Берестяні "смс-ки" і 700-річні дитячі малюнки: що прості люди писали одне одному майже 1000 літ тому

Берестяні грамоти Колаж із фото з відкритих джерел/ 5.ua
"Пришліть нормального ключника... Чолом б'ємо". До виявлення берестяних грамот учені думали, що на Русі вміли писати тільки священики та бояри. Але зміст повідомлень пересічних людей їх просто шокував...

Батько писав синові, чоловік – дружині, сестра – брату, купець – прикажчику. Люди залишали боргові розписки, скаржилися на образи, запрошували в гості, віддавали накази, нагадували про поставки... Короткі листи дряпали на внутрішньому боці березової кори. Одержувачі зазвичай відразу їх викидали. Часто – розривали задля збереження таємниці листування. На щастя, не всі. Тому сьогодні маємо змогу заглянути в іншу, не книжну, історію...

Грамоти ці виготовляли з берести – тонко зрізаного верхнього білого шару березової кори. Щоб вона була м'якою і гнучкою, її спершу виварювали, а потім розшаровували й обрізали з усіх сторін. Писали на внутрішній гладенькій стороні загостреними металевими чи кістяними писалами. Грамоти, як правило, скручували в сувій, Найдовша з відомих грамот – 40 см, а найширша – 8 см. На відміну від дефіцитних і дорогих на той час пергаменту й паперу, березова кора була дешевою, а тому дуже популярною для письма серед людей, різних за соціальним статусом і родом діяльності – і про це свідчить не скільки кількість, як зміст знайдених берестяних грамот.

Березова кора, береста
Березова кора, береставідкриті джерела

1951 року під час розкопок у Новгороді виявили першу берестяну грамоту – відтоді там знайшли понад тисячу. Потім, щоправда, значно менше, – в Старій Руссі (Новгородська обл.), Пскові, Смоленську, Твері, Торжку, Москві, Вітебську, Мстиславлі, Звенигороді Галицькому (під Львовом)...

Зміст цих середньовічних повідомлень перевернув уявлення про те, як жили слов'яни в 10–15 ст.

Ось одна – з трохи моторошним змістом. Написана близько 1100 року. В ній ідеться про купівлю дружинником краденої рабині:

Берестяна грамота
Берестяна грамотаВікіпедія

"Грамота од Жизномир Кь Мікоуле. Коупіл' єси [ти купив; "єси" – зв'язка] Робо [рабиню] Пл'скове [в Пскові], а нині ма в тім яла [за це схопила] к'нягині. А нині ся дроужіна по ма пороучіла [поручилася]. А нині ка пос'лі Кь Томо моужеві [людині] грамотоу, їли [якщо] оу нього роба. А се ти хочо коні коупів', і княж' моуж' всадів', та на с'води [очні ставки]. А ти атче [якщо] єси не в'зал' коун' [грошей] тех ', а не емлі [бери] ніч'то ж оу него".

Торгівля людьми – річ звична для того часу – з одного боку. А з іншого – молитовна книжечка, записана кимось "від руки". Можливо, вона мала бути оберегом для когось. Цікаво, хто і для кого написав її ХІІ ст.?

Берестяна грамота
Берестяна грамотаВікіпедія

Берестяні грамоти не були чимось виключним. Люди читали і писали листи, рвали їх і викидали, як ми викидаємо непотрібні папери. Листування не було професійною ознакою – воно було повсякденним явищем.

Три берестяні грамоти знайшов у 1988–1989 рр. львівський археолог Ігор Свєшніков під час розкопок давньої столиці удільного Звенигородського князівства (тепер – с. Водники Пустомитівського р–ну Львівської обл). До 2008 р. вони були єдиними такими знахідками на наших землях, аж поки археологічна експедиція Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка на місці Буського літописного городища не знайшла ще два берестяні сувої – в руїнах ХІІ ст. і Х ст. Ця знахідка стала сенсацією, адже кількість виявлених в України берестяних документів зросла до п'яти.

Грамоту, описану нижче, знайшли 28 липня 1989 р. Шматочок кори розміром 6,5х30 см колись вислали у Звенигород з якогось іншого міста.

"От Говєновой ко Нєжьньчю дає 6 деся(ть) куно лодієную повєдало Говєно іда на судо а поп п(і)с(а)л а дає Луцє олі нь водасі то я у конязя паєма отрока пріжь прієдю а во болє ті вонидь".

