"Газпром" уже винен 100 млн дол. за невиконання рішення арбітражу: інтерв’ю з комерційним директором "Нафтогазу"

Комерційний директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко в інтерв’ю "5 каналу" розповів про арешт закордонних активів "Газпрому" через невиконання російським газовим монополістом рішення Стокгольмського арбітражу

– "Нафтогаз" повідомив про арешт активів "Газпрому" в Нідерландах. Йдеться про так званий "Блакитний потік". Це наслідки того, що Росія не повертає Україні борг у два з половиною мільярди доларів?

– Арешт відбувався в рамках примусового виконання рішення Стокгольмського арбітражу щодо "транзитної справи", за якою "Газпром" програв, а ми, відповідно, виграли – 4,5 млрд доларів. 2,1 млрд. вже були зараховані "Нафтогазу". Ми отримали газ на цю суму у 2014-2015 роках. Відповідно, ми зробили так званий "залік". Решту, яку "Газпром" ще має сплатити, він не сплатив. Через те, що "Газпром" відмовився виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, ми почали примусове його виконання у трьох юрисдикціях – Швейцарії, Нідерландах та Великій Британії. В усіх цих юрисдикціях триває цей процес, були заарештовані активи "Газпрому". Ці акції ("Блакитний потік", – ред.) були заарештовані в Нідерландах. Це реальний проект, який передбачає постачання газу з Росії в Туреччину. Також багато інших реальних активів "Газпрому" були заарештовані в рамках цього процесу.

– Про які суми йдеться? Чи компенсують вони борг "Газпрому"?

– Тільки в Нідерландах активи, які ми заарештували, значно більші, ніж має сплатити "Газпром".

– А щодо інших країн?

–  Це питання відносне. Як оцінювати ці активи? Можемо сказати, що у Швейцарії заарештовані акції "Північного потоку -1" та "Північного потоку -2". Ми говоримо про досить серйозні суми, які теж перевищують той борг з боку "Газпрому" перед "Нафтогазом". Якщо говорити про Нідерланди, то сума значно перевищує борг. Якщо говорити про Велику Британію, то принаймні вартість тих активів, які ми заарештували та ідентифікували, менша, ніж борг. Але ми зачепили компанії, де більше активів, ніж ми вважали до того. Є певні обмеження щодо розкриття цієї інформації. Це дуже динамічний процес. Він полягає в тому, що арештовують усе, а потім розбираються.

– Ви згадували про "Північні потоки", арешт активів може загальмувати процес їхнього будівництва?

– "Газпром" каже, що це гальмує, що це завдає їм певної шкоди в їхній операційній діяльності, зокрема, будівництві "Північного потоку". Ми ще не знаємо, чи це їхня спекуляція, чи правда. Ми бачимо, що з одного боку, вони продовжують будівництво "Північного потоку-2", можливо, не такими темпами, якими їм би хотілося. Також ми знаємо, що в них є проблеми з фінансуванням як "Північного потоку–2", так і загалом їхньої операційної діяльності. Бо ми заарештували багато активів, іноземні банки відмовляються працювати з "Газпромом". І ми розуміємо, що "Газпром" сам своїми діями завдав шкоди своїй репутації.

– "Газпром" подав апеляцію на рішення Стокгольмського арбітражу, на якому етапі зараз ця справа?

– Апеляцію розглядають. Були маніпуляції "Газпрому", нібито подання апеляції означає, що не потрібно виконувати рішення арбітражу. Але, як ми самі бачимо, у трьох юрисдикціях (Швейцарія, Нідерланди, Велика Британія, – ред.) триває примусове виконання. Це очевидний факт того, що подання апеляції не зупиняє виконання рішення арбітражу.

– Якими є штрафні санкції проти "Газпрому" за невиконання рішення Стокгольмського арбітражу?

– Ми говоримо про серйозну суму, це десь півмільйона доларів на добу. Також вони ("Газпром", – ред.) будуть змушені компенсувати всі додаткові витрати на примусове виконання цього рішення як "Нафтогазу" та його юристам, так і, наприклад, судовим виконавцям, які виконують відповідні рішення місцевих судів.

– Станом натепер, про яку суму штрафу можна говорити?

– Вже приблизно 100 мільйонів доларів набігло, як ви називаєте, штрафних санкцій, або ж відсотків. І якщо, наприклад, оцінювати іще з витратами судових виконавців, то фактично, мова може бути про сотні мільйонів доларів, які "Газпром" буде змушений додатково заплатити до боргу два з половиною мільярди доларів. Тобто, якби вони виконали це рішення, наприклад у березні, то заплатили б лишень два з половиною мільярди.

– Ціни на газ для населення. Чи потрібно їх підвищувати?

