Війна на Кавказі: історія конфлікту і чому Нагірний Карабах не схожий на Крим та Донбас

Нагірний Карабах 5 канал / Час. Підсумки тижня
Усі колишні держави Радянського союзу мають територіальні конфлікти через окупацію чи втручання Росії, каже міністр закордонних справ Туреччини

Інтенсивні бої за Нагірний Карабах тривають. Із останніх новин – генпрокуратура Азербайджану порушила справу проти президента самопроголошеного Нагірного Карабаху, а  Вірменія та Азербайджан вже заявили, що готові до переговорів, Чимало людей зараз порівнюють те, що відбувається у Нагірному Карабаху з анексованим Кримом і окупованим Сходом України.

Але насправді ці конфлікти порівнювати не можна. Бо, по-перше, події у Карабаху – не є штучними на відміну від українських подій. Адже етнічні конфлікти між азербайджанцями і вірменами тривають уже понад сто років.

І друга відмінність – це роль Росії. На Кавказі – вона підігріває війну, а у нас відверто воює на своїх танках.

Але повернімося до історичної суті збройного протистояння у Нагірному Карабасі. Наша Нонна Стефанова розклала все по полицях. Хто з ким воює. У кого які переваги. І головне – які шанси припинити вбивати.

Хто, як і навіщо з новою силою розпалив давній конфлікт у Нагірному Карбасі? Конфлікт, що іскрив час від часу за останні десятиріччя, але такої потужної ескалації не було вже роками.

Бойові дії розпочалися 27 вересня. За обстрілами пішли взаємні звинувачення.

Ільхам Алієв, президент Азербайджану, говорить: "Не секрет, що Вірменія першою відкрила вогонь, зокрема і артилерійський. І першими загинули азербайджанські військові. Азербайджан дав гідну відсіч ворогу і ворог не посунеться ні на міліметр".

Анна Наґдалян, речниця міністерства закордонних справ Вірменії, говорить: "Азербайджанські війська розгорнули повномасштабну агресію, включно з ракетними обстрілами уздовж лінії розмежування з нашого боку Нагірного Карабаху. Вони цілили у цивільне населення і цивільну інфраструктуру, зокрема і столицю, Степанакерт".

Такі руйнування від обстрілів найбільше місто Нагірного Карабаху бачило ще на зламі 80–90-х. Саме тоді у цьому регіоні спалахнув один з найбільших етнічних і територіальних конфліктів колишнього СРСР.

За міжнародним правом, Нагірний Карабах – територія Азербайджану. Саме цій радянській республіці 1921 року Москва передала регіон, населений переважно вірменами. Прямого кордону із Вірменією Нагірний Карабах не має. Але наприкінці 80-х його керівництво офіційно попросило про приєднання до Вірменської СРСР. У Кремлі – відмовили. В регіоні почалися протести, а невдовзі і збройне протистояння між вірменами та азербайджанцями. За таким принципом радянська влада кроїла межі більшості союзних республік, і навіть Росії. Свідомо закладаючи основи ймовірних конфліктів, розповідає політичний оглядач Віталій Портников.

Журналіст пояснює: "Цей конфлікт було навіщо запрограмовано? Щоб якщо раптом виявиться, що імперія розкладається, щоб не можна було мати ніяких можливостей для проголошення незалежності для цих союзних республік. Щоб вони одразу зрозуміли, що вони без Москви потрапляють у хаос і у війну. І воно так і сталося".

Віталій Портніков
Віталій Портніков5 канал / Час. Підсумки тижня

Портніков також додає: "Крим дійсно був однією з такий пасток, але він був запрограмований не в 20-ті роки, він просто міг бути використаний в 90-ті роки. Це не відбулося з однієї простої причини. 1994 року в Україні переміг на президентських виборах Леонід Кучма і в Москві вирішили, що вони можуть взяти всю Україну разом із Кримом – навіщо зараз йти на конфронтацію з Києвом, у зв'язку з тим, що відбувається на півострові, і таким чином цю пастку заморозили до 2014-го року".

