8 липня в Україні та Польщі вшанували пам’ять українців, які загинули від рук польських "селянських батальйонів" та підрозділів Армії Крайової у 1943-1944 роках.
Під час церемонії на Волині свідок тих подій Володимир Федорович Янко поділився власними спогадами про ті страшні події.
"Я житель села Майдан. До війни біля нашого села було село Діброва, де жили поляки. І поляки й українці до війни в дружбі та миру жили. Ніякого насилля та погроз не було. А коли гітлеровські загабрники зайшли на нашу землю, вони все зробили для того, щоб посварити польські й українські народи. І це їм вдалося", - каже Янко.
Він пригадує: "У січні 1944 року поляки з Гончого Броду (назва села – ред.) просто напали на Майдан. У результаті – батько загинув від їхніх куль...".
Згадуючи ті страшні події, Володимир Янко просить про одне - примирення.
"Пройшло 75 років від того часу, і треба все зробити, щоб повернути злагоду і дружбу між польським і українським народом. Бо нема більшого щастя на світі, ніж жити у злагоді і дружбі сусідстві з польським народом", - каже свідок тих страшних подій.
Довідково: Волинська трагедія стала причиною тривалих розбіжностей між українською і польською стороною. Метою дій націоналістів було бажання перешкодити зазіханням польського уряду на території Волині та боротьба з противниками німецької окупації, з якими тоді тимчасово співпрацювали УПА. За різними оцінками, внаслідок боїв загинули близько 35 тисяч людей. Українські історики не виключають при цьому й провокацій радянських партизан. Польська ж сторона вважає трагедію геноцидом власного народу. А цього року навіть ухвалили так званий "антибандерівський закон".
За різними підрахунками істориків, лише у польському місті Сагрині було вбито від 800 до 1200 українців під час подій 74-річної давнини.
Дивіться також фотогалерею за темою:
"Чорний список" та історична правда: Як проходила зістріч Порошенка і Дуди у Харкові – ФОТО


















