Путін – новий Сталін: як кремлівські диктатори переписували історію Другої світової Читайте по-русски

Володимир Путін 5 канал / Машина часу
Володимир Путін намагається копіювати Йосипа Сталіна, який замінив день перемоги на 9 травня

Січень 2020-го. Путін на зустрічі з ветеранами учергове обіцяє протистояти переписувачам історії. Висловлюється жорстко.

Минуло 3 місяці. Обіцяної правди Путін все ще не розкрив. Зате без будь-яких пояснень, одним розчерком пера переписав історію.

Путін сам провів нову лінію розділення: просто взяв і змінив дату закінчення Другої світової, але він не перший кремлівський верховода, який свавільно переносить дату закінчення війни назло всьому світу. До нього так робив Сталін із днем перемоги над Німеччиною.

"Тут Путін копіює Сталіна, який замінив день капітуляції, що відбувся 8 травня, на 9 травня. Для того, щоб підкреслити якусь свою особливість. Мовляв, у Радянського Союзу була якась особлива роль, що там якісь гарнізони в Кенігсберзі, Празі чинили опір. І під цими надуманими приводами спробувати встановити власний календар", – розповів історик Олександр Палій.

Йосип Сталін не визнавав західного бачення Другої світової війни. Адже за такого трактування світова бійня почалася зі змови Кремля з Гітлером та розділу Польщі. Сталін придумав свою концепцію – "Про Велику вітчизняну війну Радянського Союзу". Саме так називалася його програмна книга, видана ще в 1942-му році. Ця війна розпочалася лише з нападом Гітлера в 1941-му. Така сталінська концепція активно використовується й досі. А закінчилася Вітчизняна війна блискучим тріумфом у Берліні. Саме так це подавала радянська пропаганда.

Володимир Путін
Володимир Путін5 канал / Машина часу

Та пропагандистську картинку ледве не зіпсували союзники. Вони після важких переговорів першими домоглися від нацистів згоди на капітуляцію й негайно її підписали, без санкції Кремля. Це сталося на території визволеної Франції, у Реймсі, 7 травня. За домовленістю, мир наставав пізно ввечері 8 травня. Саме ця дата й стала Днем перемоги над нацизмом для всього світу. Але не для Сталіна та його підданих. Він домігся повторного підписання капітуляції на своїх умовах. Третій Райх вдруге склав зброю в Берліні вночі 8 травня, за 3 години до настання зумовленого в Реймсі миру. У Москві в цей час уже настав наступний день. Саме в цей день прогриміли салюти, й саме тому Сталін отримав свій власний день перемоги – окремий від усіх, в окремій від усіх війні. 

Та Друга світова на цьому не закінчилась. Останню країну Осі – Японію – добивали всі країни антигітлерівської коаліції. Але домінували тут американці, й до ворожої столиці зайшли теж вони. Представник СРСР був тут гостем, а не господарем, як у Берліні. Проте підпис під актом про капітуляцію поставив, як і всі, в неділю, 2 вересня 1945-го, на борту американського лінкора "Міссурі".

Але Сталін і тут вчинив наперекір усім – призначив святкування на наступний день, понеділок, 3  вересня. Ця ж дата викарбувана на медалі для учасників бойових дій проти японців.

"Насправді виглядає це сміховинно. Тому що абсолютна більшість всього світу буде розуміти, що 2 вересня було прийнято акт капітуляції. Навмисно після 1 вересня – дня початку і роковин Другої світової війни", – пояснив Палій.

Йосип Сталін
Йосип Сталін5 канал / Машина часу

Закінчення найкривавішої війни в історії СРСР відзначав лише 2 роки. Вже в 1946-му Сталін скасував будь-яке відзначення цієї дати. День перемоги над Німеччиною протримався на рік довше – його скасували наприкінці 47-го. Кремлівському горцю було не до свят – треба було вести нову війну, холодну, й не відволікатися на дрібниці.

Номінально Другу світову закінчив не Сталін, а українець Кузьма Дерев'янко. Саме він був представником СРСР у Японії в 1945-му. І саме йому випало візувати акт про капітуляцію та кінець війни.

Але, як заведено у Кремлі, його робота в Японії була черговою сталінською спецоперацією. Союзники до кінця не були упевнені, чи СРСР взагалі погодиться на запропоновані умови, чи знову почне свою гру. Тому коли радянський генерал сів за стіл, на нього були спрямовані погляди всіх учасників дійства. На цей момент кремлівський горець дуже образився на американців. Йому не вдалося вчергове усіх переграти, як у Європі, половину якої він перетворив на своїх васалів за мовчазної згоди Заходу. Те саме Сталін захотів у Японії – загарбати половину Країни вранішнього сонця та встановити там маріонеткову червону диктатуру, як у Східній Німеччині чи Північній Кореї.  

