"Кров, пролита для великої мети, не засихає": чому Москва боялася Симона Петлюру Читайте по-русски

Симон Петлюра відкриті джерела
Цього дня, 22 травня, народився видатний український військовий діяч Симон Петлюра. 5.ua зібрав для вас факти з історії, аби зрозуміти, за що вбили Петлюру і чого йому забракло для звільнення України від російського ярма

Задля вільної України

Ще будучи учнем Полтавської духовної семінарії, Симон Петлюра записався до Революційної української партії (РУП). На його рішення вплинув Микола Міхновський – відомий ідеолог українського націоналізму та автор брошури "Самостійна Україна". Як результат – Петлюру виганяють із навчання, втім це не вплинуло на його революційні настрої. Ба більше, учні семінарії протестували проти жорстких правил навчального закладу і вимагали їх скасування.

На хвилі протестів Симон Петлюра вирішив виїхати до Кубані. Там він займався археологічними розкопками з професором Федором Щербиною, написав кілька наукових статей з історії кубанського козацтва.

Повернувшись до України, Петлюра продовжив займатися активною діяльністю в РУП, і пізніше, після розколу партії, став главою Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП).

Під час Першої світової Петлюра публікує маніфест "Війна і українці". Він закликав українців відправлятися на фронт і битися за Російську імперію, сподіваючись, що коли-небудь відношення до України зміниться. Водночас він проводив агітацію серед солдатів-українців, аби ті були готові, коли захитається російське самодержавство.

Лютнева революція стала для Петлюри певним сигналом – він створив власну армію УНР на основі царських збройних сил і віддав перші накази зайняти ключові позиції в Києві та його околицях. Втім, через старий конфлікт із Володимиром Винниченком (під час розпаду РУП), Петлюрі не вдалося розгорнути свою владу на повну силу. Якщо перший, як голова Ради міністрів УНР, виступав за помірний діалог із більшовиками, то Петлюра наголошував, що потрібно готуватися до війни з ними.

Симон Петлюра мав рацію. 1918 року більшовики зробили переворот у Києві. Через кілька місяців після цього владу в Українській державі захоплює гетьман Скоропадський, і Симон Васильович вимушено знову йде в опозицію. Тому війська Директорії УНР беруть Київ штурмом, Скоропадський утікає, а Петлюра остаточно в'їжджає до Києва тріумфатором.

У цей час Україна опинилася в досить складній військовій і геополітичній ситуації: з північного сходу наступали більшовики, з півдня – "білі" війська генерала Денікіна, а на заході тривав конфлікт між Польщею і Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР). Петлюра захотів об’єднатися з президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем, який схилявся до підтримки армії Денікіна. Саме через цей конфлікт інтересів їм не вдалося повернути Київ під свій контроль. В історії ці події називають Київською катастрофою. Як результат – створити єдиний антибільшовицький фронт на південному заході колишньої Російської імперії не вийшло.

Еміграція та смерть Петлюри

Спроба повернути Київ за допомогою поляків завершилася крахом. Симон Петлюра був змушений виїхати в еміграцію, де й зустрів свою смерть. У Парижі він організував видання тижневика "Тризуб" і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і головного отамана УНР.

Керівництво Радянської Росії на чолі з Леніним особливо непокоїла діяльність провідника українського визвольного руху Симона Петлюри. За свідченням Султан-Галієва, 1922 року Ленін заявив:

"Ніякі Денікіни, Юденичі нам не страшні, бо їхні програми застаріли. Нам, більшовикам, страшний лише один лідер – Петлюра, програма якого небезпечна для нас. І до того часу, доки житиме Петлюра, доти не закінчиться рух повстань проти нас, ми не можемо чекати спокою на Півдні. Тому Петлюру необхідно вбити. Доручаю Сталінові як представникові партії, а Дзержинському й Триліссеру – по лінії ЧК виконати це завдання".

Симон Петлюра був убитий 25 травня 1926 року Самуїлом Шварцбардом. Він розстріляв Петлюру на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель о другій годині дня. Про те, що знищення Петлюри було саме операцією радянських спецслужб, свідчив працівник КДБ Петро Дєрябін, який 1954 року перейшов на бік американців. Петлюра похований на паризькому цвинтарі "Монпарнас", на ділянці №10. Відомо, що 40 польських генералів у день похорону Симона Петлюри стали на коліна в костьолі у Варшаві.

Що варто знати про Петлюру сучасникам

За часи Петлюри Україна все ще довіряла найбільшому своєму ворогу – Росії. Тоді українські політичні діячі прагнули свободи, миру, процвітання, але не зовсім усвідомлювали, яким чином це можна втілити у життя. Українській Народній Республіці потрібна була сильна армія, і Петлюра чи не єдиний це розумів і намагався над цим працювати.

Сучасній Україні варто пам'ятати свою історію і розуміти, що з ворогом можна домовитися, але тільки тоді, коли він буде боятися сили України. Саме міцна армія дає будь-якій державі необхідний захист і незалежність. Можливо, якби Петлюру підтримали і на дипломатичному полі, то історія України пішла би зовсім іншим шляхом.

Нагадаємо, раніше 5.ua повідомляв про відкриття барельєфу головному отаману військ і флоту УНР Симону Петлюрі.

Також дивіться фотогалерею за темою:

"Плине кача..." в пам'ять про героїв: в Угорщині вшанували Небесну Сотню – фото

/
/
/
/
/
/
/

Попередній матеріал
У пам’ять про Гію Ґонґадзе: спогади колег та деталі вбивства журналіста
Наступний матеріал
Гірські хребти, піщані пустелі та кришталеві озера: топ-15 найгарніших парків України і Європи