Анна Шульга – власниця стайні "Щаслива підкова" з Харкова. Уже понад десяток років розвиває дитячу кінноспортивну школу. Але всі плани зруйнувалися за мить, коли на початку російського вторгнення на сусіднє подвір'я впав ворожий снаряд.

"Другий снаряд падає на територію вигулу коней, але, слава Богу, не вибухає. Цей снаряд лишається в землі, ми його бачимо. Кажу чоловіку – це, мабуть, знак. За годину ми повантажили 7 коней, дітей, я вперемішку закидала сідла з дитячими речами. Сама сіла в машину у чому була", – пригадує власниця стайні.

"Я вивозив з Кремінної коней за 2 дні до того, як туди зайшли "освободітєлі"так сказать, то там була кобила – 32 роки – орловська рисачка, яка доволі нормально виглядала, була повна енергії", – розповідає рятівник коней Влад Власовець.

Знайомий порадив вивозити коней до Троянів на Житомирщині, де було місце, прилаштоване для копитних. Після прибуття почали облаштовуватися під власні потреби.

"Зараз у нас 14 голів, ця цифра постійно змінюється. Коні, які стоять у нас зараз, це коні з Харкова, також придбані тут і нещодавно приїхали коні з Бахмутського району, з Харківського району – майже нульового кілометру скажемо так евакуйовані, і з-під Одещини", – зазначає власниця стайні "Щаслива підкова" Анна Шульга.

Голова родини не припиняє евакуйовувати тварин із "гарячих точок" і сам не раз потрапляв під обстріли.

"Вибухи вони сприймають доволі спокійно, якщо люди, які біля них – якщо не бояться, не істерять, то коні відчувають, що нема чого боятись, вони намагаються помогти людям, щоб вийти", – каже Влад Власовець.

А от коня Монарха Влад вивіз із Закарпаття. Там він возив дрова по воді, і крига поранила йому ноги. Тут коня підлікували, тепер надихає відвідувачів.

Тетяна з Житомира приїздила сюди за розслабленням, а тепер думає зайнятися кінним спортом. Каже, кінь Реверс став їй справжнім другом.

"З Реверсом ми знайшли легко спільну мову, головне не боятися. Треба мати золоту середину, не варто зразу лізти на коня і штурхати його, бути нав'язливим. Все поступово", – зауважує студентка ветеринарного факультету Тетяна Соболь.

У середньому на добу коневі треба 20 кг сіна і від 2 до 7 кг вівса. Вони дуже полюбляють цукор, моркву, яблука і бублики. А ще – увагу: 6-річні Богема і Тейсі, які приїхали з Харкова, по-справжньому ревнують господарку.

12-річна дочка переселенців Аліса мріє продовжувати батьківську справу.

"Я теж займаюсь тренуваннями потрохи, пригаю. Коні – прикольні, їх можна потіскати, задоволення від них якесь", – переконує донька власників стайні Аліса Шульга.

Рятівники коней Влад і Анна пояснюють: їхні вихованці – не лише для спорту, а більше – для емоційного, фізичного і психологічного здоров'я.

"Спілкування з конем – це дуже необхідно в наш час, це емоційно дуже піднімає дух, бо поміж того це фізично дуже класно, працює багато м'язів, задіяні в тренуванні, їзді, кроковій прогулянці. Не всі готові їхати на коні", – наголошує Анна Шульга.

Подружжя вкладає якнайбільше зусиль, щоб відновити спортивну діяльність. Тож поки жити і працювати залишаються на Житомирщині.

Юлія Сінєльнікова, Віталій Сінєльніков, "5 канал"

Нагадаємо, Центр іпотерапії для військових і переселенців з'явиться на Рівненщині. Його планують створити на базі державного іподрому у Мирогощі. Від початку повномасштабної війни туди перевезли 40 коней з різних місць нашої держави.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Дивіться також відео за темою: Їх шукають у розбитих селах: як опікуються безпритульними тваринами у прифронтовому Краматорську

Читайте також: Реабілітація за допомогою коней: як на Львівщині лікуються поранені українські воїни – сюжет 

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.