Чи існувало колись 30 лютого: у кого Юлій Цезар "позичив" календар і чому папі Григорію XIII урвався терпець

Гай Юлій Цезар і папа Григоій ХІІІ колаж 5.ua
Саме цього дня, 4 жовтня, у наше життя, точніше в життя наших предків-європейців, увійшов календар, яким ми послуговуємося й досі. Григоріанський

Юліанський календар насправді... єгипетський?

Перша спроба реформувати єгипетський календар відбулася задовго до Юлія Цезаря – Птолемеєм III Евергетом, який у своєму відомому "Канопському декреті" (238 року до н. е.) ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку в 1 добу, що набігає за 4 роки. Так кожен четвертий рік став дорівнювати 366 добам. Але ця реформа феєрично програла стародавнім традиціям...

І лише в епоху Римського панування Великий рік Сотіса як реальна календарно-астрономічна міра – відійшов навіки. Гай Юлій Цезар із допомогою відомого александрійського астронома Созігена замінив римський календар реформованим єгипетським календарем із "Канопського декрету".

Чи не єдиний уцілілий прижиттєвий портрет Юлія Цезаря
Чи не єдиний уцілілий прижиттєвий портрет Юлія Цезаряjnsm.com.ua

46 року до н. е. Рим з усіма володіннями перейшов на новий календарний відлік, який відтоді називається юліанським. Саме цей календар ввійшов в основу історії християнської культури. Але і Юліанський календар виявився недостатньо точним, давав помилку на 1 день за 128 років.

Уже в перші століття становлення християнства люди намагалися перекинути хронологічний міст між своєю сучасністю і біблійським минулим. І дорахувалися аж до майже 200 різних варіантів ери "від створення світу", чи "від Адама", в яких час від створення світу до Різдва Христового нараховував від 3483 до 6984 років. Найбільш поширеними були три т. зв. "світові ери":

  • александрійська (вихідна точка – 5501 рік, фактично 5493 рік до н. е.);
  • антіохійська (5969 рік до н. е.);
  • візантійська. У VI ст. у Візантії почала використовуватися світова ера з початком від 1 березня 5508 р. до н. е. Відлік часу вівся від Адама, який нібито був створений у п'ятницю 1 березня 1 року даної ери. Виходячи з того, що це відбулося на шостий день творіння, за аналогією було заведено вважати, що Ісус народився в середині VI тисячоліття, бо "в Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день (2 Петро. 3, 8)".

Юліанський календар запровадив із 1 січня 45 р. до н. е. Юлій Цезар. Він зробив це наприкінці 46-го до н. е. за порадами грецького астронома Созігена (Sosigenes) та щоб добитися, аби деякі астрономічні події, наприклад, весняне та осіннє рівнодення, щороку припадали на певний день. Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив її рівною 365,25 дня. Четвертинки дня враховувалися так: кожного четвертого року до календаря додавався один день, і місяць лютий тривав не 29, а 30 днів.

Гай Юлій Цезар навіть жартував: "Римляни завжди перемагають, але ніколи не знають, коли це трапилося".

На знак подяки за реформу літочислення рішенням сенату календар отримав назву юліанського, а п'ятий місяць року квінтіліс, у який народився Цезар, був перейменований і латинською мовою дістав назву Julius. Однак незабаром імператора вбили внаслідок змови, про що 5.ua писав раніше, а римські жерці почали плутати календар, оголошуючи високосним кожен наступний 3-й рік. І вийшло, що з 44 по 9 рік до н. е. замість 9 було оголошено 12 високосних років.

Пізніше Октавіан Август виправив конструкцію високосного року. За його розпорядженням, протягом наступних 16 років високосних літ не випадало зовсім. Таким чином, був відновлений ритм календаря. На честь імператора місяць Секстіліс був перейменований в Augustus. Місяць Augustus також отримав 31-й день, узятий із кінця року – 29/30 лютого. Тож лютий вкоротився до 28 днів звичайного року й 29 – високосного.

Але юліанський рік тривалістю 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік (365,2422 дня / 365 днів 5 год. 48 хв і 46 сек) на 11 хв 14 сек. Різниця – приблизно 0,0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на 10 днів.

У XVI ст. у людства урвався терпець. 

Кожній цивілізації – по календарю

4 жовтня 1582 року голова Римської католицької церкви папа Григорій XIII спеціальною буллою Inter gravissimas… затвердив новий календар, пише видання УГКЦ "Патріярхат". Попри те, що за юліанським календарем Європа прожила понад 16 століть, Григорій XIII вважав, що реформа літочислення необхідна для визначення більш точної дати святкування Великодня, а ще для повернення дня весняного рівнодення до 21 березня.

Цей календар досі прийнятий у світі як міжнародний стандарт. Згідно з ним, рік триває 365 (звичайний) або 366 (високосний) днів. Високосним є кожен четвертий рік, за винятком років, порядковий номер яких ділиться без остачі на 100, але не ділиться без остачі на 400. Тож весь час нашого існування поділено на цикли по 400 років. Середня тривалість року в григоріанському календарі становить 365 днів 5 год. 49 хв і 12 сек.

