17 вересня 1939 р., 6:00 за московським часом. Радянські війська ввійшли на територію Польщі, як у серпні було домовлено в таємному протоколі до пакту Молотова – Ріббентропа, підписаного СРСР і Третім Рейхом. Чотири тисячі радянських танків і понад 600 тис. військових. Без оголошення війни. Сили були нерівними: значна частина польських солдатів була задіяна в боях із Вермахтом.

Дії СРСР світ сприйняв неоднозначно. Кремль пояснював їх розпадом Польщі й необхідністю "захистити" білорусів та українців, які після совєтсько-польської війни 1919-1920 рр. опинилися в іншій державі. Світ дізнався про вторгнення "совєтів" лише наступного дня.

Фатальний день 17 вересня

Совєтська преса 17 серпня нічого не повідомляла про вторгнення. Газета комісаріату оборони СРСР "Красная звезда" лише зазначила, що 5 вересня по країні розпочався "призов до Червоної армії", що проходить "із величезним патріотичним піднесенням".

Тимчасом видання Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСРПН) Völkischer Beobachter помістив на шпальті яскравочервоний заголовок: "Вступ совєтських військ у Східну Польщу". І підзаголовки: "З метою забезпечення спокою та порядку в східній частині Польщі", "Польської держави більше не існує", "Захист білоруської та української меншин".

Це відповідало позиції, озвученій СРСР. Лише в ніч на 17 вересня (!) Ґжибовському, послу Польщі в СРСР, "совєти" вручили ноту, в якій ішлося: для охорони власних інтересів та захисту білоруської та української меншин у Східній Польщі совєтська влада наказує військам у неділю, о 6:00 за московським часом (4:00 за центральноєвропейським), перейти совєтсько-польський кордон.

Вторгнення відбулося одночасно від Полоцька на півночі до Кам'янця-Подільського на півдні. При цьому Кремль заявляв, що тримає повний нейтралітет у конфлікті Польщі з Німеччиною. Оскільки польська держава, по суті, більше "не існує" (про що заявили німці), то, на думку совєтів, всі раніше укладені договори втрачають силу. Такий, на думку Кремля, і мав вигляд "нейтралітет". Росіянам вірити – себе не поважати.

Згодом про совєтську ноту повідомили всі акредитовані в Москві іноземні місії, її поширили преса і радіо.

Цікаво виходить: газета нацистської НСРПН повідомила офіційну позицію СРСР ще до того, як це зробили совєтські дипломати.

Увечері 17 вересня американський The New York Times повідомив: "Совєтські війська вступили до Польщі о 23:00" (різниця між східним північноамериканським і східноєвропейським часом – 7 год). Причому посилався на офіційну заяву Берліна.

До вторгнення червоних була надія, що війна не стане для Польщі повною катастрофою, вважають деякі польські історики. І якби не напад СРСР, то частину держави можна було зберегти. Після 17 вересня ця надія була втрачена.

18 вересня

18 вересня в газеті "Красная звезда" з'явився текст виступу голови Раднаркому СРСР В. Молотова, який заявив, що Польська держава та її уряд фактично перестали існувати, Польща стала полем для випадковостей та несподіванок, що можуть створити загрозу для СРСР. І... "совєти" назвали своїм "священним обов'язком простягнути руку допомоги братам-українцям та братам-білорусам". Ага, понад 80 років минуло – риторика досі не змінилася. Помітили?

Боїв із Червоною армією не було. Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридзь-Смігли заявив: "Із більшовиками не битись".

Відтоді газета публікувала оперативні зведення Генштабу Червоної армії: "Відкидаючи слабкі передові частини і резерви польської армії, наші війська ввечері 17 вересня досягли: на півночі – в Західній Білорусії – м. Глибоке, ст. Парафіяново, оволоділи залізничним вузлом Молодечно і м. Воложин; на Барановицькому напрямку частини Червоної армії форсували річку Німан і зайняли м. Кореліци, м. Мір, Полонечка, залізничний вузол Барановичі й Снов; на півдні – в Західній Україні – наші війська зайняли: міста Рівне, Дубно, Збараж, Тарнополь, Каломия; наша авіація збила: сім польських винищувачів і змусила сісти три важкі бомбардувальники, екіпажі яких затримані".

Також ішлося, що "населення повсюдно з радістю вітає підрозділи Червоної армії".

Польська газета Ilustrowany Kurier Codzienny лише сухо переклала радіовиступ Молотова. Вона видавалася в Кракові, із 6 вересня зайнятого німцями, а тому не могла транслювати офіційну позицію польського уряду.

Преса Великобританії критично ставилася до дій СРСР. The Times у статті "Російський план Польщі. Розділення з Німеччиною" писав: "...совєтський уряд планує залишити Сілезію, Данциг і коридор німцям, повернути Західну Україну і створити польську буферну державу між СРСР та Німеччиною".

