Смерть Кеннеді. Що оприлюднив Трамп?
80 тисяч сторінок, на яких зізнання божевільних, випадкові телефонні дзвінки, інформація про змову ЦРУ та радянський, тобто російський, слід – Трамп розсекретив усе, що стосується вбивства Джона Кеннеді.
Восени 1963-го президент Джон Кеннеді відвідав з візитом штат Техас – готувався до виборів наступного року.
22 листопада вранці його літак приземлився у Далласі. Разом із дружиною Жаклін Кеннеді сідає в лімузин з відкидним верхом – його відкидають, щоб усі охочі могли побачити президента та першу леді. В автомобілі також присутні губернатор штату з дружиною.
Кортеж вітають тисячі містян, подружжя Кеннеді махають їм рукою.
Пане президенте, Ви не зможете сказати, що Даллас не любить Вас, – звертається до Джона дружина губернатора. Ні, не можу, – відповідає Кеннеді. Це були його останні слова.
Жаклін, яка махала рукою натовпу раптом почула дивний звук і обернулася на чоловіка. Джон тримався за горло і був наче здивований. Перша куля, зачепивши його шию, влучила у губернатора, що сидів попереду. Проте уже за кілька секунд пролунав другий постріл. Президентові розтрощило голову.
Жаклін Кеннеді, побачивши закривавленого чоловіка, вигукнула:
"О, Боже мій, вони стріляють в мого чоловіка. Я люблю тебе, Джек".
Лімузин негайно прискорився і вже за п'ять хвилин примчав до госпіталю. Кеннеді ще був живий, але врятувати його було неможливо. О 13:00 було оголосили про смерть президента США.
Поліція одразу почала розслідування. Свідки вказали, що бачили вбивцю, який стріляв з будинку книгосховища. Інший свідок заявив, що бачив, як з цього ж приміщення невдовзі після пострілів вийшов чоловік, на ім'я Лі Гарві Освальд. Невдовзі підозрюваного спробував зупинити патрульний, але Освальд убив його чотирма пострілами з револьвера. Після цього Лі спробував сховатися у кінотеатрі, але після перестрілки був схоплений. Йому одразу було поставили звинувачення у вбивстві, проте він усе заперечував.
Хто такий вбивця Кеннеді?
Лі Гарві Освальд народився у бідній сімʼї в Новому Орлеані. Його батько помер ще до його народження, а мати на якийсь час навіть здала їх з братом у притулок, бо не мала засобів, щоб утримувати дітей. У 15 років Лі Гарві заявив, що він марксист, хоча у цьому віці заледве вмів писати. Врешті, він так і не закінчив середню школу, подавшись до морської піхоти.
В армії Лі Гарві Освальд отримав прізвисько Освальдскович – за його любов до СРСР та комуністів. Його тричі віддавали під трибунал – один раз за те, що прострелив собі руку, іншого – за те, що побився з сержантом, нарешті втретє – за стрілянину у джунглі на Філіппінах. При цьому всьому Освальдскович намагався вивчити російську – з третього разу таки склав іспит.
У 59 Освальд звільнився в запас і одразу поїхав до СРСР. У москві він прийшов у посольство США та заявив, що планує відмовитися від американського громадянства і залишитися в Радянському Союзі. Про це, звісно, одразу написали газети мало не у всьому світі.
Замість обіцяного навчання в МДУ – московському державному університеті – Освальда відправили в інше МДУ – робітником на якийсь мінський завод, що працював на оборонку. Цивільним куратором Лі Гарві став майбутній лідер білорусі Станіслав Шушкевич.
Він був замкненою людиною, важко було зрозуміти рівень його освіти. Якби мені запропонували взяти його до моєї дослідницької команди, я б відмовився. Не бачив я у ньому творчої жилки.
Освальд упадав за білоруськими дівчатами і врешті, 1961-го одружився з 19-річною студенткою Мариною Прусаковою – усього через шість тижнів після знайомства.
Приблизно в цей час Освальд пише в щоденнику:
Я починаю переглядати своє рішення залишитися тут. Робота сіра, гроші нема де витрачати, нема нічних клубів і боулінгу, нема місць відпочинку, крім танців. З мене досить.
У 1962-му році у пари народилася донька, Освальд попросився назад у США, парі дозволили поїхати.
У США Лі Освальд з дружиною оселився у Далласі, де відразу заприятелював із російськими емігрантами, яким подобалася його дружина, а його самого вони ледве терпіли. Потім він їздив у Новий Орлеан і в Мексику, але врешті повернувся до Далласа. 1963-го Лі зізнався дружині, що вчинив замах на генерала Уокера – відставного військового, крайнього правого та расиста, утім лише поранив його.
Смерть убивці?