Переклад цього тексту на сучасну українську мову звучить так:

"Від Говенової [вдови] до Нежнича. Дай шістдесят кун лодійного (платні за перевезення лодіями – човнами). [Так] сказав Говен перед смертю (буквально: йдучи на суд), а піп записав. Дай [їх] Луці. Якщо ж не віддаси, то я візьму у князя отрока (слугу) і разом із [ним] приїду, а це тобі стане у більшу суму".

Тобто вдова Говена вимагає від Нежнича, аби той повернув їй 60 кун, які Нежнич узяв у Говена. Імовірно, йдеться про повернення позики, за яку ще й загрожували набігти відсотки.

Берестяна грамота
Берестяна грамотавідкриті джерела

Це такий собі діловий лист, написаний у погрозливому й вимогливому тоні. Ігор Свєшніков припустив, що грамота Говенової написана в Перемишлі між 1110 і 1124 р. за правління князя Володара Ростиславича, батька майбутнього звенигородського князя Володимирка. Науковець зробив лінгвістичний аналіз і дійшов висновку, що листа написано розмовною давньоруською мовою з елементами південного діалекту, що ліг в основу формування української мови.

Першу з грамот на Львівщині археолог знайшов на рік і два дні раніше, ніж "листа Говенової вдови" – і на тому ж місці. Це три клаптики розмірами 2х12, 2х8,5 та 1,8х3,2 см. На жаль, від кого і кому вони були написані – дізнатися неможливо. Збережений текст починається трьома літерами "ънъ" – що це було за слово, незрозуміло. Далі написано: "а минє не надобє само", що перекладається як "а мені тут не потрібно". На третьому уривку збереглася лише літера Ψ (псі). Написано кирилицею з характерними для того часу "відсічками" (короткими горизонтальними рисками) над літерами "а", "е" й "с". Крім того, замість "Ъ" там написана "е", що було властиво саме для письма Південної Русі. В автора був досить крупний почерк: висота літер – 0,7–1 см. Втім, писати дрібно на такому матеріалі, мабуть, було доволі складно.

Третю бересту, теж із ХІІ ст., лише умовно можна вважати грамотою. Грубий шмат березової кори шириною 1,5-3,8 см та 22,7 см у довжину, на внутрішній стороні написано "а" і намальоване мініатюрне погруддя людини. Мабуть, невідомий автор випробовував якість кори. У намальованої людини, яка "дивиться" ліворуч, вгадують око, брова, ніс, борідка і вухо. Людина одягнена у пелерину або священицьке вбрання з циліндричним головним убором із китицею . Шкода, що з'ясувати, хто це намальований і наскільки він був важливим для художника, ніколи не вдасться...

Примітно, що завдяки болотистому ґрунту передані до архіву грамоти збереглися добре. Не виключено, що в землях України очікують на свій зірковий час берестяні дарчі, купчі, особисті листи, скарги, вітання, співчуття і так далі, які стануть не просто суспільним надбанням, а й частиною чиєїсь особистої історії.

Серед авторів і адресатів берестяних грамот – не лише представники титулованої знаті, духовенства і чернецтва, а й купці, старости, ключники, воїни, ремісники, селяни... За допомогою бересту листувалися жінки. Збереглося п'ять листів, відправлених від жінки до жінки.

А ось листи, отримані людиною на ім'я Юрій Онцифорович. Ці документи цінні не тільки тому, що малюють вершителів доль Новгородської республіки великими власниками земель і селян, а й тому, що в них чути голос самих селян – оповіді про їхню долю, про життя під управлінням боярських прикажчиків. Ось ці листи:

