Сагайдачний майже без битви переміг московське військо: похід українських козаків, що ледь не змінив обличчя Європи

Похід П. Сагайдачного і королевича Владислава на москву відкриті джерела
6 жовтня 1618 р. козаки на чолі з гетьманом Сагайдачним рушили на Москву. Їм заступили дорогу московити на чолі з В. Бутурліним. І тут український гетьман зробив те, що росіяни досі, напевно, не згадують через відчуття власної ганьби...

Найколоритнішою сторінкою козацьких дій на Московії у часи Смути можна назвати карколомний рейд 20 тисяч козаків на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Ті взяли майже десяток фортець і переможно долучилися до війська польського королевича Владислава під Москвою. Рішення про рух Владислава на Москву ухвалив сейм Речі Посполитої 1616 р. Владислав мав спробувати здобути для себе царську корону, кількаразово обіцяну йому московськими боярами в 1610-1611 рр. Тоді ж були підписані й офіційні документи між Московією та Річчю Посполитою. Але в 1612 р. польська залога не втрималася у Кремлі під ударами ополчення Кузьми Мініна та Дмитра Пожарського. Після її капітуляції бояри зламали слово, й на початку 1613 р. новим царем було обрано Михайла Романова, пише історик В. Гутковський. Згодом московське військо на чолі з Дмитром Черкаським та Михайлом Бутурліним почало рейд під Смоленськ. Упали Вязьма, Дорогобуж, Біла. Король Зигмунд III, після падіння в червні 1611 р. Смоленська, замість іти на Москву й поставити крапку у війні, зробив протилежне – відійшов до Польщі, де саме збирався сейм. Московія несподівано отримала перепочинок. Невдовзі там вибухнуло антипольське повстання, яке зрештою поховало більшість здобутків Речі Посполитої 1604-1611 рр.

Рішення сейму про нову Московську війну втішило козаків. І ті не забарилися скористатися новим шансом та ще й принагідно поторгуватися з королем. І тут зійшлися інтереси прихильників поміркованої лінії на чолі з П. Сагайдачним і низів, роздратованих непоступливістю Варшави. Тодішній провідник голоти Дмитро Барабаш, який навесні 1617 р. встиг побути гетьманом, у листі до короля сказав: козаки пристануть до Владислава, якщо їм будуть розв'язані руки для морських походів. Він це мотивував тим, що козацтво, мовляв, втратило ресурси й коли "оказія до служби вашої королівської мосці і Речі Посполитій з'явиться, нічим до відсічі стати".

Сагайдачний діяв вишуканіше. При Владиславових посланцях на козацькій раді у Черкасах було вирішено "в Московської держави землю не ходити". Не зарадили й привезені гроші та сукна. Пізніше П. Сагайдачний розкрив карти: участь у поході в обмін на поступки короля. Виторгував чимало: розширення козацької території; свобода православної віри в Україні; збільшення чисельності реєстрового козацького війська; визнання Річчю Посполитою судової та адміністративної автономії України. Король і сенат погодилися на ці вимоги Сагайдачного.

Українські козаки
Українські козакивідкриті джерела

Отримавши королівський універсал на похід та частину платні, козаки почали мобілізацію. Та ще влітку в московський город було закинуто пробний камінець: один із козацьких загонів здійснив рейд по прикордонні Московії. Козаки взяли Оскіл, підступалися до Воронежа та Білгорода.

До речі, сучасники порівнювали наступ на Оскіл зі штурмом Кафи 1616 р., який уславив козаків та П. Сагайдачного як витончених майстрів завоювання фортець. Козаки підкралися до Осколу вночі та якось обвели вартових навколо пальця. Найімовірніше, вони видали себе за московське військо, як під Кафою – за турецьку флотилію. Вартові відкрили ворота. А далі – козаки влаштували підпал і рушили до Валуйок. Але там їм, як згодом і під Воронежем, не пощастило. Не спокушуючи долю далі, загін повернувся в Україну.