На той момент у нього вже була гвинтівка і револьвер. Очевидно, саме ті, з яких було вбито президента США і поліціянта. Проте довести провину Лі Гарві Освальда правоохоронці не встигли. 24 листопада його вели через підвал відділку у тюрму. Навколо було повно людей і телекамер – велася пряма трансляція. У цей момент знову пролунали постріли. Лі Освальда убив власник нічного клубу і представник криміналітету Джек Рубі – уроджений Рубінштейн. Він одразу здався поліції і заявив, що вбив Освальда в помсту за Кеннеді. Через чотири роки Рубі помер від емболії у тій же лікарні, де зафіксували смерть Кеннеді та Освальда.
Убивство Кеннеді, а потім й самого убивці одразу обросли конспірологічними теоріями: від президента США вбило КДБ, до це усе ЦРУ та ВПК США захотіли усунути занадто розумного і доброго керівника. Останні теорії були використані в шоубізнесі та кіно.
Комісія з розслідування. Якщо вбив, то не сам?
"Це ти вбив мого брата?" Так, за словами кількох джерел, відреагував на вбивство Джона Кеннеді брат Роберт, який на той час обіймав посаду генерального прокурора.
Питання він адресував різним людям: від начальника відділу ЦРУ до віцепрезидента Ліндона Джонсона.
Уже як президент США Ліндон Джонсон створив комісію з розслідування убивства Кеннеді. За імʼям керівника – голови Верховного суду – її назвали комісією Уоррена.
24 вересня 1964 року комісія випустила офіційну доповідь: 900 сторінок короткого змісту висновків комісії, 6700 посилань, а також 26 томів із розшифровками інтерв'ю та доказами. Якщо коротко це підсумувати: вбивця – Освальд. Утім висновкам комісії повірили не всі.
Комісія та спецслужби навдивовижу недбало поставилися до найголовніших доказів. Лімузин Кеннеді встигли почистити та відремонтувати, перш ніж запит на його огляд зробили слідчі. Закривавлену сорочку губернатора Коннолі дружина встигла випрати до того, як її вилучили для аналізу. Навіть самі члени комісії сумнівалися, чи могла одна куля влучити водночас і в Кеннеді, і в губернатора.
Поспіх та недбалість викликали теорію змови. 1991-го на екрани вийшов фільм Олівера Стоуна. "Джон Ф. Кеннеді: Постріли у Далласі" з альтернативною версією і зірковими акторами. Він отримав кілька Оскарів та переконав майже весь світ – Кеннеді вбив не Освальд, а ЦРУ, мафія та військово-промисловий комплекс.
Олівер Стоун – пропагандист, друг путіна, автор численних теорій змови, наприклад, про те, що Революцію гідності у Києві влаштувало ЦРУ.
Я нічого не знав про Україну, поки не познайомився з путіним, – сказав він.
Тепер певно, знає все. Але повернемося до історії з Кеннеді – фільм Стоуна – насправді екранізація книжки прокурора Джима Гаррісона "Переслідуючи вбивць".
Джим Гаррісон у 60-х роках минулого століття був окружним прокурором Нового Орлеана. Користуючись нестикуванням в офіційній версії комісії Уоррена, та намагаючись просунути кар'єру, він висунув свою конспірологічну версію про вину ЦРУ, мафії та ВПК. Однак у суді він програв, бо доказів не мав, а спирався на припущення. Саме цю конспірологію та теорію змови і виклав на екрани Стоун. Не дивно, що сьогодні більшість американців впевнені – Кеннеді убив не Лі Освальд, а якщо й він, то діяв не сам. Усе це тісно збігається із ще однією конспірологічною версією – мовляв, Кеннеді хотів припинити війну у В'єтнамі, а ЦРУ та ВПК – навпаки, бажали її розширити.
Ситуація у В'єтнамі. Політичні погляди
Станом на кінець Другої світової війни територія В'єтнаму формально вважалася французькою колонією і за міжнародними угодами мала зберегти такий статус. Проте вирощений радянським союзом комуністичний лідер Хо Ші Мін оголосив про створення Демократичної Республіки В'єтнам. Почалася перша індокитайська війна.
Франція зазнала значних втрат і врешті повністю залишила регіон. В'єтнам було поділено на Північний, де владу утримували комуністи, і Південний. США вирішили за будь-яку ціну не дозволити комуністам остаточно перемогти у В'єтнамі. Адміністрація Білого дому дотримувалася теорії принципу доміно – мовляв, перемога комуністів в одній країні призведе до захоплення ними влади і в сусідніх – по всьому регіону. США зробили ставку на прем'єр-міністра Південного В'єтнаму Нго Дінь Дьєма, проте той виявився вкрай поганим і непопулярним керівником.
На території Південного В'єтнаму почалася партизанська війна, яку вели в'єтконгівці – місцеві комуністи. Врешті за мовчазної згоди ЦРУ у Південному В'єтнамі відбувся військовий переворот. Дьєма було убито. Буквально за кілька тижнів убили й президента Кеннеді.