На Ялтинській конференції в обмін на участь у війні проти японців він домігся територіальних здобутків. Сталіну відходила японська частина Сахаліну та Курильські острови. Однак, коли у серпні 1945-го дійшло до справи, висунув нову забаганку: участь радянських військ в окупації всієї країни, а як мінімум – половини Токіо та острова Хоккайдо.

Союзники були шоковані. Саме тоді їхній переможний наступ на Тихому океані забуксував. Американці висадилися на перших островах японського архіпелагу – Іодзімі та Окінаві – й зустріли небачений раніше спротив. Японці билися буквально до останнього солдата. Всіх здатних носити зброю – чоловіків і жінок від 15 до 60 років – зачислили до Народного добровольчого корпусу, і тому цивільні теж ішли в бій. Аналітики підрахували, що за таких умов бої за решту островів триватимуть 2 роки, і коштуватимуть США від 300 тис. до 1 млн життів. Жертви японців – солдатів і цивільних – сягали б десятків мільйонів. Такого Вашингтон собі дозволити не міг. А тут ще й вусатий союзник почав шантажувати. Та президент США Гаррі Трумен зважився на найрішучіший крок. Він категорично й без пояснень відмовив Сталіну в його нових домаганнях. Дипломатичні торги припинилися.

Йосип Сталін
Йосип Сталін5 канал / Машина часу

Але СРСР продовжував таємно готувати висадку на Хоккайдо. Щоб не дати Сталіну на це часу, Трумен вдарив по Японії ядерними бомбами. Зробив це поспішно – одночасно з початком радянського наступу. Японський імператор Хірохіто все зрозумів правильно. Попри опір військових і спробу збройного путчу, вже за 6 днів він уперше в історії країни звернувся до своїх підданих по радіо. Хірохіто оголосив про припинення війни заради виживання нації і всього людства. При цьому жодного разу не вимовив слова "капітуляція". Американські війська висадились на острови без бою. Сталін був змушений відмовитися від десанту на Хоккайдо та мрій про радянізацію Японії.

У якості дрібної помсти Кремль свідомо понизив ранг радянського представництва і всього акту капітуляції Японії. За ієрархією до Токіо мав би прибути маршал Василевський – командувач радянських військ на Далекому Сході. Але Сталін нікого не прислав, а лише надав повноваження 40-річному генерал-лейтенанту Дерев'янку, голові радянської місії при американському штабі. І це тільки вершина айсберга. Річ у тім, що Кузьма Дерев'янко був військовим розвідником. У його активі розвідувальні курси академії імені Фрунзе, знання японської та англійської мов. Участь у розвідувальних і бойових місіях проти Японії, Фінляндії та нацистської Німеччини. У пасиві – пачка компромату. Генералового батька звинувачували у куркульстві, троє дядьків брали участь в антирадянських повстаннях, брата репресували, ще двоє родичів померли внаслідок Голодомору. Маму та сестер Кузьма врятував – таємно вивіз до себе в Харків, де служив.

Розвідувальні навики спецпредставника знадобилися Сталіну для розгортання підривної роботи в Японії – через агентурну мережу і місцевих комуністів. А компромат – щоб молодий генерал слухняно виконав самогубчу місію: поїхав до Хіросіми та Нагасакі й задокументував наслідки застосування ядерної зброї. Місію він виконав – сам усе оглянув і зафільмував. Фотографа із собою не брав, адже, вочевидь, уже знав про радіацію й не хотів ризикувати чужим життям. Уже 30 вересня Дерев'янко прибув до Москви й доповів про побачене особисто Сталіну та Політбюро. А ще генерал став першим українцем, який захворів на променеву хворобу. Довго боровся з її наслідками – раковими пухлинами – і помер одразу після 50-літнього ювілею.

Сталін не підписав подання про зірку Героя для Кузьми Дерев'янка. Це звання генерал отримав лише посмертно – вже від незалежної України. Свято закінчення війни диктатор спочатку призначив своє власне, а потім геть скасував. 75 років потому гратися з цією датою почав Путін. І не випадково. 