Daily Express також засуджувала дії "совєтів": "Поки московська преса публікує необґрунтовані твердження про "утиски" російської меншини в Польщі, Червона армія, яка довго стягувала сили на польському кордоні, виступила вчора, о 4 годині ранку". Ішлося також, що "по всьому кордону польські війська чинять опір".

Daily Mirror шокував: "З Риги надходять новини, що росіяни просунулися на 50 км углиб Польщі. Сьогодні вони сподіваються зустрітися з німцями неподалік Брест-Литовська і Лемберга (Львова)".

Американський The Times-Picayune 18 вересня повідомив: "Польща здригається від совєтського вторгнення". І наводив офіційну позицію держави: "Сполучені Штати утримуються від висловлювання своєї думки про російське вторгнення. Державний департамент чекає подальших подій, перш ніж приймати рішення".

19 вересня

Совєтська пропаганда не сиділа склавши руки. 19 вересня в газеті ВКП(б) "Правда" вийшла стаття партдіяча О. Ярославського "Кому ми йдемо на допомогу". Автор виправдовував окупацію Польщі. А пишучи про гідний рівень життя в західних областях країни, наголошував: "Західна Україна і Західна Білорусія в буквальному сенсі слова – внутрішня колонія польського фінансового капіталу, польського імперіалізму". Такі справи!

Автор писав, що селяни незадоволені "наругою над національною культурою цих народів, насильницькою ліквідацією культурних установ". І, мовляв, вони бачать, як "на кращих землях, на безмежному просторі ведеться радісна робота ... І він із надією, з благанням звертає погляд на схід, до своїх братів, українців і білорусів СРСР".

Ярославський, розкидав епітети, мовляв поляки "з винятковим захопленням зустрічають доблесну Червону армію. Вони зі сльозами щастя кидаються в обійми ... населення ще тільки з наближенням совєтських військ зриває польські прапори та вивіски урядових установ, вивішуючи на вулицях червоні полотнища".

Того ж дня польський Kurier Warszawski, що продовжував виходити в окупованій Варшаві, у статті "Порушення східного кордону" зазначив: "Під приводом захисту населення Радянський Союз порушує пакт про ненапад". Автор говорив, що українці й білоруси – "порядні та надійні польські громадяни", і ні вони, "ні Польща не просили захисту і не хочуть цього вимушеного захисту... польський уряд категорично протестує".

Велика частина Польщі вже була в руках німців і росіян – осередки опору залишалися хіба що у Варшаві й кількох містах.

На шпальті британського Daily Sketch 19 вересня з'явилося сенсаційне повідомлення: "Совєтські та німецькі війська зустрілися в Брест-Литовську. Офіцери обмінялися привітаннями. Про це йдеться в офіційному рапорті Москви, отриманому німецьким інформаційним агентством учора вночі". Насправді ж ці події відбулися пізніше.

20 вересня

Текст офіційного совєтсько-німецького комюніке зазначав: "Уряди СРСР і Німеччини заявляють, що військові дії не мають жодної мети, яка б суперечила інтересам Німеччини або Радянського Союзу". Також наголошувалося, що ці дії не суперечать "духу і букві пакту про ненапад".

У совєтській пресі – газеті ЦВК СРСР і ВЦВК "Известия" – текст комюніке з'явився 20 вересня.

Його передрукувала "Красная звезда". І додатково писала, що 18 вересня Червона армія наближалася до Львова і Вільнюса. А 19-го – продовжила відтісняти польські війська і зайняла "в Західній Білорусії після двогодинного бою – місто Вільно" та інші менші населені пункти; "в Західній Україні", зокрема, "кавалерійські та танкові частини вступили в північно-східну і південну околиці Львова".

Польський щоденник Polska Zbrojna, що виходить у Варшаві донині, повідомив про протест європейських і американських політиків проти введення совєтських військ до Польщі. Він цитував звернення Лейбористської партії Великобританії до Кремля: "Якщо ви негайно не припините просуватися вглиб Польщі, ми будемо ставитися до вас так само, як до Гітлера".

Варшавський Express Poranny навіть випустив замітку під заголовком "Гітлер – інструмент комунізму".

А лондонський Daily Mail так трактував позицію обох держав: "Німеччина і Росія гарантують, що Польщі ніколи більше не буде".

21-23 вересня

За даними газети ВКП(б) "Правда", на 4 бойові дні "узято в полон понад 60 тис. польських солдатів і офіцерів, захоплено 280 гармат, 120 літаків". А "Красная звезда" уточнювала: "Облік захоплених трофеїв триває". І наводила зведення командування німецької армії за 20 вересня: "Бої в центрі Польщі завершуються. До вчора число полонених польських солдатів сягнуло 105 тис".