Утім вважати Кеннеді миротворцем було б перебільшенням. Військовий контингент США за час його правління зріс у рази, втручання Америки отримало назву "спеціальна війна". Утім після загибелі Джона США під надуманим приводом почали повномасштабну інтервенцію, яка перетворилася у довгу виснажливу війну і завершилася ганьбою для Штатів та повним захопленням В'єтнаму комуністичною владою.
Роберт Кеннеді
Третій з братів Роберт Кеннеді – знову ж таки за наполяганням батька – подався у політику водночас з Джоном, спочатку як його помічник.
Роберт, як і вся родина, був католиком. У нього з дружиною Етель народилося 11 дітей, майже всі стали успішними людьми.
Роберт завжди опинявся наче у тіні старшого брата. Він допомагав організовувати усі його виборчі кампанії. Він дбав за його дружиною Джекі після того, як у неї стався викидень. Врешті, саме він став генеральним прокурором та міністром юстиції за президента Джона Кеннеді.
Саме Боб був тим, на чиї плечі лягла переговорна місія під час Карибської кризи.
Ріст у політиці Роберта Кеннеді
Після загибелі Джона Роберт дуже зблизився з його вдовою Жаклін. Він максимально її підтримував, і фактично взяв під опіку її дітей. Саме Жаклін переконала Роберта залишитися у політиці.
Жаклін високо цінувала Роберта і повторювала, що він "найменше з усіх дітей схожий на батька".
1968-го у США стартувала президентська кампанія. Популярність президента-демократа Ліндона Джонсона на фоні війни у В'єтнамі впала. Частина партійного істеблішменту запропонувала висунути на цю посаду Роберта. Коли журналісти запитали у нього про його наміри балотуватися, він ухильно відповів: це буде залежати від того, чи захоче цього Джекі.
Жаклін спочатку відмовляла Боба від цього кроку. Попереджала, що в країні багато ненависті і переживала за його безпеку. Утім, переконалася, що він фаталіст і погодилася підтримати його під час кампанії.
4 квітня Роберт Кеннеді мав зустріч із виборцями в Індіанаполісі. Щойно він вийшов з літака, як почув новину про вбивство Мартіна Лютера Кінга.
Мартін Лютер Кінг – американський пастор і правозахисник, борець з расизмом. У 1964-му його відзначили Нобелівською премією миру. Жаклін Кеннеді, до речі, не любила Кінга. Через багато років вона розповіла в одному з інтерв'ю, що Роберт сказав їй, нібито на похороні президента Джона Кеннеді Мартін Лютер був п'яний і сміявся над месою кардинала Річарда Кушинга.
4 квітня 1968 Мартіна Лютера Кінга убили.
Кандидат у президенти Роберт Кеннеді першим публічно озвучив цю інформацію і звернувся до публіки з імпровізованою промовою про складні часи, які треба подолати. Після цього у багатьох містах почалися заворушення. Похорон Кінга теж перетворився на масову маніфестацію, в якій взяли участь сотні тисяч людей. Президент Джонсон на прощання не прийшов. У Лондоні між тим затримали підозрюваного у вбивстві, Джеймса Ерла Рея, який згодом зізнався. Проте суспільство не повірило у те, що Мартіна Лютера Кінга убив одинак. Знову почали ширитися теорії змови.
Убивство Роберта Кеннеді
Роберт Кеннеді, який виступав за припинення війни у В'єтнамі та проти расової сегрегації, швидко набирав популярності. Як і його брат, він володів потужною особистою харизмою. Штат за штатом він перемагав на праймеріз.
4 червня, Каліфорнія. Після опівночі Роберт Кеннеді йшов готельними залами на пресконференцію. Раптом пролунали постріли. Через добу Роберт Кеннеді від отриманих ран помер.
Вбивцею виявився палестинець Серхан Серхан. Мотив – проізраїльська позиція Роберта Кеннеді. Серхана засуджено спочатку до смертної кари, яку згодом замінили на довічне ув'язнення.
Убивство Роберта Кеннеді сталося у публічному місці при свідках, проте це не зупинило розповсюдження теорії змови і в цьому випадку.
Її прихильники дивувалися, як куля, випущена ніби впритул, могла потрапити Кеннеді у потилицю. Просте пояснення – Роберт у цей момент обернувся, щоб потиснути комусь руку – нікого звісно не задовольняло. Усі лише й говорили про другого стрільця, який добив Роберта ззаду.
У 2024-му у президенти балотувався син Роберта – теж Роберт Кеннеді-молодший.
За підтримку Трампа антиваксер Кеннеді отримав посаду міністра охорони здоров'я. Його позиція щодо російської агресії в Україні, м'яко кажучи, неоднозначна.
Але от син Роберта Конор Кеннеді воював проти російської агресії на боці України у складі інтернаціонального легіону.
Така от історія, незнання якої не звільняє від відповідальності.
Дивіться відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.