Симон Петлюра: маловідомі подробиці життя державного та політичного діяча

Програма "Машина часу" розпочала серію випусків про діяльність українського державного та політичного діяча Симона Петлюри

25 травня 1926-го, Париж. З ресторанчику на вулиці Расін виходить чоловік 47 років. Це колишній керівник Української Народної Республіки Симон Петлюра.

Вулиця Ра Расін, перехрестя з бульваром Сен-Мішель. Тут проходив звичний шлях Петлюри від улюбленої кав’ярні додому. У 1926 на цьому місці була книгарня і того фатального дня Петлюра спинився тут, щоб подивитися на книжкові новинки. У цей момент його гукнули.

Симон Петлюра

"Симон Петлюра?" - питає незнайомець і навіть не дочекавшись відповіді, дістає револьвер. Колишній отаман Директорії Української Народної Республіки пробує ціпком вибити у нападника зброю, проте перший постріл в плече збиває його з ніг. Друга куля потрапляє у підборіддя, ще дві - у живіт. "Це тобі за вбивства! Це тобі за погроми!" - кричить чоловік з револьвером. Нарешті п'яте поранення у груди виявляється смертельним – уже за 20 хвилин Симона Петлюри не стане. 

Починаючи з 1918-го і практично до кінця Другої світової війни ім’я Симона Петлюри стало в Росії уособленням боротьби за українську незалежність. "Петлюрівцями" називали не лише тих, хто зі зброєю в руках відстоював УНР від російської агресії, а й будь-кого, хто вважав, що Україна – не Росія. Бути петлюрівцем означало підписати собі смертний вирок. Невипадково одним із перших СССР убив самого Петлюру.   

Симон народився у травні 1879 року під Полтавою в родині дрібного підприємця – Василь Петлюра мав кілька возів і заробляв з транспортних послуг. Усіх своїх дітей виховував у патріотично-релігійному дусі. Симона взагалі відправив вчитися на священика у Полтавську духовну семінарію, де проявився його бунтівний характер. Наприклад, щодо панівного серед бурсаків антисемітизму.

Симон Петлюра

 Захищаючи євреїв у семінарії Петлюра заслужив прізвисько "єврейського батька".

 Андрій Руккас, історик

У 1900 році під враженням від виступу Миколи Міхновського, Петлюра вступає до Революційної Української партії. За це його одразу відраховують із семінарії. Однак Симон не вгамовується. Він влаштовує вуличні протести спочатку у Полтаві, а згодом у Решетилівці. Тамтешній мітинг із застосуванням сили розганяє поліція, а проти "підбурювача" Петлюри порушено кримінальну справу. Щоб не потрапити за грати, він подається на Кубань. Там продовжує навчання, а заодно пробує свої сили у журналістиці. Аж поки поліція не вираховує "втікача" і Петлюра не потрапляє за грати.

З-за грат Петлюру випустили під заставу – допоміг батько. Випробовувати долю Симон не став і одразу вирішив тікати. Змінив ім’я на Святослав Тагон, поїхав до Кременця, а звідти потайки перетнув кордон з Австро-Угорщиною і осів у Львові.

Уже за рік в Росії вибухає революція, результатами якої стають: політична амністія, легалізація партій і пом’якшення цензури. Петлюра повертається з Галичини на Підросійську Україну, де береться за журналістику, а також  стає активним членом Соціал-демократичної партії. З 1908 року опиняється спочатку у Петербурзі, а згодом у Москві, де однак не розчиняється у російському морі, а навпаки постійно підкреслює своє українство. Так, на похороні видатного українського авіатора Лева Мацієвича у Петербурзі Петлюра демонстративно підносить вінок з українським написом на синьо-жовтій стрічці. Разом із Олександром Саліковським видає у Москві журнал – Украінская жизнь. Могила Саліковського сьогодні далеко від дому – у Варшаві.

Олександер Саліковський, родом з Вінничини, громадський діяч, журналіст. У 1920 році був коротко міністром внутрішніх справ уряду УНР. Разом з Петлюрою вони видавали у Москві журнал "Украинская жизнь".

Симон Петлюра

 Михайло Кертичак, дослідник історії

Український науковець Федір Корш у цей час пророкує Петлюрі велике майбутнє. 

"Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра – видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда. Він – з породи вождів, людина із того тіста, що колись, у старовину, закладали династії, а за нашого демократичного часу стають національними героями… Буде він вождем народу українського. Така його доля".

Симон Петлюра

Федір Корш   

Пророцтво почало збуватися уже за кілька років, під час революційних подій 1917–го.

Лютий 1917-го, Санкт-Петербург, Російська імперія. Страйк на державному заводі Путилова переростає у масові заворушення. Десятки тисяч робітників виходять на вулиці з вимогами підвищити зарплату, голодні і зневірені жінки починають грабувати продуктові крамниці. Влада пробує придушити повстання силою, проте 27 лютого частина військ переходить на бік революції. За кілька днів цар Микола зрікається престолу.