  • Грамота № 386. У крихітному уривку лише кілька літер, які складаються в слова: "...буду в тебе того...", "...про землі...".
Берестяні грамоти
Берестяні грамотивідкриті джерела
  • Грамота № 96. Знову уривок: "силі без емников і я омеши двої за Федора з бра...". Згадуються "омеши" – сошники і "емнвки" – рукояті. Автор пише про стан сільськогосподарського інвентарю.
  • Грамота № 97. Уривок з початку листа: "Пану Юрію чолом бее Ортьмъка і Деица. Жито продають по...". Артемко і Деица, як можна здогадатися, повідомляють Юрію Онцифоровичу про ціни на жито.
Берестяні грамоти
Берестяні грамотивідкриті джерела
  • Грамота № 104. Уривок перекладу не потребує: "...а земля сама ся окупити твоїм здоровием".
  • Грамота № 273. Клаптик послання Юрію та Афанасію. Він без якогось конкретного змісту. Але сказані автори – Павло і "все Мравгицы", тобто жителі села Мравгиці. Селянський лист феодалам.
  • Грамота № 370 – цілий лист:"Уклін до Юрью і до Миксиму від всіх сиріт. Цто єси дав нам за клуцка, за нас не етоть, нас продаеть, і окрадони від ного есми. А лежини від ного, не від'їзді так. А ми есми у тому загинули. Аже йому будьть сидить, намам сили ниту сідити. А так нам сумирного чоловека. А на тому тобе цолом".
Берестяна грамота
Берестяна грамотаspadok.org.ua

У листі багато помилок, пропущених літер. Написано воно від імені селян, що називалися в Новгороді XIV ст. "сиротами". У перекладі скарга звучить так:

"Уклін до Юрія і до Максима від всіх селян. Що ти дав нам за ключника? Він за нас не стоїть, обтяжує нас поборами, і ми ним розорені. Ми через нього стали лежнями, так як він не дозволяє нам від'їхати... Якщо він від нас не поїде, нам залишається загинути. Якщо він буде і далі сидіти, нам нема сил. Дай нам сумирну людину. А в тому тобі чолом б'ємо".

А ось теж цілий лист – грамота №155. Лист написано ультимативно і гнівно:

"Від полчка (або Полочка) ... (ти) взяв дівку у Домаслава, а з мене Домаслав взяв 12 гривень. Прийшли ж 12 гривень. А якщо не пришлеш, то я встану перед князем і єпископом; тоді до великого збитку готуйся ... "

Берестяна грамота
Берестяна грамотаВікіпедія

Найчастіше уривки грамот знаходять під мощеними вулицями, на місці смітників і попелищ. Близько 30 грамот випадково потрапили в ґрунт, що вивозився на міські квітники та газони.

Першу грамоту знайшли під час розкопок артефактів XIV ст. в Новгороді 26 липня 1951 р. Згорнені шматочки бересту траплялися археологам і раніше, але їх вважали риболовецькими поплавцями. На тому ж навіть через бруд було видно текст – назви сіл, що відбували повинність якомусь Ромі.

Берестяні грамоти
Берестяні грамотиspadok.org.ua

Того ж року знайшли ще 800 грамот. Стало зрозуміло, що безліч знайдених паличок – це не приколки, а стилоси для письма.

В листах на бересті видно уклад життя, особисті й суспільні стосунки, лексику предків. Відправниками й адресатами були люди різних верств, чоловіки і жінки. Цікаво, що багато записок від дружин чоловікам мають наказовий (!) характер. 

Раніше вважалося, що писати вміли тільки бояри та церковнослужителі. Але грамоти показали, що письму навчали дітей. Одними з найвідоміших є грамоти хлопчика Онфима, який жив у сер. 13 ст. На радість археологам він загубив кілька десятків своїх перших уроків з правопису і малюнку.

З листів можна дізнатися й імена наших предків – Гостята, Ноздрька, Радонег, Онанія, Пленко, Воїслав, Нежка, Твердята, Дрочило, Офонос (ніяких Олег, Ігор чи Ольга – імена Рюриковичів). Ціни: 31 гривня 3 куни – за 750 ліктів водмолу (грубе небілене сукно), 3 гривні – за корову. Міри ваги: берковець, улка.

Грамоти спростували міф, що лайка дісталася Русі у спадок від монголів. Задовго до нашестя в них трапляються слова "курва", "бл**ь". Чого науковці не зрозуміли, то це хто і як доставляв послання. За однією з теорій, уже в ХІ ст. Київській державі діяв прототип регулярної поштової служби.

Стають близькими і зрозумілими душевні переживання невідомої закоханої жінки, яка жила в Новгороді на початку XII ст. Її берестяний лист до коханого знайшли археологи при розкопках:

"Я посилала до тебе тричі. Що за зло ти проти мене маєш, що в цей тиждень ти до мене не приходив? А я до тебе ставилася як до брата! Невже я тебе зачепила тим, що посилала до тебе? А тобі, я бачу, не любо. Якби тобі було любо, то ти б вирвався з–під людських очей і примчав... Буде навіть я тебе за своєю нерозумністю зачепила, якщо ти почнеш треба мною насміхатися, то судить тебе Бог і моя худость."

