Гудеріан і Кривошеїн посміхаються, всіляко демонструючи взаємну прихильність. Потім з'являється радянська техніка. Їй з-за спин совєтських та німецьких солдатів махає руками нечисленна публіка, яка спостерігає за парадом. На флагштоку майорить нацистський прапор зі свастикою.
На цій кінохроніці – спільний парад Вермахту й Червоної армії в Бресті 22 вересня 1939 року.
17 вересня 1939 р. СРСР напав на Польщу, яка тоді боролася з нацистською Німеччиною. Таким чином Москва вирішила зайняти території, що знаходилися у сфері її інтересів та мали відійти до СРСР за умовами пакту Молотова – Ріббентропа. У Східній Польщі практично не було польської армії: головні сили воювали з німцями. Відбірним частинам Червоної армії протистояли тільки прикордонні застави Корпусу охорони прикордоння, які не могли зупинити багатотисячні совєтські війська. А ті швидко просувалися вперед, стикаючись хіба що з поодиноким спротивом.
17 вересня 1939 р. верховний головнокомандувач Польщі, генерал Едвард Ридз-Сміґлий наказав не вести воєнні дії проти СРСР (окрім ситуацій, коли червоні намагалися роззброїти польських солдатів). Польські військові отримали наказ у міру сил відходити за кордон із тактичною метою: перегрупувати війська в очікуванні допомоги західних країн.
Водночас частинам, які воювали з німцями, було наказано продовжувати опір. Але це тільки посилило дезорганізацію польського тилу та полегшило Червоній армії процес окупації польської території.
17 вересня кордон Польщі перетнула, зокрема, і радянська 29-та танкова бригада. 265 легких совєтських танків Т-26 придушили опір прикордонних застав у районі Несвіжу. Вже ввечері червоні увійшли у Барановіце. А за кілька годин комбриг Семен Кривошеїн отримав наказ просунутися в напрямку Бресту і зайняти місто.
Тоді совєтське командування вже знало, що в Бресті знаходяться німецькі військові частини. І дійсно, на підступах до міста танки Кривошеїна зустріли німецьку піхоту.
Згідно з таємними протоколами пакту Молотова – Ріббентропа, німецько-радянський кордон мав пролягти по річках Вісла, Нарва і Сян. Однак пізніше сторони узгодили, що сфери впливу розділить Буг.
Увійшовши у Брест, німці "перевиконали план" – тож тепер мусили залишити місто.
Генерал Гудеріан не був ентузіастом того, щоб Брест перейшов до СРСР. Геть нещодавно він вів кровопролитні бої проти поляків за Брестську фортецю і все місто, а плодами цих боїв мав скористатися хтось інший. Та вказівка німецького командування була однозначна: залишити Брест "совєтам".
21 вересня унаслідок переговорів совєтські та німецькі офіцери розробили документ, в якому детально описано операцію виведення німецьких військ із міста. З німецького боку його підписав полковник Нерінґ, а з совєтського – капітан Ґубанов. Цей документ передбачав проведення спільного "урочистого маршу військ".
У своїх спогадах, виданих 1968 р. (очевидно, вони зазнали цензури), комбриг Кривошеїн стверджував, що парад ініціювали німці. За його словами, він навіть намагався викрутитися, щоб уникнути параду, позаяк усвідомлював: це для нього компрометація. Однак Гудеріан був непохитним, а совєтське командування не хотіло ускладнювати відносини із союзником.
Кривошеїн дійсно опинився у делікатній ситуації. Геть недавно він як комуніст воював в Іспанії, зокрема з гітлерівськими добровольцями, які боролися на боці Франко. Крім того, він був євреєм і знав, як нацисти ставляться до осіб його національності. Та якщо він і мав сумніви щодо того, що насправді відбувається, то 1939 р. їх ніяк не проявив. Як і решта совєтських командирів, Кривошеїн у контактах із німецьким командуванням поводився цілком тепло.
У своїх післявоєнних спогадах Гудеріан згадував ті події: "Питання, які залишилися невирішеними у положеннях Міністерства закордонних справ, задовільно й обопільно вирішені безпосередньо з росіянами. Ми змогли забрати все, крім захоплених у поляків запасів, які залишилися росіянам, бо їх неможливо було евакуювати за такий короткий час".