Слідом за Сталіним, нинішній кремлівський зверхник теж полюбляє воювати на полі історичної пам'яті. Генсек для цього видавав книги та збірки статей, наприклад, "короткий курс історії партії" чи "про велику вітчизняну війну". Так він визначав роботу радянської пропаганди на десятиліття вперед. У грудні 2019-го видати статтю про історію Другої світової пообіцяв і Путін – до 75-ліття Перемоги.

Володимир Путін
Володимир Путін5 канал / Машина часу

До цієї статті ми ще повернемось. Зараз же відзначимо інше: Путін і раніше публікувався в пресі і підозріло копіював при цьому Сталіна. Перший відомий опус диктатора був написаний у 1912-му і називався "Марксизм і національне питання". Рівно 100 років потому, у 2012-му, Путін публікує власну статтю: "Росія, національне питання". Там називає РФ окремою цивілізацією й бореться з противниками імперії. У руслі збереження імперії Путін починає системно витравлювати пам'ять про терор і репресії, які були невід'ємною складовою радянського режиму. Наприклад, про Катинський злочин 1940-го. Тоді НКВД розстріляло десятки тисяч полонених поляків, захоплених при розділі Польщі.

"Із Катинню історія абсолютно аналогічна. Тобто Росія намагається шахраювати фактами, і це шахраювання почалося ще з давніх давен. Наприклад, у Радянському Союзі підняли історію села Хатинь у Білорусі, щоб на паралелях із цими назвами підмінити. Та Катинь, де загинуло 20 тисяч, підмінити на Хатинь, де загинуло набагато менше", – наголосив Палій.

Набагато брутальніше зараз зачищається пам'ять про іще масштабніший злочин більшовизму – масові розстріли в урочищі Сандармох у 30-х роках. Раніше про них відкрито говорили на російському телебаченні. Цифра в 7 тисяч вбитих – це лише ті, чиє вбивство в Сандармоху підтверджене стовідсотково. Насправді жертв набагато більше, вважає історик Юрій Дмитрієв. Саме він відкрив світу правду про це урочище смерті. Серед розстріляних – сотні, а то й тисячі українців. І непростих – передусім це молоді інтелігенти, представники так званого "розстріляного Відродження".

"Розстріляне відродження" – це митці 20-30-х рр 20-го століття, які були знищені більшовицьким тоталітарним режимом. У 30-х роках 20-го століття було вбито 80% української творчої інтелігенції. Їх арештовували та відправляли етапом до СЛОНа – Соловецького табору особливого призначення. Однак туди вони не доїжджали, а зникали цілими етапами. Як з'ясував Юрій Дмитрієв, їх доправляли на розстрільний полігон Сандармох і там нещадно вбивали.

Важливо розуміти, що нацисти на окупованих територіях робили те саме, що й Сталін в 30-х. Вони назвали це операцією "Ніч і туман". Це ті ж самі масові репресії й позасудові розстріли. Однак нацистів за таке покарали в Нюрнбергу. Радянські кати залишились непокараними. А Кремль зараз намагається стерти цю сторінку історії.

Путін на публіку любить показати, який він ліберал і демократ. Із перших днів свого правління й до останнього часу він неодноразово на словах засуджував сталінський терор проти власного народу. У 2017-му він відкриває пам'ятник жертвам сталінських репресій.

В одному Путін правий: братських могил на теренах колишнього СРСР справді безліч. Розстрільні полігони НКВС були біля кожного великого міста, і далеко не про всі з них зараз відомо. А про відвідання збрехав. Бувати там стає все небезпечніше. Найкраще це видно на прикладі Сандармоху.

Пам'ять про терористичну суть більшовицького режиму витісняється пропагандою імперської величі СРСР. Пам'ять про жертв замінює реанімація сталінського міфу про берлінський тріумф. Єдиний у РФ музей ГУЛАГу – табір "Перм-36" – у 2016-му режим "віджав" у його творців – товариства "Меморіал". Тепер тут розповідають не про репресованих, а про важку працю катів та конвоїрів.

Мало хто наважився цьому протистояти. Наприклад, директор краєзнавчого музею Сергій Колтирін. Однак одиницям важко протистояти тоталітарній системі, якщо взагалі можливо. Тому слова захисників пам'яті про Сандармох звучать дедалі більш песимістично.

 

 

 

Попередній матеріал
Справи ФСБ проти кримських татар: за що людей кидають за ґрати та чи варто розраховувати на обмін
Наступний матеріал
Як комуністів змусили проголосувати за суверенітет України – хроніки липня 1990-го
Loading...