Симон Петлюра у цей час перебуває у Мінську. Відчуваючи важливість моменту, він одразу береться збирати військових українців Західного фронту. За кілька місяців він разом із Миколою Міхновським проводить великий військовий з’їзд уже в Києві.

Активна діяльність самостійника Міхновського в українських підрозділах вчорашнього російського війська викликала справжній переполох серед переляканих автономістів-ліваків з Центральної Ради. Як не дивно, саме це винесло Симона Петлюру на вершину.

Керівники Центральної Ради дуже не хотіли, щоб керівництво військовим осередком дісталось Міхновському. У них були дуже сильні політичні тертя. І тому на Першому військовому з’їзді було докладено всіх зусиль, щоб відсунути Міхновського від керівництва.

Михайло Ковальчук, історик

Так, у травні 1917го Петлюра стає головою Генерального військового комітету. Проте одразу ж у нього виникають тертя з іншим молодим лідером УНР – Володимиром Винниченком.  

Ось ми згадали про ораторські здібності Винниченка – він був високий, гарний, його жінки любили. Міг впливати на зал, на маси. Тоді як Петлюра був середнього зросту, середньої статури, такий сіренький ніби. Такий собі сіренький непомітний бухгалтер, чиновник, літератор. Але починає говорити. Народ слухає і починає говорити: робимо як Петлюра! Якась у нього була внутрішня магія.

Олександр Кучерук, історик

Симон Петлюра

Чимдалі стосунки лідерів погіршувалися. До повного несприйняття один одного.

Винниченко дуже не любив Петлюру, а Петлюра – Винниченка. Їхня ворожнеча почалась ще до революції. Були там причини в оцінках громадської діяльності. Критичні зауваги, які Петлюра давав творчості Винниченка, а Володимир Кирилович був дуже чутливий до критики.

Михайло Ковальчук, історик

20 листопада Центральна Рада (не без тиску українських військових)  Третім універсалом проголосила створення Української Народної Республіки. Відновлено секретаріат військових справ. За побудову українського війська відповідальний Симон Петлюра.

Популярність Петлюри була величезною серед українських вояків і ця популярність служила йому надійним щитом від будь-якої критики.

 Михайло Ковальчук, історик

Петлюра одразу береться до створення українського війська, переводячи з фронту в Київ частини, складені переважно з українців. Більшовики теж не дрімали, продовжуючи агітацію, яку почали ще навесні. Врешті станом на початок грудня в Києві перебувало до 5–6 тисяч військових, які на мітингах гаряче підтримували червоних. Підготовкою до повстання завідував присланий у Київ з Баку Леонід П’ятаков. Йому на допомогу прибуває з Вінниці Євгенія Бош. У Києві у неї починається роман з братом Леоніда Юрієм П’ятаковим.

Врешті після багатоденних дискусій Бош і П’ятакови зважуються на спробу перевороту. На Лівому березі навіть виставили гармати, які мали би обстрілювати Київ. Проте через довгі розмови про плани більшовиків стало відомо українцям.

Українські війська відреагували дуже оперативно і керівник військового відомства Симон Петлюра і командувач київського округа Віктор Павленко діяли дуже злагоджено. І буквально за одну ніч українські військові частини оточили ті підрозділи, які виявляли якісь симпатії до більшовиків. Їх було обеззброєно, повантажено у вагони і відправлено до Росії. І там вони могли робити революції, перевороти і все що заманеться.

 Михайло Ковальчук, історик

Утім, скористатися цієї перемогою Центральна Рада не зуміла. За неповний місяць повної влади вона зуміла втратити рештки своєї популярності. Зокрема, серед військових.

Центральна Рада не поспішала виконувати вимоги мас, а в часи революції з такими речами зволікати не можна. Це привело до розчарування, більшість вояцтва зайняло позицію нейтралітету, мовляв ми подивимось, почекаємо.

  Михайло Ковальчук, історик

Під дією більшовицької пропаганди українське військо почало танути.

Український уряд програв інформаційну війну. Він не зміг переконати вояків того ж київського гарнізону в тому, що варто захищати українську незалежну державу. І самі вояки були не готові захищати, бо вони не розуміли, про що йдеться. Винниченко навіть писав у "Відродженні нації", що під дією більшовицької пропаганди наші славні полки танули як сніг під весняним сонцем.

 Андрій Руккас, історик

У грудні 1917 російське військо починає наступ на Україну одразу по двох напрямках. Військовий секретар марно намагається зібрати на захист вітчизни деморалізовану армію. Проте до фронту більшість із частин так і не дісталися. 

Всі ці накази видавались Петлюрою, підписувались ним, але з усіх частин лишень один-єдиний полк 13 Січовий виконав наказ, вирушив на лівобережжя і там на Чернігівщині дійсно взяв якусь участь у боротьбі з більшовиками.

 Михайло Ковальчук, історик

Між тим прем’єр-міністр Винниченко звинувачує у початку війни саме Петлюру. Мовляв, він проводить сепаратні переговори із військом донським, дає йому можливість їздити територією України, а саме це формально непокоїло Москву. На засіданні уряду скандал, який завершується відставкою військового секретаря Петлюри. Зупинити Московську навалу це не допомогло.  