Окупація Криму
Окупація Кримуwww.youtube.com

Негайно припинити бої у Нагірному Карабасі і сісти за стіл переговорів закликає Мінська група ОБСЄ. Цей орган створили іще на початку 90-х, як медіатора у мирних переговорах між Баку, Єреваном та Степанакертом. До мінської групи входять Сполучені Штати, Росія та Франція. Найгучніші заяви йдуть від президента Макрона. Він обіцяє знайти шляхи до діалогу і критикує за войовничу риторику одного із найпотужніших гравців регіону – Туреччину.

Макрон говорить: "Ми дуже занепокоєні войовничими повідомленнями, що надходять з Туреччини. І які знімають будь-які обмеження з Азербайджану у відвоюванні Нагірного Карабаху. Це для нас неприйнятно".

Туреччина у цьому конфлікті підтримує Азербайджан. І, як стверджує Вірменія, надає не лише дипломатичну, але й військову підтримку. У Анкарі це заперечують. І одночасно не приховують своєї активної позиції.

"Зважаючи на те, що три країни Мінської Групи ОБСЄ – США, Росія і Франція – ігнорували цю проблему майже 30 років, це неприйнятно, що вони зараз залучені до процесу пошуків перемир'я в цьому негативному розвитку ситуації за останні дні. Щоб знайти якесь рішення, окупант повинен залишити цю землю", – говорить президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоґан.

Міністр закордонних справ Туреччини закликав ставитися до ситуації у Нагірному Карабасі так само, як до подій в Грузії та Україні. Усі колишні держави Радянського союзу і мають територіальні конфлікти через окупацію чи втручання сусідньої держави.

Зокрема Росії, у випадку Грузії та України. Під час нового загострення карабахського конфлікту Кремль, давній союзник Вірменії, поки що мовчить, караючи Єреван за кольорову революцію, що усунула від влади наближені до Москви клани. Шукати паралелі ситуації у Нагірному Карабасі із Кримом чи територіями на українському сході, які окупувала Росія складно.

Віталій Портніков роз'яснює: "Цей конфілкт має вирішитися не просто там, як у нас кажуть, відновленням територіальної цілісності Азербайджану – це було б дуже просто. Він має вирішитися знаходженням спільного знаменника між вірменським і азербайджанським народом. А на Донабасі нічого такого немає. Вони такі самі, як ми з вами. У вас є ненависть до людей які живуть на Донбасі? У кого є? У нас мільйони переселенців з Донбасу, у нас люди спокійно між цією лінією розмежування їздять по кілька разів на день, коли є можливість, коли їх там не запирають. Жоден вірменин не був в Азербайджані за останнє десятиріччя. Жоден азербайджанець ніколи не був у Вірменії. Кордони закриті. Навіть немає гадки про те, щоб людина з Нагірного Карабаху поїхала до Баку. Ні. Це смішно навіть говорити. Тому не можна порівнювати реальний конфлікт, який використовує Москва, із штучним конфліктом, який вона сама і створила".

Під час бойових дій у 90-х роках тут загинуло близько 30 тисяч людей, з усіх сторін конфлікту. Лише за цей тиждень ескалації - загиблих щонайменше 230-ть. А серед поранених – журналісти, зокрема одного із французьких видань. Азербайджан і Вірменія висловили готовність співпрацювати із Мінською групою ОБСЄ задля припинення вогню. Але доки ця співпраця не стане реальною, у Нагірному Карабасі триватимуть бої.

Нонна Стефанова, "Підсумки тижня"

Попередній матеріал
Пожежі на Луганщині: яких наслідків чекати та хто відповідатиме
Наступний матеріал
"Замовляли піцу в ДАП і тролили "міліцію": як добровольці й ЗСУ зіпсували подарунок Гіві до дня народження Путіна
Loading...