Також Гудеріан згадував, що Кривошеїн добре знав французьку й це полегшувало його спілкування з німецьким командуванням.
22 вересня 1939 р. рівно о 14:00 у Бресті розпочався парад. Центральною вулицею пройшли німецькі, а потім совєтські військові частини.
"Ми з генералом Гудеріаном піднялися на невисоку трибуну. За піхотою пішла моторизована артилерія, потім танки. Поземним польотом пронеслись над трибуною десятки два літаків", – згадував генерал-лейтенант Червоної армії Семен Кривошеїн.
З флагштока урочисто зняли німецький прапор і вивісили червоне знамено. Німецький оркестр відіграв гімн своєї країни, а відтак "Інтернаціонал", гімн СРСР. Свого оркестру танкова бригада Кривошеїна не мала...
У совєтські часи парад у Бресті не згадувався. Співробітництво з гітлерівською Німеччиною, розділення Польщі були білими плямами історії. Короткочасний сплеск зацікавлення цією темою спостерігався на початку 1990-х, але з приходом до влади в Білорусі Олександра Лукашенка швидко повернулися совєтські стандарти, зокрема, в царині історичної політики.
Тому через понад 80 років після спільного параду Червоної армії й Вермахту в Бресті воліють не згадувати цей ганебний епізод. Багаторічне замовчування дало свій ефект. Про це свідчить хоча б невеличке опитування редакції білоруської газети.
Віктор Марчук, головний редактор "Брестської газети", розповідав: "Я провів у нашій редакції простісіньке соціологічне опитування. Питаю: що відбулося в Бресті 22 вересня 1939 року? Так відразу ніхто не відповів, а працюють у нас журналісти, які народилися у 80-90-ті роки. Гадаю, такий самий результат буде в середньому по місті".
Центральний містотворчий міф тут – оборона Брестської фортеці у червні 1941 р. Росія й Білорусь навіть разом (за державні кошти) зняли про оборону художній фільм за участю відомих російських зірок. Щороку 22 червня у Бресті відбуваються урочистості, присвячені початку "Великої вітчизняної війни". Спомини совєтських захисників Брестської фортеці – важлива частина заходів.
"Оборона Брестської фортеці – перше, з чим асоціюється наше місто. І це активно підтримують органи влади, ідеологічні служби. А насправді совєтсько-німецький парад – ганебна сторінка. Тому про нього ніхто, крім старожилів, і не згадує", – додає Марчук.
У Бресті, як і повсюди в Білорусі, 1 вересня 1939 року – маловідома історична дата. 2019 р. президент Білорусі Олександр Лукашенко не скористався запрошенням президента Польщі Анджея Дуди і не поїхав 1 вересня до Варшави на пам'ятні заходи з нагоди 80-х роковин початку війни.
Така позиція диктатора призвела до того, що Білорусь чи не останньою з усіх колишніх совєтських республік продовжує відчайдушно триматися за совєтську версію історії.
"По суті, офіційна білоруська історіографія повторює головні тези совєтської. Саме тому, якщо запитати в учнів білоруських шкіл, коли почалася Друга світова, у відповідь почуємо: 22 червня 1941 р., коли німці напали на СРСР", – пояснює історик Ігор Кузнєцов.
1994 р. Лукашенко прийшов до влади під гаслом відродження СРСР. І навіть зараз, у I пол. XXI ст., пам'ятники Леніну стоять у всіх білоруських містах. Щорічно нові офіцери тутешнього КДБ урочисто присягають на вірність Білорусі в музеї Ф. Дзержинського, військові вшановують пам'ять совєтських командирів, які загинули під час "Великої вітчизняної війни", а роки правління генсека КПРС Леоніда Брєжнєва називають "золотим віком" Білорусі.
За матеріалами журналіста, члена Спілки поляків Білорусі Анджея Почобута
Читайте також: Свято Рожаниці: чому давні українки несли пожертви сузір'ям Великого і Малого Ковшів