Їм понад сто років і їх називають "Закарпатським легіоном". Бо тут воюють українці, угорці та навіть роми. Військові цієї бригади від 2014 героїчно дають відсіч ворогу! Луганський аеропорт, бої за Дебальцеве, Херсон та Бахмут.

"Це були такі бої, які дали нам шалений досвід. До тепер. Використовуємо досі. Враховуючи недоліки", – каже військовослужбовець 128 ОГШБР "Продюсер".

Вперта та нескорена – 128 окрема гірсько-штурмова бригада.

"Ми є сила і жоден противник нам не противник. Вони втікали, а нас підбадьорювали. Всі тут, поки не доб’ють того результату, за яким прийшли", – розповідає військовослужбовець 128-ї ОГШБР Василь.

Бригада і її символіка

128 бригада з’явилася у далекому 1922 році. Тоді вона була дивізією, а під час Другої світової, коли визволяла від нацистів Крим та Закарпаття, здобула статус гвардійської. Згодом бригада дістала почесне найменування "Закарпатська".

Бійці 128 брали участь у миротворчих місіях, але справжнього бойового досвіду набули у 2014, на рідній землі.

Шеврон 128 бригади – темно-сірий колір гірської піхоти. Чорна гора – символ Закарпаття. Антоніївський хрест символізує жертовність. Срібні бартки – мужність та захист. Едельвейс – стійкість. Десять променів довкола – десять закарпатських етносів, які увійшли до складу бригади.

Історія 128-ї Закарпатської бригади унікальна. Вона пройшла шлях від рядової пострадянської механізованої дивізії до одного з найпотужніших з’єднань ЗСУ. Унікальності бригаді додає її склад. У лавах 128 воюють етнічні угорці, румуни, словаки та навіть роми.

У такому бойовому складі 128-ма і розпочала свій шлях у на війні. Де було тяжко – там були вони. Бо гірським штурмовикам – все по зубах.

Бої за Луганський аеропорт, Дебальцеве й ДАП

Бойовим хрещенням 128-ї стали бої за Луганський аеропорт. Тоді територію летовища росіяни крили "Градами", "Смерчами", "Піонами", рівняючи будівлю із землею. Одночасно окупанти гатили з 9-х машин і накривали буквально всю площу летовища. У боях за аеропорт загинули 29 військових закарпатської бригади.

Справжній героїзм та мужність гірські штурмовики показали на "Дебальцівському плацдармі". Там бійці 128-ї в надлюдських умовах пів року давали рішучу відсіч окупантам. Після Дебальцевого бригада продовжувала воювати на Донеччині.

Піски, околиці зруйнованого ДАП, Горлівський напрямок, Торецьк та Зайцеве, де між позиціями наших оборонців та ворога було кілька метрів, а бойові зіткнення не припинялися.

Командири бригади

За час війни у 128 бригади було шість командирів. Зокрема, Герой України та колишній начальник генерального штабу ЗСУ Сергій Шаптала та Герой України Сергій Собко. Нині бригада воює під командування Дмитра Лисюка. Повномасштабне вторгнення 128 бригада зустріла на Запорізькому напрямку. Бойові підрозділи зупиняли російські колони з бронетехнікою, які переважали наших удесятеро.

"Там ми мали очікувати противника… але кількість противника була переважаюча … і потім ми відійшли, бо могли попасти в кільце. Відійшли до Гуляйполя і там прийняли перший бій за місто. Змусили відступати назад. Підбили танки, БМП, знищили піхоту. Саме 128 бригада не дозволила танкам окупантів заїхати в Запоріжжя", – каже військовослужбовець 128-ї ОГШБР Василь.

"31 перше березня, коли колона рухалася в напрямку Оріхів, я зупинив колону, танком. За три години мене підбили. ПТУР влучив, але танк горів, я горів, але ми виїхали! Ми не дали, ми просунутися колоною в Запоріжжя. Тоді я ні про що не думав, тільки як рятувати екіпаж", – розповідає військовослужбовець 128-ї ОГШБР "Продюсер".

Визволення окупованих територій

128 бригада визволяла окуповані росіянами населені пункти на Херсонщині. Штурмовики за підтримки артилерії та бронетехніки визволяли територію, рухаючись кілька десятків кілометрів щодня.