Григорій ХІІІ і календар
Григорій ХІІІ і календарukr.sciencedevices.com

У 1582 році весняне рівнодення за юліанським календарем змістилося назад на (1582-325) / 128 = 10 днів. Через важливість цього свята для християнського світу католицька церква була переконана в необхідності календарної реформи, яка пройшла 1582 року за Папи Григорія XIII. Усім християнам Папа велів вважати 5 жовтня 1582 року 15 жовтня. Календар став іменуватися григоріанським.

У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 добам, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому 28), загалом – 365 днів. Оскільки рік триває приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік).

Реформою сподівалися прибрати помилку в обчисленні дат: із часу впровадження юліанського календаря до XVI ст. "набігла" різниця 10 днів у порівнянні з астрономічною датою. Виходить, календарна дата весняного сонцестояння, важливого для визначення дати релігійних свят, зміщувалася. За ініціативою Папи, після 4 жовтня 1582 р. одразу настало 15 жовтня. Цього дня григоріанський календар прийняли Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Данія, Річ Посполита та католицька частина Швейцарії. У Німеччині католики почали вживати його у 1584 р., а протестанти, вважаючи григоріанський календар проявом папської сваволі, – аж у 1699 р. В Угорщині прийняли у 1587 р. Англія здійснила календарну реформу тільки 1752 р., Швейцарія та Швеція – 1753 р.

1583 р. Григорій XIII запропонував Константинопольському Патріарху Ієремії II перейти на новий календар. Але Собор східних православних патріархів в Константинополі засудив прийняття григоріанського календаря, бо той, мовляв, піддає сумніву канони Вселенських Соборів і порушує ритм богослужбового циклу.

А що ж в Україні-Русі?

З часів хрещення Київської держави від Візантії разом із православ'ям до нас прийшов і юліанський календар. З X ст. новий рік почали відзначати у вересні, також за візантійським календарем. Хоча звичайний люд, за своєю багатовіковою традицією, продовжував святкувати Новий рік із пробудженням природи – навесні. А найчастіше двічі на рік: навесні та восени.

Слов'янський календар
Слов'янський календарukr.sciencedevices.com

Потім втрутився колонізатор Петро I. 19 грудня 1699 р. він видав указ про святкування у своїй імперії Нового року 1 січня, разом з європейцями. У державі все ще діяв юліанський календар.

Як розповідає історик Олег Павлишин, в УНР григоріанський календар запровадили з 16 лютого 1918 р. – цей день став вважатися 1 березня 1918 р. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за ст. ст.) на засіданні Малої ради в Коростені.

Тоді ж, на початку 1918-го, цей календар запровадили й більшовики: згідно з декретом Раднаркому, після 31 січня 1918 р. наступало 14 лютого 1918 р. Але РПЦ і деякі інші православні церкви стараннями патріарха Тихона не прийняли григоріанського календаря, тож і далі послуговуються давно вже неактуальним юліанським.

"Коли ж були спроби ввести григоріанський календар у 1920-ті роки, люди до храму не приходили на свята за новим календарем, а приходили так, як вони звикли – за старим календарем. До того ж усі церкви, де вводили новий календар, зазнавали розділення. Найяскравіший приклад – грецька церква, де існує так звана старокалендарна (старостильна) церква, яка відділилась від офіційної якраз із причини календаря. Враховуючи, що церква в Україні і так розділена, і що календарне питання викликає болісні дискусії в церкві, то ми вважаємо, що зараз переведення на новий календар абсолютно передчасне", – пояснював заступник голови Управління зовнішніх церковних зв'язків ПЦУ Євстратій Зоря.

На григоріанський календар Російська імперія перейшла майже через 350 років пізніше Європи. Але деякі православні церкви досі відзначають свої свята за юліанським календарем: наприклад, Різдво – не 25 грудня, а 7 січня. У 2100 р., якщо церква не перейде на григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво припадатиме на 8 січня. У літургійному календарі дата Різдва все ж відповідатиме 25 грудня.

Основна різниця між григоріанським і юліанським календарем полягає в тому, як обчислюються високосні роки. Тому з плином часу наростає різниця в датах. Якщо в XVI ст. вона становила 10 днів, то в XVII збільшилася до 11, в XVIII ст. дорівнювала 12 дням, в ХХ і в ХХІ ст. – 13 дням, а до ХХІІ ст. сягне 14 днів.

Читайте також: "Мусив під нацистським конвоєм палити тіла своїх дітей": Бабин Яр – жах того, хто вижив після розстрілу

Попередній матеріал
Доплати до пенсій, нові тарифи на "комуналку" та електронні лікарняні: що зміниться в Україні з 1 жовтня
Наступний матеріал
Сагайдачний майже без битви переміг московське військо: похід українських козаків, що ледь не змінив обличчя Європи
Теги:
Loading...