У червні 1618 р. на Московщину посунули основні сили – 20 тис. козаків на чолі з Петром Сагайдачним. Для королевича ця новина стала порятунком. Наступ Владислава захлинувся ще в грудні 1617 р., а зимівля на чужині виснажила військо. Деякі підрозділи, так і не дочекавшись платні, повернули назад. Королевич мусив відновити боєздатність війська. Тож від звістки про те, що козаки вирушили на поміч, "всі не чули себе від радощів, бо знудженому війську Владислава допомога прийшла ніби з неба". Владислав розпочав наступ на Москву.

І для Московії долучення до війни козацтва стало катастрофою. П. Сагайдачний що гірше татар пустошив південні околиці Московії. Розпочався рейд зі штурму Ливен 9 липня і його знищення. Козаки "воєвод князя Микиту Черкаського на вилазці взяли, а Петра Данилова вбили й ливенців, яких у місті та в острозі застали, всіх побили". Далі штурмували всі міста, які траплялися на їхньому шляху. Не встояло жодне. Першим, попри потужні мури й чисельну залогу, упав Єлець. П. Сагайдачний узяв його хитрістю: залишив більшу частину свого війська неподалік у ліску, а з рештою підійшов до міста. Тутешні воєводи Андрій Полєв та Іван Хрущов легко "купилися", вирішивши, що це всі нападники, й наказали своєму війську вийти за мури. Козаки ще трохи подалися назад, і тоді з укриття вискочили основні сили. Оточені московити були розбиті вщент. Решта сховалася в острозі, який козаки "з турами всю ніч штурмували". Залога тричі відбивала атаки, та на світанку острог таки не витримав, а його оборонці кинулися навтьоки. Козаки в бою "двадцять тисяч люду військового висікли". Наклав головою і воєвода І. Хрущов. До обіду все стихло, до П. Сагайдачного вийшли місцеві священики й почали умовляти, "щоб їх не побили й церкви не спалили", обіцяючи видати московських і татарських послів, які перебували в Єльці й мали при собі великі "упоминки" для кримського хана. Гетьман погодився. Козаки відразу ж відпустили усіх полонених. Та московські посли Степан Хрущов і Семен Бредихін не хотіли віддавати свої скарби. Тоді козаки піддали непокірних тортурам. Заволодівши упоминками, Сагайдачний наказав міцно зв'язати С. Хрущова та С. Бредихіна й забрав їх із собою. Пізніше він передасть їх укупі з полоненим воєводою А. Полєвим королевичу Владиславу.

Українські козаки
Українські козакивідкриті джерела

За Єльцем під козаками впали Ярослав, Данков, Лебедян, Скопин, Шацьк, Касимів, Михайлов, Романов. Так П. Сагайдачний позбавив московського царя можливості отримати підкріплення з Рязанщини. Власне, для того гетьман і не пішов із Ливен відразу на Москву, а взяв східніше. Про це він писав у листі до Владислава: "Багато міст, містечок, замків знесли, де Москва військо збирала, почувши, розгромили і майже всі їхні сили рязанські, яких велику кількість звідти до столиці сподівалися, скупчуватися не допускали".

Москву рейд П. Сагайдачного шокував. Проти козаків цар висунув військо князя Д. Пожарського: планувалося не дозволити козакам переправитися через Оку й підійти до столиці. Та Пожарський не ризикнув вийти в бій проти П. Сагайдачного, і прикинувся хворим. Змінив Д. Пожарського інший князь, Г. Волконський. Не знаючи, куди спершу підуть козаки, новий суперник Сагайдачного розпорошив військо між Коломною, Кашиною та Зарайськом. Цим гетьман і скористався. 1 вересня козаки двічі штурмували Зарайськ. Надвечір Волкнський прислав сюди московитів – ті за кілька кілометрів до міста зав'язали переможний бій із загоном 50 козаків, і – розпалені перемогою – залишили полонених козаків у Зарайську. Це рішення стало для них фатальним. Бо козаки іншого загону "розігнали їх і топтали до остроги й утоптали в остріг, і багато козаків до острога увійшли". Лише ціною неймовірних зусиль залога таки вибила з міста непроханих гостей і не допустити того, щоб до нього увірвалися основні сили.

3 вересня П. Сагайдачний отримав королівського листа з проханням негайно прямувати до Москви. Не гаючи часу на облогу Зарайська й Кашири, гетьман поспішив через Оку й вирушив до ворожої столиці.