Грамота №952, 1140–1160 р. "От Радка к отьцьви покланяние. Товарьць есьмо послаль Смольньскоу. А Поутилоу ти оубили. А хотять ны яти в Фому (А хотят нас взять, захватить, арестовать за Фому, вместо Фомы) с Вяцыпькою (Вячешкой?), а млвя: "заплатите четыри ста гривьн или а зовите Фому семо. Пакы ли да всадимо вы в погрьбо". И покланяютисяние от Вяцьшьке (Вячешки) к Лазорьви (Лазорю). Послаль есмь конь юковоуцько (вьючного), а самь семь доспель (поспел, приготовился)".

Берестяні грамоти
Берестяні грамотивідкриті джерела

У перекладі:

"Від Радка уклін батькові. Товарець я послав у Смоленськ. А Путилу–то вбили. А нас із В'ячешкою хочуть арештувати за Хому кажу "Заплатіть 400 гривень за Хому. Якщо ж ні, то всадимо вас у погріб". І уклін від В'ячешки Лазорю. Я послав коня в'ючного, а сам готовий. Від Петра до Кузьми. Я тобі братові своєму, наказую відносно тебе так: чи спорядився він (Дрочила) з тобою чи не спорядився, а ти з Дрочилою (все одно) виконуй (усе) за угодою. А я кланяюся".

Загалом на території колишньої Київської Русі знайдено близько 1200 берестяних грамот, з яких понад 1000 – у Новгороді. Про Львів було сказано вище, а в Києві знайшли лише одну. Археологи не могли цього зрозуміти, адже Київ був могутнім містом, і його жителі були дуже грамотними. Причина – у ґрунті. Як пояснюють історики, вологий новгородський ґрунт закриває доступ повітря до предметів, що зберігаються в ньому, "консервуючи" шкіру, деревину, кору, кістки. Для Києва характерні пористі ґрунти, а на глибині 4–5 м. залягають ґрунтові води. Органіка тут згниває.

Найпізніші зі знайдених грамот належать до середини 15 ст. Згодом подешевшав папір, і його почали використовувати для повідомлень.

Невелика підбірка слов'янських імен / прізвиськ на основі берестяних грамот:

Гостило, Черт, Гостята, Вигуй, Зуберь, Завид, Кулотка, Жизномир, Чернек, Людьслав, Богша, Рознег, Вигарь, Валит, Репех, Домажир, Полчак, Домаслав, Ростих, Храрь, Шибенец, Радослав, Местятко, Твердила, Нажир, Жироша, Жадок, Ждан, Кощей, Стоян, Наум, Вышеня, Воронец, Мирослав, Ратмир, Волчок, Нустуй, Рожнет, Даньша, Полюд, Мара, Стойнег, Лихоча, Панок, Братята, Нежил, Местята, Сдил, Жаден, Нежка, Хотеславк, Тверьша, Сбислав, Радила, Несдила, Боян, Вышок, Моїслав, Воюта, Радогость, Имоволож, Орешек, Милята, Нежата, Жила, Неган, Смолиг, Волос, Жизнобуд, Русил, Черень, Станимир, Кур, Боран, Доброшка, Душила, Селята, Дристив, Ревята, Братонежк, Зубец, Потка, Малята, Бездед, Марена, Незнанок, Шишак, Борята, Жирок, Борз, Путьша, Негл, Говен, Полуд, Радята, Добрил, Домагость, Хотен, Тютка, Ретка, Хвалис, Тешата, Сдеслав, Носок, Дедила, Сольмир, Ярило, Жирошка, Неговит, Сбыня, Рожнега.

Світ дізнався про берестяні грамоти лише 70 років тому – а це замало для історії. Специфічні не лише завдяки матеріалу, з якого зроблені, а й походженням, змістом, вони допомагають по–новому подивитися не лише на давньоруське право, економічні відносини, мову тощо. Вони допомагають побачити саме життя...

Читайте також: Бомба для фюрера: чому провалилися найгучніші замахи на Адольфа Гітлера

Попередній матеріал
"Бензинова рулетка": журналіст перевірив пальне на АЗС по всій Україні – які результати отримав
Наступний матеріал
Чи існує "червона смородина": які слова росіяни "запхали" в українську мову – і чому їх час забути, як страшний сон
Loading...