29 січня 1918-го неподалік залізничної станції Крути менш як за 200 кілометрів від Києва відбувся бій, в якому з українського боку взяло участь кількасот ледь навчених юнаків і кілька старшин, а з російського –кілька тисяч добірних загонів червоних під проводом Муравйова. Українці змушені були відступити. Однією з причин поразки стало те, що Симон Петлюра зі своїм Кошем Гайдамацькою України під Крути не потрапив: змушений був повертатися до Києва – там якраз почався заколот більшовиків на заводі Арсенал.

Петлюра

Повстання на Арсеналі так само – тут принцип дестабілізації. Сьогодні ми бачимо ці всі вибухи... Така сама ситуація була і в той час. Тоді ж якраз почалися в період наступу почалися повстання на київських заводах. Причому ці повстання починали люди, які не мали жодного серйозного відношення до цього руху. Це були власне диверсанти, терористи, члени комуністичної партії, які прислані були з Москви, з Росії.

Ігор Гирич, історик

Перша окупація Києва у 1918 тривала недовго. Після підписання мирного договору з Німеччиною та Австро-Угорщиною Україна перейшла в контрнаступ.

Армія Української Народної Республіки перейшла у контрнаступ в лютому. Позаду на потягах, практично не розчохлюючи гвинтівок, сунули німецькі вояки. У боях з росіянами брали участь Січові Стрільці, Запорізький полк під керівництвом Петра Болбочана і Кіш Слобідської України Симона Петлюри.

У 17 році коли Петлюра зрозумів, що ніхто не дає йому можливість створювати армію, він створив перший добровольчий загін – кіш слобідської армії. Відправився на Харківщину і набрав з числа патріотів козаків.

 Станіслав Федорчук, історик (м. Донецьк)

Проте розбудовувати далі українське військо не вийшло – німецькі союзники практично заборонили це робити.

Вони (Центральна Рада) думали, що німці прийдуть, звільнять і підуть собі далі. А так не сталось. І популярність Центральної влади на той час різко впала.

 Владислав Верстюк, історик

Після гетьманського перевороту і приходу до влади Павла Скоропадського Петлюра іде в опозицію.

27 липня після проголошення антигетьманського маніфесту з вимогою ліквідації поміщицького землеволодіння та повернення землі селянам у Києві відбулися арешти лівих політиків. Затримано Винниченка, Порша, Капкана і Петлюру. За короткий час відпущено практично усіх, за винятком саме Петлюри. Його утримували в Лук'янівській в'язниці майже чотири місяці. Аж коли за нього вступилися німецькі політики, Скоропадський змушений був звільнити Петлюру з-під варти. Це сталося 12 листопада, а вже за два дні Скоропадський оголошує маніфест про федерацію з Росією.

Петлюра

Гетьман Скоропадський оголосив про створення федерації з Росією. Ми подібне бачимо в 2013 році, коли фактично готовий до підписання саміту у Вільнюсі, де Україна мала підписати Асоціацію з ЄС і кардинальний розворот українського теперішнього уряду на користь Росії, на користь митного союзу. Що звичайно спричинило падіння гетьмана Скоропадського і створення директорії, в даний момент – падіння режиму Януковича і перемогу Майдану.

 Святослав Шеремета, директор комунального підприємства "Доля"

Щойно звільнений з в’язниці Петлюра очолив антигетьманське повстання. У Києві з’являється Директорія. Проте ненадовго. Більшовицька Росія вдруге починає війну проти України.

 Петлюра

Група військ курського напрямку називається, чого вони сюди рухаються – теж для боротьби на Дону, а потім бах, і захоплюють Харків. Харків на початку 19 року перетворюється вже в український фронт.

 Владислав Верстюк, історик

Ситуація ускладнилася тим, що крім більшовицького фронту в 1919 виникає ще кілька: війна з денікінцями, поляками та військами Антанти. Петлюра завдяки особистим зв’язкам намагається домовитися принаймні із військом донським – через парламентера Олександра Саліковського.

Петлюра дав був йому доручення у 1919 році і він з'їздив до Ростова-на-Дону вмовляти велике військо донське, щоб вони не підтримували денікінців, бо це неодмінно обернеться проти них. І тоді вони самі зрозуміють, що через них або за допомогою, провалилась українська держава.

Михайло Кертичак, дослідник історії

Українська армія знову і постійно відступає. З’являється жарт – у вагоні директорія, під вагоном територія. Між тим директорію без території роз’їдають постійні чвари і навіть повстання. Деталі – у найближчих випусках "Машини часу". Незнання історії не звільняє від відповідальності. 

Попередній матеріал
"Ігри нескорених": дивовижна історія зцілення надшвидкого бігуна-бійця АТО
Наступний матеріал
Валерій Ананьєв розповів про випробування безвізу і про те, чому саме за кордоном перейшов на українську мову