Більше сотні лідерів країн. Кожен зі своїми проблемами. Але є теми, які одночасно згадують учасники Генасамблеї з різних континентів. Агресія Росії на території України – одна з них.
Керсті Кальюлайд, президент Естонії:
Ми повинні чесно говорити про наші проблеми. Агресію слід називати агресією, війну війною, а окупацію – окупацією. Не важливо, де це відбувається в Африці чи Європі. Я глибоко схвильована тими стражданнями, які нам приносять війни і конфлікти. Це і тимчасові переселенці,жінки й діти на окупованому сході України.
Реджеп Таїп Ердоган, президент Туреччини:
Не існує більшої небезпеки, ніж світовий порядок, який втратив милосердя, совість, правду та надію, і це небезпека, з якою ми стикаємося зараз. Давайте робити більше, докладати конструктивні зусилля до вирішення проблем в регіонах, де нині є конфлікти – Сирії, Іраку, Ємені, Лівії, Афганістані та Україні.
Війну на українському сході згадують як невеличкі європейські країни, адже, фактично, Україна захищає і кордони Європи, так і держави з потужними арміями, які могли б дати відсіч агресору. Про безпорадність організації, створеної для забезпечення миру, в питанні російсько-української війни заговорили ще минулого року. А цієї сесії тим більше – не змовчали.
Даля Грибаускайте, президент Литви:
Організації, які мали б захищати нас від використання сили й економічних криз, натомість тріщать по швах. Рада Безпеки не змогла відіграти вагому роль майже в жодному з найбільших конфліктів десятиліття: ані в Сирії, ні в Україні, ні в М’янмі чи Ємені. Усе через те, що держави не змогли бути вищими за свої національні інтереси та зловживали правом "вето".
В останні роки саме Україна почала наполягати на зміні статуту ООН. Він дозволяє навіть одній країні заблокувати питання, яке підтримує більшість. Вже чотири роки Росія на Раді Безпеки ООН, користуючись правом вето, не пропускає жодне українське питання.
Петро Порошенко, президент України:
Настав час наголосити, що зловживання правом вето – це гальмо яке заважає ООН діяти на повну силу. Росія карає Україну за її особистий вибір. Вона робить вигляд, що Україна, як і Грузія, "самі напали на себе". Чи знаємо ми, який наступний сусід Росії "нападе на себе "? Чи буде світ й далі перебувати в стані "зручного заціпеніння", сподіваючись, що "наступним буду не я"? ООН не повинна мовчати, коли цінності та принципи, закріплені її Статутом та принципами міжнародного права, порушуються країною, що має право вето. Це не просто виклик, це наш шанс зробити Організацію Об'єднаних Націй корисною для всіх людей.
Але змінити статут організації, до якої входить майже дві сотні країн не так просто. Це питання може розтягнутися на роки. А стримувати російські танки потрібно щодня.
Україна і лідери ЄС нагадують присутнім: санкції – ось механізм, який впливає на агресора. І доказ цього – членські внески Росії в ООН, розмір яких залежить від успішності економіки країни. За останній рік з 25 мільйонів доларів внесок Кремля знизився до 10-ти.
Тож не зупиняти санкційну політику проти агресора переконувала київська делегація. Зокрема ті країни, які час від часу пропонують скасувати обмеження проти Кремля. А Сполучені Штати показали приклад того, як дипломатично можна продовжувати тиск. Напередодні виступу на головному майданчику ООН американського президента, США знову розширюють санкційний список на 12 російських компаній. Дональд Трамп у своїй промові, не дорікаючи, щоправда, Кремлеві жодним словом за анексію Криму чи окупацію частин Донецької та Луганської областей, нагадує присутнім про іншу причину для нових санкцій – газова політика Кремля. Зокрема будівництво газпромівського газогону "Північний потік-2" – труби до Європи в обхід України. Докори летять і в бік європейських країн, які дозволили на своїй території прокладати трубопровід.
Дональд Трамп, президент США:
Якщо держава покладатиметься лише на одного іноземного постачальника газу, то їй загрожує шантаж і здирництво через надзвичайно високі ціни на пальне. Ось чому ми схвалюємо зусилля низки європейських держав, які роблять все, щоб стати енергетично незалежними від Росії. До прикладу, Польща, яка ініціювала побудову газогону дном Балтійського моря. Німеччина стане цілковито залежною від російської енергії, якщо негайно не змінить свій курс.
Щоб не було сумнівів, що Сполучені Штати і надалі запроваджуватимуть санкції, допоки Росія не поверне Крим, Вашингтон передав Києву символічну декларацію. У ній санкційні наміри Білого дому викладені письмово.
На період 73-ї сесії Генасамблеї Ірина Геращенко буде членом постійної делегації в ООН від України. Учасниця мінського переговорного процесу визнає – бюрократична машина організації Об’єднаних націй рухається швидше назад, ніж вперед. Попри це, полишати бодай мінімальну можливість впливати на політику Кремля через міжнародні установи Україна не буде.
Ірина Геращенко, член постійної делегації України при ООН:
Треба йти крок за кроком, крок за кроком. Тиснути, переконувати, співпрацювати.
Спільно з міжнародними партнерами Україна готує кілька проектів резолюцій. Зокрема про окупований український схід.
Костянтин Єлісєєв, заступник голови АПУ:
З цього питання будуть окремі дискусії на пленарному засіданні Генасамблеї. По-друге – все більше країн світу, від маленьких до великих, будуть розуміти, що насправді відбувається. Ми плануємо також на цій сесії висунути резолюцію щодо ситуації в Криму і подальшої мілітаризації Криму. До цієї резолюції буде додано і ситуацію протиправних дій в Азові та районі Керченської протоки.
А от завдання максимум для України: переконати членів ООН в тому, що миротворча місія на українському сході – це єдиний спосіб вигнати звідтіля російських солдатів і найманців. Домогтися рішення організації відправити свої блакитні шоломи в зону конфлікту – найважче. Оскільки для цього потрібна згода Кремля. Такі правила.
Костянтин Єлісєєв, заступник голови АПУ:
Станом на сьогодні у нас однодумці – це майже весь світ. Окрім однієї країни – Російської Федерації.
Тож разом з однодумцями наступні 12 місяців, стільки триватиме 73-тя сесія Генасамблеї, Україна на дипломатичному рівні боротиметься з Кремлем. Але й Росія відступати не планує.
Ірина Герасимова, Сергій Клименко, Час. Підсумки тижня