Учора у Вільховій на Луганщині попрощалися з 26-річним Романом Дзюбенком. Боєць 92-ї бригади був поранений наприкінці січня. Куля ворожого снайпера поцілила йому в голову, пробивши каску. Три доби лікарі боролися за його життя, але марно. В останню путь героя, який пішов на фронт захищати рідну Луганщину, проводжали кілька сотень односельців, друзів та родичів. Разом із ними і журналістка "5-го" Вікторія Ковальова.

Це остання путь 26-річного Романа Дзюбенка. Від рідного дому, який він пішов захищати, його проводжають родичі, друзі та бойові побратими.

"Він був щирий, відкритий і дуже гарний хлопець. Ми до сьогодні бачимо його в домовині, і я не вірю, бо така людина, вона не може піти просто так з цього світу", – зауважила директорка школи Ірина Рєзнік.

Ворожа куля поцілила Романа надвечір 26 січня. Біля Новоолександрівки, де у складі 92-ї бригади боєць тримав оборону. Коли розпочався обстріл, Роман кинувся вперед, щоб допомогти побратимам. Тим часом окупанти вирахували траєкторію його руху.

"Дуже маленький сектор обстрілу, де можливо потрапити. Там буквально 30 сантиметрів. Мені здається, що під прикриттям кулемета спрацював снайпер", – каже військовослужбовець ЗСУ Дмитро.

Евакуювали бійця з-під обстрілів. А далі три доби медики намагалися його врятувати. Рідні Романа кажуть: він мужньо тримався за життя, бо було заради кого. Його маленькій донечці щойно виповнилося пів року.

"Не транспортабельний, але його якось з Попасної довезли з позицій, коли його поранило. Якось з Попасної довезли до Часового Яру. Сподівалися до останнього. Але, на жаль, не змогли. Важке сильно було поранення", – розповів брат загиблого Ігор Дзюбенко.

Командування бригади, в якій служив Роман, просить про нагородження загиблого армійця орденом "За мужність", а місцева влада вже вручила дружині бійця відзнаку чоловіка "За оборону Луганщини". Лише від початку року тут двоє військовослужбовців загинули, ще двоє були поранені.

Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"