– Це питання не до "Нафтогазу", бо ціни встановлює уряд і ми просто їх виконуємо. Тобто будь-яка ціна, яку встановлює уряд, "Нафтогаз" за нею (важлива деталь), продає не населенню, ми продаємо монопольним посередникам, більшість з яких контролює Дмитро Фірташ. А потім ці так звані облгаззбути постачають населенню. Тобто ми до цього і де-факто, і де-юре, ніякого стосунку не маємо. Ми кажемо про те, що ціна має бути конкурентною, і тоді вона встановлюється відповідно до попиту і пропозиції. "Нафтогаз" готовий за такою ціною постачати газ населенню безпосередньо. Нам не потрібні ніякі посередники. В нас для цього є всі можливості. Щодо промисловості, то ми зараз їм постачаємо газ, бо там немає державного регулювання. Ми інтегрували ринок у загальноєвропейський. На цьому ринку в нас частка лише 10 %. Тобто ми не є там монополістом чи навіть домінуючим гравцем. Ціни встановлюють відповідно до попиту і пропозиції, і поки ми не бачили ніяких нарікань з боку промисловості. Бо всі розуміють об’єктивність. Якщо не подобається ціна одного постачальника – пішов до іншого постачальника.

– Все-таки, якою є ринкова ціна на газ для населення?

– Щодо відповідності цін для населення цінам, що є на оптовому ринку. Це об’єктивна реальність – ціна для населення нижча. Таким чином уряд надає населенню певну субсидію. Є відкриті адресні субсидії, які люди отримують, а є приховані. Це різниця між ринковою ціною та ціною для населення. Є багато спекуляцій, що потрібно порівнювати не з ринковою ціною, а з якоюсь собівартістю. Проблема, як цю собівартість рахувати. Але, головне, навести приклад: якщо ви купили долар за 8 гривень у 2013 році і якщо вам зараз запропонують продати цей долар за 10 гривень, то ви скажете, що це менше, ніж ринковий курс. І це для вас буде у збиток. Навіть якщо ви купили його за 8, бо ви маєте можливість продати цей долар за 28 грн. Це рішення українського народу. Можна зробити так, що газ буде дешевим, це буде неефективне споживання, люди не контролюватимуть, наскільки продукт є цінним і скільки його треба споживати. Але для людей буде ціна дешевша, а держава не отримуватиме грошей, яких потім не вистачатиме на виплату пенсій, зарплат та на оборону. Є інший варіант, коли ви кажете: ми продаємо все за ринковою ціною, всім, кому треба, надаємо субсидію, а ось ці гроші, які заробляє державна компанія, ми у прозорий спосіб через державний бюджет розподіляємо, кому потрібно. Світовий досвід показує, що ефективніший варіант, коли  газ продають за ринковою ціною. Це досвід багатих країн. Коли занижується ціна – це досвід Венесуели, коли бідна країна і бідні люди.

– Чи можемо ми почути цифри? Якою би мала бути ринкова ціна газу для населення?

– Я не хотів би на цьому спекулювати через одну просту причину. Питання ціни на газ є дуже складним для населення. Ми це розуміємо, бо ми бачимо економічну скруту. Ми розуміємо, як людям важко оплачувати навіть ту ціну, яка є. Частина цих людей отримує субсидії. Не треба їх лякати цінами, які їм не треба буде навіть сплачувати. Потім, не зрозуміло, коли це буде. Ми купуємо газ за ринковими цінами щодня. Ще нещодавно ми купували імпортний газ по 330 доларів. Якщо ми додамо транспортні витрати, відповідно, ціна буде оптовою без ПДВ, без податків, без нічого – це 10 тисяч гривень. Розумієте, наскільки це більше, ніж тепер є оптова ціна для населення. (Роздрібна ціна на газ для населення натепер становить майже 7 тисяч гривень, – 5.ua). Тепер ціна знизилася на 200 гривень, а потім вона може підвищитися. Тобто це динамічний процес. Крім того, ми оперуємо оптовими цінами, а населення сплачує роздрібну ціну. До нашої ціни додаються ще витрати на розподіл газу, це ще тарифи облгазів, додаються відповідні податки, додається націнка газопостачальника. І це та ціна, яку отримує населення. Тому ми не постачаємо газ для населення, тому ми про ціни для населення і не говоримо. Коли ми будемо постачати, тоді й будемо говорити про ціни.

– Коли це може статися? Чи пов'язано з цим створення двох компаній "Нафтогаз трейдинг" та "Нафтогаз тепло"?

– Це боротьба посередника. В нас була одна компанія, ми додаємо ще дві. Одна спеціалізується на постачанні газу населенню. Інша спеціалізується на постачанні теплогенеруючим компаніям. І третя компанія продає газ на оптовому ринку і постачає газ промисловості. Дуже прозорий спосіб. Люди бачитимуть прибутки кожної з компаній. Бо люди кажуть, що «Нафтогаз» є прибутковим. Так, у нас рекордні прибутки. Але в нас прибутки, бо ми виграємо в «Газпрому» у Стокгольмі. Коли б не було виграшу по транзиту, то ми були би збиткові у 2016 році. А людям кажуть, що ви платите ціни, які вищі за економічно обґрунтовані і це призводить до надприбутків «Нафтогазу». Це повністю неправда. В нас рентабельність газового бізнесу від розвідки до продажу газу населенню приблизно 4 %. Ми лише у попередньому році вийшли на те, щоб ця рентабельність була позитивна. В нас у 2016 році рентабельність була від’ємна. Тобто ми втрачали кошти. Тому ця ініціатива – мати окремі компанії для того, щоб усе було прозоро.

Сергій Барбу, "5 канал"

Попередній матеріал
Роковини Іловайська – і знову суперечки: хто винен та чи можна було уникнути оточення
Наступний матеріал
Фестиваль "Ше.Fest": почути і побачити іншого Шевченка