"Херсонський контрнаступ залишиться назавжди в пам’яті, бо почався на моє день народження. За перший день наша бригада змогла просунутися на 47 км з мінімальними втратами, противник не очікував такої сили, рішучості і жвавості. Втікали без бою, далі війна є війна. Противник потім почав більш організовано діяти", – каже військовослужбовець 128-ї ОГШБР Василь.

"Коли наші почали штурмувати село – 7 годин це було. Ми в танку прикривали. Противник 5 разів піднімав авіацію, залітали гелікоптери. Ми посадку не покинули. Стріляли градами, артою, ПТУРами. Це тривало 7 години. Ми в танку сиділи 7 годин. Без води, там жарко. Мені вже смішно було. На місці противника я б подумав що ми неадеквати. Він не міг нас вибити. Наші хлопці взяли село. Ніхто в нас не попав", – розповідає військовослужбовець 128 ОГШБР "Продюсер".

Битва за Бахмут

Далі на "Закарпатський легіон" чекав найскладніший напрямок – Бахмут. 128-ма впоралася з постійними штурмами Вагнера, феєрично ліквідувала регулярні війська ерефіі та міцно тримала оборону. Закарпатці кажуть – це було пекло.

"Тільки ми туди зайшли, зразу почалися жорстокі штурми. Ніде не було так тяжко, як у Соледарі. Навіть спостерігаючи за обстановкою з дрона, тіла падають, переступають. Біжать далі, придушували артвогнем і далі штурм", – каже військовослужбовець 128-ї ОГШБР Василь.

"Побачив їх у тепловізор, відкрив вогонь по них, але тримати рукою теплак і стріляти – нереально, але я принаймні стримував їхній рух. Це був перший мій контакт з ним", – розповідає військовослужбовець 128 ОГШБР "Нірвана".

Повернулися на Запорізький напрямок, щоб піти у наступ. Ворог замінував усе, що міг, та серйозно укріпився. Утім, штурмовикам 128-ї вдалося визволити кілька населених пунктів, зокрема Лобкове та П’ятихатки.

"Ми йшли через поле, спускалися вниз. Ворожий ПТУР зустрів нас – двоє двісті, їм поранені. Один я залишився. Я йшов просто, як поводир. І тримав більшу дистанцію. Кинувся допомогу надавати… накладав турнікети, виводив їх назад, то була темна ніч... але операція була успішна і, скоріш за все, тому мені дали нагороду. Всіх кого я рятував, виводив, виносив – вижили", – каже військовослужбовець 128 ОГШБР "Нірвана".

"Ми класно попрацювали, стільки всього знищили. І відчуття, як піхота тобі вдячна ... по радіоефірі кажуть: "Дякую". Це мотивує", – розповідає військовослужбовець 128 ОГШБР "Продюсер".

Де воює зараз бригада

Нині 128 окрема гірсько-штурмова бригада закріпилася і воює на Запорізькому напрямку.

"Найважче – міномети і коли пташка висить над тобою, а міномети лягають усе ближче та ближче. Ти чекаєш, поки їх зіб’ють, бо таке враження, що бліндаж складається", – каже військовослужбовець 128 ОГШБР Василь.

"Як правило, мозок старається забути такі моменти. Нема яскравого, хорошого. Це завжди без їжі, в холоді, багато "200", "300". Всіх втрачаєш. Страшно не вийти, а почати і налаштуватися на штурм. Це дуже важко. А далі вже адреналін, йдеш, робиш. УК!", – розповідає військовослужбовець 128 ОГШБР "Нірвана".

Герої бригади

За десять років війни 14 бійців "Закарпатського легіону" відзначені найвищою державною нагородою – званням Героя України. 9 із них – посмертно. В Ужгороді та Мукачеві є вулиці імені 128-ї бригади. А в Запоріжжі вулицю Комарова перейменували на вулицю Закарпатського Легіону.

"Як глянути на те, що принесла ця війна, – люди, які все втратили, не можна допустити, щоб це було далі. І проходило там, де ще росіяни не побували. Не можна, щоб вони захоплювали наші території. Вбивати людей , жінок , дітей … це моя мотивація. Робитиму все, що можу, щоб воно не продовжувалося рік за роком", – розповідає військовослужбовець 128 ОГШБР "Продюсер".

Дивіться також: справжні і безстрашні – герої королівської піхоти 24-ї окремої механізованої бригади.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.