У радянській пресі писали, що польське населення намагається покинути країну і переходить кордони з Угорщиною і Литвою. "Совєти" навіть похвалили німців: "Прекрасно механізована німецька армія зламала опір польського війська". І це була правда. У перші дні війни 3-тисячний загін польської кавалерії пішов в атаку на німецькі танки в районі Катовіце. Повернулася лише сотня кавалеристів.

Варшавська Wieczór Warszawski повідомляла, що в ніч на 21 вересня при обстрілі німецькими "гранатами і шрапнеллю вулиць Познанської та Польової пошкоджено 12 будинків, зокрема совєтського посольства". Це підтвердила Polska Zbrojna. 70 співробітників посольства винесли важливі документи з верхніх поверхів і сховалися на першому поверсі та – завдяки поліції – у притулках. СРСР обурився.

Якщо вірити газеті "Красная звезда", за день до цього росіяни взяли м. Пінськ. У статті "Економічна і культурна відсталість Польщі" ішлося: "Трудящі маси Польщі, особливо пригноблені й украй задавлені український і білоруський народи, не хотіли і не могли бути міцною опорою польської держави й уряду".

Водночас в оперативному зведенні верховного командування Вермахту ішлося, що поляки ще чинили опір у Варшаві, в Модліні, на південний схід від Варшави, біля Ґури-Кальварії і на півострові Гель.

До речі, німецьке МЗС не реагувало на запити журналістів щодо розташування ​​демаркаційної лінії між німецькими і совєтськими військами. 21 вересня нарком оборони СРСР К. Ворошилов обговорив із німецькою делегацією встановлення кордону в Польщі.

Краківський Ilustrowany Kurier Codzienny із посиланням на статтю в сербському провладному щоденнику "Час" писав, що "нинішні спільні дії" Німеччини і СРСР "є природним наслідком спільних інтересів".

23 вересня "Красная звезда" повідомила про взяття Червоною армією міст Білосток і Брест-Литовськ.

А в районі Львова здалися 6 польських піхотних дивізій і 2 окремі стрілецькі полки, за 5 днів узято в полон 120 тис. польських солдатів і офіцерів, захоплено 380 гармат і 1400 кулеметів.

Росіяни - усюди

23 числа варшавська газета Wieczór Warszawski надрукувала статтю з заголовком "Чи існує совєтсько-німецька демаркаційна лінія? Захоплення нових земель совєтською армією". Річ у тому, що ще до 17 вересня Вермахт активно наступав. Поляки, як і сторонні спостерігачі, вважали, що ті зупиняться на якійсь лінії, заздалегідь обумовленій із "совєтами". Де проходила ця лінія, ніхто не знав: вона була позначена в секретному протоколі до пакту Молотова – Ріббентропа.

Автор припустив, що демаркаційної лінії не існує. І назвав нелогічними дії СРСР: "...совєтська армія захопила Вільно, що геть суперечить прагненням німців", адже "...німці мали намір віддати Вільно Литві й так забезпечити собі домінантне становище у литовській державі".

Німці були зацікавлені в тому, щоби стати на польсько-румунському кордоні, а він був зайнятий Червоною армією. Німеччина прагнула отримати нафтові райони у Східній Малопольщі, але й там – "совєти". Польсько-угорський кордон зайняли росіяни теж проти волі Німеччини. Совіти відтіснили німців від кордонів Румунії та Угорщини, тим самим зашкодивши життєво важливим інтересам Німеччини.

Автор назвав Гітлера недалекоглядним, бо той "уклав угоду з Росією за будь-яку ціну. Ця ціна набагато вища, ніж він припускав". Гітлер "вивільнив сили, на які не можуть вплинути ні він, ні німецький народ".

Той, хто писав статтю, не знав, що 20 вересня Гітлер наказав армії відступити до демаркаційної лінії, згідно з протоколом, виконавши зобов'язання перед Сталіним, передавши йому частину польських земель на схід від лінії, які Вермахт уже встиг захопити.

Червоні йшли до демаркаційної лінії, встановленої СРСР і Німеччиною.

22 вересня було захоплено в полон понад 8 тис. польських солдатів і офіцерів, узято 2 тис. коней і кілька ешелонів із військовим майном.

Nürnberger Zeitung повторювала слова про встановлення демаркації і публікувала совєтські військові зведення.

"Красная звезда" від 25 вересня уточнювала, що Червона армія напередодні перебувала за "40 км на північний захід від Брест-Литовська і за 20 км на північний захід від Львова". На південний схід від Брест-Литовська "совєти" роззброїли і взяли в полон понад 10 тис. солдатів і офіцерів. А 26 вересня газета хизувалася операціями з "очищення" Західної України та Західної Білорусі "від залишків польських військ".

