44 дні кровопролиття завершено. Лідери Азербайджану, Вірменії та Росії підписали угоду про припинення війни в Нагірному Карабасі. Вірмени втрачають значні його території і всі окуповані райони навколо нього. А майже 2 тис. російських солдатів стануть уздовж лінії зіткнення. Це перемир’я виявилося несподіванкою для всіх, бо сили Вірменії Азербайджану були більш-менш рівні. Але стався різкий поворот, і от Вірменія вже виводить свої війська з Нагірного Карабаху, де вони перебували від початку 90-х років. А з районів, котрі мають бути передані під контроль Азербайджану, виходять і цивільні громадяни.

Багато хто з них вивозить свої речі та спалює будинки. Зараз говорять про те, що це не угода про перемир’я, а повноцінна капітуляція Вірменії. До того ж підписаний договір – це перемога для Москви, яка прагнула отримати контроль на тих територіях. Україна вже заявила, що не визнає російських "миротворців". Мовляв, Федерація своїми діями дискредитує саме поняття миротворчої місії. То що сталося на Південному Кавказі та які висновки має зробити Україна – у сюжеті "Підсумків тижня".

Кавказ палає. Вірменія, фактично, капітулює у війні за Нагірний Карабах. Після півторамісячного бойового протистояння Єреван та Баку уклали угоду про припинення війни у спірному регіоні. Вірменські війська мають вийти з Нагірного Карабаху, скласти зброю та віддати частину територій своєму вчорашньому ворогу – Азербайджану. Росія, яка від початку конфлікту підкидала дрова Вірменії, не залишилась осторонь. Виступивши в ролі так званого посередника переговорів, насправді отримала свою користь.

"Це перемога для народів з обох країн – Азербайджану та Вірменії, адже вони нарешті зупинилися", – заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. Бойові дії в Нагірному Карабасі – території, яка населена вірменами, але розташована в центрі Азербайджану – тривали 44 дні. Холод та зима мали заморозити конфлікт. Азербайджан планував залишитися на максимально вигідних для себе позиціях. Серед останніх завоювань азербайджанців – Лачинський коридор, що з’єднує Азербайджан та Вірменію. А також місто Шуша, населене переважно азербайджанцями. Це ключова територія Карабаху, яка відкриває шлях на столицю невизнаного регіону – Степанакерт. Шуша розташована на височині, за 11 кілометрів від столиці. Вона стала відкритою для обстрілу згори. З моменту "падіння" міста тисячі вірмен повтікали з регіону, що скидалося на гуманітарну катастрофу. Про неї заговорили світові політики. Застерігали, що це може дати початок міжнародному трибуналу – за гуманітарні злочини, особливо на тлі судових процесів, які зараз відбуваються над президентом Косова. Азербайджану це було не на руку, його могли звинуватити в етнічних чистках. Тож угода про припинення війни стала дуже зручним варіантом.

"Мені здається, ключове завдання, яке зараз виконав Азербайджан, – це не допустив обвинувачень у свій бік щодо етнічних чисток", – зазначив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. 

Підписана угода повертає більшу частину Карабаху та прилеглих територій Азербайджану. Тобто фактично Вірменія втрачає контроль над територіями навколо Карабаху, окупованими нею в 90-х роках. Домовленість також забезпечує пряме сполучення Баку з Нахічеванню через територію
Вірменії. А також повертає азербайджанських біженців, яких вигнали з їхніх домівок у Карабасі.

Для Єревана мирна угода означає поразку. Вірменський прем’єр Нікол Пашинян виправдовується, що рішення болюче, але найкраще з нині можливих.

"У ситуації, що склалася, не було шансу ухвалити інше рішення. Я планую розкрити більше деталей, чому так і які були причини для подій минулого місяця. Не можу зробити це негайно, адже головний процес – це припинення воєнних дій. І мої слова можуть поставити людей під загрозу", – заявив він.

Не менш важливим є те, чого в угоді немає. Вона не містить жодної згадки про майбутній статус Нагірного Карабаху. Тобто навіть ті території, які залишаються під контролем Вірменії, не отримують ані суверенного статусу, ані автономного статусу у складі Азербайджану.

"У цьому документі немає ані слова про статус Нагірного Карабаху. Ну що, Пашинян? Ну де твій статус? У пекло пішов твій статус. Немає статусу й не буде. Поки я президент – не буде статусу. Це частину Азербайджану", – наголосив президент Азербайджану Ільхам Алієв у відеозверненні.