6 жовтня 1618 р. українське козацьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним вирушило Каширським шляхом у похід на Москву. У районі Донського монастиря їм заступило дорогу московське військо на чолі з Василем Бутурліним, який мав іти проти Владислава. Та Сагайдачний не дав противникові шансу. Навіть битви як такої не було. Козаки лише позмагалися з московитами в герцях – парних поєдинках. А Сагайдачний поглумився над Бутурліним. Український гетьман вирвав із його рук списа і шарахнув супротивника булавою по голові. Від удару воєвода звалився з коня.

8 жовтня козаки підійшли до табору Владислава під Тушином. Козаки вручили Владиславу лівенських та єлецьких воєвод царських послів та полонених татар. Наміри П. Сагайдачного щодо Москви були рішучими, адже в листі до Владислава ще 24 вересня: "Аби Пан Бог всемогутній у досягненні задуму цього до удостоєння призначеного вашій королевичевій милості царства щастив і благословив, а той народ впертий під ноги маєстату свого підбити сприяв".

Ще напередодні прибуття Сагайдачного литовський гетьман Ян Кароль Ходкевич розробив план штурму Москви. Цей план полягав у одночасному штурмі столиці з декількох сторін, з головними ударами біля Арбатських та Тверських воріт. Основною нападною силою виступали польські війська та найманці. Військо запорожців було розділено на декілька частин, частина з них направлялась на штурм острогу за Москва-рікою, решта мусила виконувати роль резерву та відвертати царські війська від головних напрямків.

11 жовтня військо королевича Владислава та козаки Петра Сагайдачного розпочали наступ на Москву. Штурм тривав протягом декількох годин з третьої ночі й до світанку. Нападникам вдалося увірватись до міста зі сторони Арбатських воріт, проте, не отримавши належну підтримку, атака зупинилася. Не бачачи можливості продовження атаки, польські підрозділи з невеликими втратами відступили від міста.

Важка воєнна обстановка змусила московську владу піти на переговори, що вперше відбулися 31 жовтня поблизу Тверських воріт. Протягом листопада велись тривалі переговори між польськими та московитськими послами. Кожна зі сторін очікувала скорішого виснаження свого супротивника. Тим часом окремі загони запорожців продовжували атакувати московські міста на північ та північний-захід від Москви, розорюючи Ярославський і Вологодський повіти, тим самим підриваючи економічні ресурси московитів.

Українські козаки
Українські козакивідкриті джерела

У ніч з 3 на 4 грудня 1618 р. українське козацьке військо під командуванням Сагайдачного розпочало штурм міста Калуга. Запорожці внаслідок блискавичної атаки захопили міський посад, змусивши гарнізон міста під керівництвом воєводи М. Гагаріна замкнутись у міській цитаделі. Облога Калузького кремля тривала аж до підписання польсько-московського перемир’я.

Польсько-московські перемовини відбувалися в с. Деуліні поблизу Троїце-Сергієвої лаври. 11 грудня 1618 р. було підписано Деулінське перемир'я. Владислав відмовився від своїх прав на московський престол, хоча й опирався, сподіваючись дотиснути московитів та здобути царську корону. П. Сагайдачний виступав за те, щоб узяти столицю. За цю відмову Польща отримала білоруські й українські землі – Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську, всього 29 міст. Різні ж загони козаків ще довго "гуляли" по московській території...

Можна лише уявити, який би вигляд мало обличчя Східної Європи і як би склалася доля України, якби польському королевичу Владиславу таки вдалося здобути московську корону...

Наприкінці грудня на козацькій раді було прийнято рішення про припинення бойових дій та повернення в Україну. За свою участь у московському поході запорожці отримали грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. За словами Д. І. Яворницького, по прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул "гетьмана України" й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.

Читайте також: Чи існувало колись 30 лютого: у кого Юлій Цезар "позичив" календар і чому папі Григорію XIII урвався терпець

Попередній матеріал
Чи існувало колись 30 лютого: у кого Юлій Цезар "позичив" календар і чому папі Григорію XIII урвався терпець
Наступний матеріал
Спаплюжена реліквія: навіщо більшовики полювали на корону Данила Галицького і де вона тепер
Loading...