Soldaten-Zeitung der Schlesischen Armee, що випускалася в польській Лодзі, зайнятій Вермахтом ще 9 вересня, писали про спільний парад вермахту і Робітничо-селянської Червоної армії в Брест-Литовську та про взяття росіянами 10 тис. полонених.

27 вересня у зведеннях із фронту йшлося про взяття в полон ще 36,5 тис. поляків і трофей – 1000 коней. Стало відомо і про обмін грамотами про ратифікацію договору про ненапад, який відбувся в МЗС Німеччини.

29 вересня комуністична преса писала, що переговори Ріббентропа і Молотова "закінчилися підписанням німецько–совєтського договору про дружбу і кордон". Міністри виступили зі спільною заявою про створення "міцного фундаменту для тривалого миру в Східній Європі".

Американський щоденник Cleveland Plain Dealer написав: "Пакт Радянського Союзу і Німеччини поклав кінець Польщі".

30 вересня газета "Красная звезда" перерукувала повідомлення Völkischer Beobachter від 29 вересня: "Німеччина і СРСР стали на шлях дружніх відносин".

27 та 29 жовтня у Львові та Білостоку було ухвалено декларації про входження Західної України та Західної Білорусі до складу Української та Білоруської РСР. На позачерговій 5-й сесії ВР СРСР 31 жовтня – 2 листопада було прийнято відповідні закони. На захоплені території поширювалася дія конституції СРСР 1936 р., конституцій УРСР та БРСР 1937 р. та інші радянські закони.

1943 р., вже під час совєтсько-німецької війни, на Тегеранській конференції вирішили, що більшість територій, окупованих "совєтами" 1939 р., залишиться в його складі, і лише Білосток та невелику територію навколо – повернуть новій польській державі. 1945 р. так і сталося.

Для поляків, які застали розділ країни, Росія була таким же страшним ворогом, як і Німеччина. Часи імперії, придушення повстань, заслання до Сибіру, – все відновилось в історичній пам'яті після вторгнення 17 вересня 1939 р. Нацистська окупація Польщі врешті припинилася, а спадщина Сталіна нагадує про себе і досі.

Важкий відбиток накладає розстріл польських офіцерів у Катинському лісі під Смоленськом навесні 1940 р. Злочин не визнавався в СРСР аж до горбачовської перебудови. А в Росії йому досі не надано адекватної оцінки. Навіть попри те, що...

7 квітня 2010 р. В. Путін і тодішній прем'єр-міністр Польщі Д. Туск узяли участь у жалобній церемонії в Катинському лісі. Цю зустріч називали історичною. Адже вперше господар Кремля разом із головою польського кабміну відвідав місце трагедії. Однак... минуло три дні – і під Смоленськом розбився польський урядовий літак, Загинули всі 96 людей на борту, в т. ч. тодішній президент Польщі Лех Качиньський, який саме летів відвідати Катинь.

Трагедія породила масу гіпотез. Польська консервативна партія "Право і справедливість" назвала уряд Туска політично відповідальним за катастрофу під Смоленськом і звинуватила у зв'язках із Путіним. На пам'ятну церемонію до 80-річчя початку Другої світової російського президента до Польщі тоді не запросили.

Катинський розстріл, катастрофа під Смоленськом відбулися в різні роки, але вони тісно пов'язані з подіями 17 вересня 1939 року, коли сталінський СРСР напав на ослаблену після вторгнення нацистів Польщу.

Німеччина визнала свою історичну провину за злочини нацизму. 7 грудня 1970 р. канцлер Віллі Брандт став на коліна перед меморіалом жертвам нацизму у Варшавському гетто.

Та "незручні" питання щодо історії російсько-польських відносин, в умовах панування в соцтаборі "братньої любові" довго замовчувалися. Жести примирення 2010 р. почали забуватися – на відміну від фатальної авіакатастрофи. Та й про те, як у вересні 1939-го "совіти" всадили Польщі ніж у спину, сьогодні Росія мовчить. Офіційно там це називають нейтрально – "польською кампанією", або, як у часи СРСР, "визвольним походом".

2007 р. на екрани вийшов художній фільм польського режисера Анджея Вайди "Катинь". Його показали в Росії аж за кілька років після виходу. Вона передає почуття очевидців страшних подій – таких, як Еугеніуш Сайковський. Дія фільму розгортається 17 вересня 1939 р. й завершується восени 1945 р. Фільм починається з драми: на мосту зустрічаються дві колони польських біженців. Одна тікає на схід – подалі від Вермахту, а інша на захід – від Червоної армії.

Маленька країна вже на початку Другої світової була розірвана двома тоталітарними режимами.

Читайте також: Почали підкорення Канади 130 років тому: що відомо про українців, які змінили обличчя країни Кленового Листя