Вірмени обурені такою угодою. Першим про домовленості повідомив прем’єр Пашинян у Facebook. А вже з подачі медіа про домовленість дізнався й президент країни, який стверджує, що не має до неї жодного стосунку. Тисячі незадоволених вірмен одразу вийшли на вулиці Єревану. Ввірвалися до парламенту й вимагали продовжити боротьбу. Пограбували резиденцію прем’єра й вимагали його відставки. А в самому ж Карабасі вірмени в очікуванні азербайджанців спалюють свої домівки, щоб майно не дісталося нікому.

"Реакція була дуже емоційною й пов’язана з тим, що вірменському суспільству довго брехали про стан ситуації на фронті. І люди свято вірили, що їхня армія якщо не перемагає, то принаймні може перейти в будь-який момент у наступ. І коли вони опинилися в ситуації реалій, то, звісно, розлютилися", – пояснив Семиволос.

На вулицях Баку ж натомість свято. Азербайджанці відзначають капітуляцію Вірменії. Попри те, що Азербайджан фактично переможець у цій війні, питання залишається в іншому. Чому влада пішла на угоду, якщо вела активні бойові дії й мала всі шанси на перемогу? Від чіткої відповіді експерти поки що утримуються, але кажуть про дієвість угоди.

"Чи довго вона триватиме? Я сподіваюся, що так. Чому? Бо тут виступає арбітром Росія, яка зацікавлена в тому, щоб бути посередником між Азербайджаном та Вірменією, ба більше, бути присутньою в цьому регіоні. В регіоні Південного Кавказу і Карабаху. І вона цього досягла", – зазначив колишній посол України у Вірменії Олександр Божко.

"Я думаю, станом на зараз можна говорити про припинення другої Карабаської війни. Якщо, звісно, не буде якоїсь екстраординарної ситуації. Я не вірю, що ситуація може змінитися, і очевидно, що ця угода діятиме. А якщо ця угода діятиме, то можемо говорити, що Азербайджан виграв не лише війну, а й мир", – додав Семиволос.

Окрему й не менш важливу роль у мирній угоді відіграє Росія. За домовленістю, вона розмістить в Азербайджані 2 тис. військових, так званих російських "миротворців". Їх дислокують уздовж лінії зіткнення, а також Лачинського коридору. Російські військові перебуватимуть там 5 років, але зможуть затриматися й на довше. До місця дислокації частину з них доправили через Вірменію, де мають власну військову базу. 

Кремль уже не вперше відправляє своїх військових нібито для врегулювання миру. У Придністров’ї російські миротворці вже майже три десятиліття не дають можливості відновити територіальну цілісність Молдови. В Абхазії та Південній Осетії російські так звані "миротворці" влаштували війну з Грузією, після чого Кремль визнав "незалежність" грузинських автономій. До Карабаху ж поїхали російські армійці з 15-ї мотострілецької бригади. Раніше вони вже воювали у Грузії, на українському сході та в Криму. Натомість, вірмени очікували зовсім іншої участі Росії в конфлікті. Покладалися на її особливу підтримку, якої так і не отримали.

"Ця ситуація, яка зараз виникла, ще раз показала вірменам, хто така Росія. Росія демонстративно зрадила свого союзника. Це видно по тому, як велись закулісні переговори між Туреччиною та Росією, Азербайджаном, коли Росія не поставила до відома ті домовленості, які, очевидно, були досягнуті", – зазначив Божко.

Баку ж присутність росіян не лякає. Азербайджан розраховує на підтримку Туреччини й чекає на турецьких військових для дотримання миротворчої місії в нагірному Карабаху. Але Росія проти таких спостерігачів.

Для України Нагірний Карабах може бути прикладом. Азербайджан переміг, зокрема, завдяки реорганізації армії. А ще й тому, що контролював небо. Відео атак азербайджанських безпілотників облетіли увесь світ. На озброєнні українських збройних сил є кілька таких дронів, які можуть допомогти під час бойових дій на сході. Але в Росії багатий досвід ведення війни. Аналітики переконані, що Кремль намагається розв’язати подібний до Карабаху сценарій на Донбасі.

Мирослава Танська, "Час. Підсумки тижня"