Дедалі частіше на полицях книгарень з'являються твори, написані учасниками АТО. Вони розповідають про події, пережиті на полі бою. Психологи пояснюють: література допомагає бійцям адаптуватися до мирного життя. Про тих, хто після окопів взявся за творчість – Євгенія Китаїва.
Назар показує свою книгу. Розповідає, що написав її вже після демобілізації, проте, вести військовий щоденник почав ще під час навчань для новобранців. До війни працював у музеї визвольної боротьби в Івано-Франківську і про військову кар'єру ніколи не мріяв.
"Коли почалася революція і відразу після неї почалася гібридна війна з Росією, стало зрозуміло, що те, ким ти був до цього, нічого не буде важити, якщо ми не збережемо свою державу, якщо не відстоїмо своє право жити так, як ми хочемо. В перші ж дні, коли почалася анексія Криму, я записався, став на облік у військкоматі, не чекаючи ніяких листів", – пригадує демобілізований боєць Назар Розлуцький.
У травні 2015го Назара мобілізували до війська. Чоловік ніколи раніше не стикався з військовою справою і в одну мить став артилеристом і приєднався до розрахунку, який керував однією з найбільших гармат.
"Мобілізовані – це та частка української армії, яка трошки залишилася фоном. Я хотів, щоб моє слово прозвучало від імені їх, від імені одного з них. Я був такий самий, як вони, як ці десятки сотні тисяч людей, які в один момент все поміняли і зробили свій вибір", – пояснює письменник.
Бійці, які повертаються після служби до мирного життя, часто починають змальовувати події, які пережили на полі бою. Психологи зазначають, таке явище лише починає набирати обертів.
"Їх ставатиме більше. Ну, і нормально, є потреба, є потреба виговоритися. Не завжди є слухач, який готовий це нескінченно слухати. А тут, викладаючи це все, людина поширює цю інформацію", – пояснює психолог Наталія Стоєцька.
Першими читачами таких книжок стають військові та волонтери.
"Я служив в піхоті, він в артилерії – зовсім інакші світи – у мене передова, у нього тил. Він мене повернув знову на війну і якось так мені було, я її так сприйняв, що вона навіть мені снилася. Вона (книжка – 5.UA) дуже правдива", – зізнається демобілізований боєць Олександр.
"Я була добровольцем і волонтером, чоловік доброволець, а потім постійний військовослужбовець. Хочеться порівняти своє відчуття з відчуттями автора. Він написав про людину, яка була там, яка була мобілізована. Мені цікаво порівняти наші відчуття з відчуттями письменника", – каже волонтерка Ірина Коваленко.
Психологи пояснюють, що літературна творчість допомагає бійцям адаптуватися до мирного життя і перестати сприймати пережите занадто гостро та емоційно.
"Коли ми виписуємо історії, коли ми їх перечитуємо, коли ми дивимося і дивимося на це під іншим кутом. Це можливість і правда реабілітувати душу", – каже Наталія Стоєцька.
"Звичайно, коли ти пишеш, ти не можеш не включатися в ті події, ти, по суті, заново їх переживаєш, згадуєш, що було. Писати про те, що я чув, бачив і в чому приймав участь сам. Мені видається, що це може бути корисно не тільки для мене, а й передусім для тих людей, які хочуть розуміти, що відчуває окремо взята людина у вирі того воєнного протистояння", – пояснює Назар Розлуцький.
Автор розповідає, що важливе місце у його книзі відведене епіграфам – рядкам віршів улюбленого поета, Сергія Жадана. Назар цитує рядки, які найточніше відображають суть написаної книги.
Євгенія Китаїва, Леся Головата, Олексій Тищенко, "5 канал"
