо врахувати, що кожен швець за рік виготовляв від 80 до 150 пар взуття, то чимало соколецьких чобіт потрапляло на різні ярмарки.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Потужним центром кушнірства на Поділлі був Зіньків, де цим промислом займалося понад 120 сімей. Крім вичинювання та обробки шкіри в домашніх умовах, у містечку діяло два шкіряних заводи. У зіньківських кушнірів були секрети при дубленні та фарбуванні шкір, вони славилися тим, що вміли досягти гарного світло-жовтого відтінку овчини. Кожухи з Зінькова за загальним силуетом, конфігурацією та розмірами окремих деталей наближалися до виробів прикарпатської України, при цьому подільські кушніри вміли надати своїм виробам своєрідності та неповторності в художньо-композиційному, колоритному вирішенні орнаменту.

Зимовий одяг українців
Зимовий одяг українцівspadok.org.ua

Свити, опанчі та гуньки вироблялися з саморобного сукна, але продавали й фабричне. Перші суконні мануфактури з'явились у Миньківцях та Ярмолинцях, а з 1829 року – у Дунаївцях. Саме останнє містечко стало головним місцем суконного виробництва, де у 70-х роках ХІХ ст. діяло 53 фабрики.

За матеріалами культурно-історичного порталу "Спадщина предків" та Українського інституту історії моди

Читайте також: У Кремлі панікували, а цар збирався тікати: як козаки Виговського "купали" в річці 30-тисячне московське військо

Попередній матеріал
Чи існує "червона смородина": які слова росіяни "запхали" в українську мову – і чому їх час забути, як страшний сон
Наступний матеріал
Покарати Європу і відвернути увагу світу: чому виникла криза на кордоні Білорусі та Польщі і до чого готуватись Україні – ексклюзивне інтерв'ю з німецьким оглядачем
Loading...