Свіжі кадри нинішнього ранку. Одне з найбільших міст Азербайджану, обстріляне, як вважають у Баку, силами Вірменії. Єреван це спростовує. А от у Нагірному Карабасі фактично підтвердили. І це вже справжня війна. Наша кореспондентка Євгенія Китаєва повернулася з Азербайджану. Знімальній групі "Підсумків тижня" вдалося побувати на окупованій землі. І це нині одна найгарячіших точок. Те, що ми там побачили, вражає. Подивіться.

Халіг розповідає, як йому довелося втікати зі свого селища після окупації. До війни, в Мадагізі проживали і вірмени, і азербайджанці. Половина однокласників Халіга – вірмени і в дитинстві росли та товаришували разом.

Чоловік каже: ""Винні терористи, прості вірмени не винні. Вони стріляють нас, вони цілий день бомблять наше село і наш район. Селище на відстані майже 10 кілометрів. – Від лінії фронту? – Так, від лінії фронту".

Ще в перший день бойових дій – 27 вересня – азербайджанська армія заявила: оточили Мардакерський район. У п'ятницю стало відомо, висоти навколо селища Мадагіз під контролем азербайджанців. А в ніч проти неділі азербайджанська армія зайняла селище.

Вже тиждень безперервних боїв в Нагірному Карабасі. По всій лінії фронту йдуть перестрілки та ближні бої. Але найстрашніше для місцевого населення – це нескінченні артилерійські баталії між азербайджанською армією та військовими формуваннями невизнаної Нагірно-Карабаської республіки, яку відкрито підтримує вірменська армія. У п'ятницю вранці офіційна влада Вірменії заявила, що готова до переговорів. Однак уже ввечері знову спалахнули атаки з обох сторін і Вірменія вдарила артилерією по місту Тертер.

Заїжджаємо у місто Тертер. Через вибухи, що лунають, їдемо дуже швидко. Вулиці міста повністю порожні. Магазини, банки, весільні салони – ще кілька днів тому тут вирувало звичайнісіньке життя, тепер більшість мешканців, в основному, жінок і дітей, евакуювали з міста. А чоловіки, які лишилися тут, ховаються від обстрілів у підвалах.

Фірус Гарай, місцевий мешканець Тертера, говорить: "Ми ж чоловіки. Треба тут залишатися. – Ви залишилися наглядати за своїми будинками? – Так, за будинками і в людей, якщо щось буде, то ми допомагаємо.– Сказали, що в місті за сьогодні двоє загиблих? – Так".

Частина Тертерського району окупована і контролюється вірменами та невизнаною Нагірно-Карабаською республікою. Саме тут спалахнули бої 27 вересня, що тривають і дотепер.

В місті відкриті маленькі магазинчики і тут безкоштовно лежить хліб. Кожен, хто може вийти, коли немає обстрілу, може взяти його собі, поїсти безкоштовно.

Від Тертера до лінії фронту менше ніж 8 кілометрів, тож артилерійські снаряди потрапляють у місто постійно. Чоловік показує зруйнований будинок.

Фірус Гарай каже: "З ранку до вечора. – І ось так от цілодобово? – Так".

Мешканець Тертера Ельчин Мамедов говорить: "Ось останні два дні вони жахливо бомблять. Без зупинки. Ось кожну хвилину по три штуки прилітає. Ось це ось бум-бум. – Багато поранених у місті? – Та дуже багато. І це мирні люди, навіть не військові. Звичайні мирні жителі гинуть".

Загострення збройного конфлікту в районі Нагірного Карабаху було і в квітні 2016-го. Тоді чотириденна війна закінчилася без значних результатів для обох сторін.

Бахрус Іскандеров, мешканець Тертера, каже: "30 років ось так ми живемо. Наші сини там вмирають".

Днями снаряд прилетів і у будинок Бахруса. Чоловік каже, не переймається руїнами. Родина за роки війни втратила набагато цінніше, ніж дах над головою – сина.

Бахрус Іскандеров розповідає: "В 2016-му році. Він справжній син був. Він – моя гордість. Він воював за свою Батьківщину і за свою землю".

Вже на нинішній війні втратила обох своїх синів і родина в сусідньому селищі. Хлопці добровільно евакуйовували поранених місцевих з околиці Тертера, там постійно працює артилерія вірменської армії.

Заїжджаємо до новобудов. Біля будинків тліють місця прильотів снарядів. Довкола чути вибухи, тому швидко спускаємося у підвал. У підвалі переховуються місцеві чоловіки. Вони відмовилися залишати свої будинки.

Одна з найгарячіших ділянок фронту – це околиці Тертера. Зараз прилітали міни та снаряди з вірменської сторони. Розтрощені будинки і вікна. Людей тут майже не лишилося. Дітей і жінок евакуювали ще в перший день. На подвір’ї – небезпечно. На обстріли вірменської армії відповідає і азербайджанська артилерія. Бойові баталії стихають час від часу хіба на лічені хвилини.

У Тертері з кожним днем дедалі більше відчувається повномасштабна війна. Втрачають своїх обидві сторони конфлікту. І якщо Вірменія говорить про кілька сотень загиблих, то Азербайджан цифри втрат не оголошує взагалі.

Місцеві мешканці, попри небезпеку і втрати серед мирного населення, здебільшого підтримують політику президента і його рішення повертати окуповані території до кордону з Вірменією.

Місцевий мешканець Тертера Халех Гуматов каже: "Карабах – наше серце. Ми 30 років уже чекаємо".

Найгірший сценарій для конфліктуючого регіону – якщо Вірменія офіційно попросить свого військового союзника Росію про допомогу. Бо тоді Азербайджан зробить те ж саме і закличе Туреччину – натівську країну, допомогти воювати. І в такому разі наслідки боїв матимуть зовсім інші масштаби.

Днями прем'єр-міністр Вірменії заявив про можливість введення в Нагірний Карабах російських миротворців в рамках Мінської групи ОБСЄ. Поки Росія відповідає, що такий сценарій можливий лише зі згоди обох сторін. І вже привела в бойову готовність свою найбільшу військову базу, яка розташована у Вірменії.

Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, "Підсумки тижня"