Що відомо про край Сонячної системи — вчені

Земля є шостою планетою від краю Сонячної системи. Це означає, що ми віддаленні від її холодних кордонів, але чи є у вчених уявлення щодо вигляду цих кордонів?

Фахівці завдяки новим даним створили за 13 років 3D-карту Сонячної системи та отримали раніше не відому інформацію про зовнішню геліосферу. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Live Science.

"Зовнішня геліосфера – це область простору, де сонячний вітер, або потік заряджених частинок, що випускаються Сонцем, відхиляється та відкидається міжзоряним випромінюванням, яке пронизує порожній простір за межами Сонячної системи. Іншими словами, сонячний вітер і міжзоряні частки зустрічаються й утворюють кордон у далеких куточках сонячної системи", – вважає дослідник із Національної лабораторії Лос-Аламоса в Нью-Мексико Ден Райзенфельд.

Науковці вперше отримали дані щодо зовнішнього краю Сонячної системи близько 10 років тому, коли "Вояджеру-1", космічному апарату NASA, запущеному в 1977 році, вдалося перетнути міжзоряний простір. Це було повторено у 2018 році "Вояджером-2".

Обидві розробки, які мали золоті пластинки з піснями Баха, Луї Армстронга та горбатих китів, після того як покинули Сонячну систему повідомили про те, що:

  • раптово знизилася кількість сонячних частинок
  • значно збільшилася галактична радіація

Читайте також: Астрономи помітили таємничий миготливий об’єкт неподалік від центру Чумацького Шляху

Розроблена 3D-карта розкрила ще більше даних про геліосферу. Зокрема, форма внутрішнього простору, де розташовані Сонце та планети, нагадує сферу.

На думку вчених, цей простір тягнеться приблизно на 90 астрономічних одиниць (а.е) у всіх напрямках (1 а.е – це середня відстань між Землею і Сонцем, приблизно 150 млн км). Також вони вважають, що форма зовнішнього шару набагато менш симетрична.

Ілюстрація, яка демонструє положення зондів NASA "Вояджер-1" і "Вояджер-2" за межами геліосфери
Ілюстрація, яка демонструє положення зондів NASA "Вояджер-1" і "Вояджер-2" за межами геліосфери
Фото: NASA/JPL-Caltech

"У напрямку, при якому постійно рухливе Сонце проходить крізь простір, стикаючись із космічним випромінюванням, зовнішня геліосфера тягнеться приблизно на 110 а. е., проте в протилежному – вона набагато довша – не менше 350 а. е.", – зазначили вчені.

Відсутність симетрії обумовлена рухом Сонця по Чумацькому Шляху, бо воно звільняє простір на своєму маршруті внаслідок тертя з галактичними випромінюваннями.

"У міжзоряному середовищі багато плазми (заряджених частинок), і внутрішня геліосфера, яка досить кругла, є перешкодою для потоку плазми, який тече якраз повз неї", – розповів Райзенфельд.

Вимірювання для 3D-карти зібрав науково-дослідний супутник Interstellar Boundary Explorer (IBEX). Його запустили у 2008 році.

"Сонце посилає імпульс, а потім ми пасивно чекаємо відповідного сигналу від зовнішньої геліосфери, і використовуємо цю тимчасову затримку, щоб визначити, де повинна знаходитися ця геліосфера", – сказано у повідомленні.

Сонячна система
Сонячна система
Фото: Shutterstock

Коли відбувається обертання Сонця навколо зовнішнього краю Чумацького Шляху, то з'являється захисний бар'єр, що обумовлено стримуванням космічного випромінювання сонячним вітром. Це оцінюється позитивно, бо внаслідок випромінювання може бути завдана шкода космічному кораблю.

Читайте також: Персеїди-2021: коли і де найкраще спостерігати зорепад

Учені підкреслили, що ці межі не здатні перебувати у такому стані тривалий час. Також Райзенфальд стверджує про можливість існування кореляції між силою сонячного вітру та кількістю плям на Сонці.

Зазначимо, що сонячними плямами називають відносно темні області, які через сильні збурення окремих територій магнітного поля виникають на певний час. У період з 1645 по 1715 роки кількість сонячних плям зменшилася.

Цей період довготривалого зменшення називають мінімумом Маундера, який призвів до ослаблення сонячних вітрів.

"Сонячні плями зникли майже на сторіччя, і якщо це дійсно відбулося, форма геліосфери також могла значно змінитися. Ми дійсно бачимо коливання сонячної активності, і в будь-який момент може статися ще один мінімум Маундера. Однак не варто турбуватися про те, що ефективність захисту геліосфери здатна згодом змінитися", – стверджує Райзенфельд.

Для збільшення даних про геліосферу в NASA планується запуск нової місії у 2025 році, яку назвали Interstellar Mapping and Acceleration Probe (IMAP). Учені сподіваються, що завдяки цьому краще зрозуміють, як взаємодіють сонячні вітри та космічне випромінювання на краю Сонячної системи.

До речі, нещодавно "Дивогляд" повідомляв про те, що учені знайшли на Місяці місце, де може бути прихована вода.

Якщо ви втомилися від серйозних новин і хочеться трохи розслабитися, підписуйтеся на наш канал у Telegram. Дивогляд 5.UA – тут може бути страшно, але весело!

ПРОКОМЕНТУЙТЕ

МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ

Читайте більше