"Відлуння Чорнобиля": центральна зала ядерного реактора на власні очі

Знімальна група "5 каналу" провела один день із працівником ЧАЕС

Відлуння Чорнобиля. Серія третя

Чорнобильська атомна електростанція рівно через 31 рік після аварії. Попри те, що виробництво електроенергії тут зупинили у 2000 році, люди працюватимуть на ЧАЕС ще півстоліття.

Знімальна група "5 каналу" провела один день з працівником ЧАЕС: побувала в цехах, у центральному залі ядерного реактора, на власні очі побачила, які роботи ведуться на зупиненій станції та наскільки безпечно працювати там сьогодні – до вашої уваги новий репортаж спецпроекту "5 каналу" "Відлуння Чорнобиля".

7:20. З міста Славутича до Чорнобильської електростанції вирушає чергова спецелектричка. Нею працівники ЧАЕС, зокрема і майстер цеху з ремонту та демонтажу Станіслав Шкурко, щодня дістаються на роботу. На станції він працює вже 30 років. Приїхав сюди як ліквідатор з Чернігівщини, згодом лишився працювати.

Дорога до ЧАЕС пролягає територією Білорусі. За 40 хвилин – потяг прибуває на Станцію "Семиходи". З-за дерев добре видно покинуту Прип'ять. Електричка зупиняється "двері у двері" до станції.

/
/
/

На виході зі станції у кожного перевіряють документи. Далі працівники ЧАЕС та відвідувачі переодягаються в спецодяг. По робочих місцях працівників станції розвозять спеціальними автобусами. Кожен із робітників має свій індивідуальний дозиметр. Без нього перебувати на станції не можна. Робочий день Станіслава Шкурка починається з організаційних питань, адже під його керівництвом працюють 18 людей. Робота розписана ледь не похвилинно.

Перше місце на сьогодні – центральний зал ядерного реактора – зона особливого режиму. Навіть працівникам станції, щоби потрапити туди, потрібно отримати спеціальні дозволи. А ще – повністю переодягтися. Два шари спеціального костюму та бахили. А ще – респіратор, каска, рукавиці. На вході в зону обмеженого доступу видають індивідуальні дозиметри.

Більшість робіт Станіслав Шкурко та його бригада виконують на висоті. Сьогодні перевіряють справність крана. Таке технічне обслуговування проводять раз на місяць на висоті 48 метрів. Центральний зал цього реактора – ідентичний четвертому, на якому сталася аварія.

/
/
/

Після завершення робіт та виходу з центрального залу – обов'язковий прохід дозиметра. Звіряємо й індивідуальні. Показує "2". Питаємо, що це означає. "Це мізерно мала норма. При такій ніяких наслідків для здоров'я не настає. На пляжі набагато більше ви зможете отримати", – пояснює Шкурко.

/
/

В обід черговий прохід дозиметра на вході до їдальні. Комплексний обід – трохи більше 20 гривень. Після – продовження робіт, уже в іншому цеху, що розташований майже впритул до четвертого енергоблоку. Після закінчення робочого дня усі працівники станції знову обов'язково проходять через дозиметри та переодягаються. І – знову на електричку, адже майже усі працівники ЧАЕС мешкають у Славутичі. За попередніми оцінками, люди працюватимуть на атомній електростанції до 2065 року, доки усі системи не зупинять повністю.

/
/

Із зони відчуження, Євгенія Подобна і Анна Кудрявцева, "5 канал"

І вже завтра – наступна серія спецпроекту, присвячена таємному радянському військовому об'єкту в зоні відчуження – установці "Дуга" та містечку, існування якого приховували та якого ніколи не було на мапах – Чорнобиль-2.

Попередній матеріал
"Відлуння Чорнобиля": коли зону відчуження можна буде заселити людьми
Наступний матеріал
"Місто, якого не існувало": що таке Чорнобиль-2 та до чого тут протиракетна оборона СРСР