Однак у кожної сторони свої інтереси і своє бачення. Росія, підтримуючи офіційний Дамаск, сподівалася отримати вигоду з нафтових та газових покладів на півночі країни та затвердити свій вплив у регіоні. Дамаск сподівався продовжити наступ і знищити радикальні угруповання, які нині зосередилися у провінції Ідліб. Тоді урядові війська контролювали би майже всю країну. Анкара, неофіційно, навпаки підтримує деякі з цих угруповань. І хоче натомість знищити курдські загони – вважає їх терористами. Саме тому вже двічі вводила війська на території Сирії.
Таїп Реджеп Ердоган, президент Туреччини:
Наша мета полягає у тому, щоб назавжди виключити загрозу проти нашої країни. Настав час знищити гнізда терору на сході Євфрату і зробити цю територію мирною для наших сирійських братів.
За підсумками зустрічі ухвалюють резолюцію. У ній глави чотирьох держав закликають міжнародну спільноту забезпечити швидкий, безпечний і безперешкодний доступ гуманітарним організаціям по всій території Сирії та сприяти поверненню біженців. Сторони, що конфліктують, мають припинити вогонь. Європейці не хочуть нової навали мігрантів, які за останні кілька років додали чимало клопоту. Приблизно півмільйона сирійських біженців приїхали на європейський континент. Це призвело до посилення позицій правих рухів та критиків об'єднаної Європи. І Меркель, і Макрон вигідно, щоб біженці поверталися назад до Сирії.
Еммануель Макрон, президент Франції:
Ми ретельно стежитимемо за виконанням цих домовленостей, а також за тривалим і стабільним припиненням вогню. Ми підтримуємо плани президента Ердогана з обміну розвідувальною інформацією та гуманітарною допомогою. І сподіваємося, що Росія тиснутиме на сирійський режим.
Однак Путін схоже не чує європейських лідерів. Каже, Москва залишає за собою право допомогти сирійським військовим ліквідовувати терористів у провінції Ідліб, якщо ті продовжуватимуть провокації. І перекидає відповідальність саме на Туреччину. Закликає її якнайшвидше вивести опозицію з демілітаризованої зони.
Володимир Путін, президент РФ:
Незважаючи на те, що рівень насильства в Сирії значно скоротився, ліквідація всіх зосереджених тут радикальних елементів залишається однією з найважливіших проблем. Ми не повинні дозволяти бойовикам, які отримали бойовий досвід, продовжувати злочинну діяльність, створювати осередки в наших країнах, набирати послідовників, проповідувати екстремістську ідеологію і терор.
Саме провінція Ідліб нині яблуко розбрату. Там головний осередок антиурядових сил і радикальних угруповань, які уціліли внаслідок війни. Провінцію неофіційно підтримує Туреччина, вона контактує з бойовиками. Для Анкари – це можливість стримувати курдів, яких у регіоні підтримують американці та можливість не дозволити сирійській армії просунутися до турецького кордону.
Навколо провінції Ідліб за домовленістю Путіна та Ердогана в Сочі у вересні цього року створена демілітаризована зона. На 15-25 кілометрів сторони мали відвести важке озброєння. Однак бойовики не лише не склали зброю, а щонайменше тричі атакували позиції сирійських військ. Туреччина попри обіцянки, так і не змогла повністю контролювати радикальні угруповання.
Мазен Білал, політичний експерт:
Дуже важливо, щоб проблема Ідліба була розв'язана мирними способами, такими, як угода про демілітаризовану зону. Тоді Сирія зможе уникнути нових жертв, враховуючи величезні людські втрати та матеріальні збитки, яких країна зазнала більше ніж за 7 років війни.
Військове втручання Росії допомогло утриматися при владі Башару Асаду. Однак для Москви зберегти вплив у регіоні коштувало значних фінансових та військових вкладень. Нині Кремль не хоче бути втягнутим у повоєнну відбудову Сирії. За підрахунками ООН, на відновлення знадобиться щонайменше 250 мільярдів доларів. Зруйнована інфраструктура, підприємства, цілі міста і навіть сільськогосподарські угіддя.
Девід Бейслі, представник світової продовольчої програми:
Війна змусила фермерів тікати, знищила водні системи, і для них це катастрофа. Це ще більше посилило наслідки посухи. Нам потрібна будь-яка допомога. Головне, щоб ці люди змогли вижити, щоб вони мали майбутнє.
Росія закликає активно брати участь у відбудові саме Захід. Європа неохоче на це реагує. Бо переконана, у масштабних руйнуваннях і загибелі такої кількості мирних людей винні сили Асада і Росія. Для демократичної Європи стабільність в регіоні неможлива за правління Башара Асада. Німеччина натякнула – допомагатиме фінансами, лише після вільних демократичних виборів у Сирії.
Ангела Меркель, канцлер Німеччини:
Подолання конфлікту неможливе військовим шляхом. Це може бути лише політичний процес під егідою Організації Об'єднаних Націй.
Франція наполягає на перехідному періоді. Обговорення цього пункту було однією з умов приїзду Еммануеля Макрона на саміт. Пропозиція Парижа – відсторонити від влади Башара Асада на цей перехідний період. Але сирійський президент, який за допомогою Росії та Ірану повернув контроль над більшістю території, не надто хоче поступатися владою. До того ж його підтримує значна частина населення. Для багатьох саме він переміг терористів "Ісламської держави" і повернув мир у регіон. Кремль переконаний, відсторонення Асада призведе до нового розколу країни. Отже, альтернативного кандидата, який би міг об'єднати різні регіони Сирії, поки що немає. Країна може знову опинитися полем для політичного та військового протистояння.
Михайло Прудник, Час: підсумки