Контракт із дияволом: які тривожні метання вкоротили віку Миколі Гоголю

Серія програм "Машина часу" дає відповідь на питання звідки з'явилася легенда про контракт Миколи Гоголя з дияволом та імовірні тривожні метання письменника від української ідентичності до російського імперіалізму

Травень 1931 року. Москва. У рамках антирелігійної кампанії більшовики знищують Данилів монастир і кладовище поруч з ним. Частина могил підлягає перепохованню. Зокрема і письменника Миколи Гоголя. Під час ексгумації присутнім відкривається моторошна картина: череп покійного похилений на бік – так, немов той перевертався у труні. Один зі свідків перепоховання одразу згадує про заповіт письменника і його найбільший страх – бути похованим заживо. Москвою починають ширитися містичні чутки. 

Одне із запитань без відповіді – був Гоголь російським чи українським письменником. Метафорично кажучи, саме за Гоголя (зрусифікованого українця) Росія уже вчетверте за останні сто років почала війну проти України.  

1809-го у родині україномовного письменника Василя Гоголя-Яневського народився хлопчик Микола. За 5 років, у 1814-му маленький Гоголь уперше побачив чорта.

Микола Гоголь

Наслухавшись страшних полтавських казок, Гоголь сприйняв за чорта чорного кота. І втопив його у криниці. Справжній чорт між тим виглядав інакше.

Дитинство і юність Гоголя припадають на завойовницькі війни Російської імперії. Захоплено Бесарабію, Грузію, Азербайджан, Фінляндію, підлеглі маріонеткові уряди виникають на Балканах. Початок ХІХ століття — розквіт націоналізмів. У Росії імперський шовінізм стає державною ідеологією. Міністр освіти Сєргєй Уваров у 1834-му визначає її як "православие, самодержавие и народность". Термін "народность" при цьому залишається загадкою навіть для апологетів імперії.

Власне росіяни у велетенській державі становлять меншість. Інші народи повинні асимілюватись. Особливо це стосується українців, яких імперія трактує як неправильних росіян.

Новий цар Микола І, наляканий попередніми повстаннями, запроваджує в поліції секретний третій відділ. Цензура, очолювана особисто імператором, набуває небачених розмахів. Цензурний устав 1826 року із 27 статей розростається до 230. Критика офіційної історії від Карамзіна, за якою Росія походить від Київської Русі, заборонена.

Рік 1828-й. Ніжин, Чернігівщина. Григорій Миклухо-Маклай розповідає своєму гімназійному приятелю Миколі Яновському-Гоголю родинні перекази. Про Степана Макуху, який особисто взяв Очаків і доповідаючи про це Потьомкіну назвав останнього недотепою. Про орден і дворянство від Катерини Другої і про те, як козацьке прізвисько Михлай стало шотландським Маклай. А також про історію з часів війни Хмельницького. Коли курінний Охрім Макуха відзначився з трьома синами під Жовтими Водами. Під Дубно один із синів закохався у польську панночку і втік. Двоє інших викрали брата з фортеці і привели на суд батька. Охрім власноруч застрелив зрадника-сина. Через кілька років Гоголь запише цю історію у вигляді повісті "Тарас Бульба".

Ще навчаючись у Ніжині, Гоголь пише свій перший твір — поему "Ганц Кюхельгартен". З нею вирушає по славу до російської столиці — у Петербург. Намагається показати вірш Пушкіну, але знаходить поета сплячим після нічного загулу. Поему розгромили критики і більшість тиражу Гоголь власноруч спалює.

Мрії про блискучу літературну кар'єру молодого Миколи Гоголя-Яновського розсипаються. Відчуваючи матеріальну скруту, він влаштовується на роботу дрібним чиновником — у департамент наділів. Проте писати не покидає. Того ж 1829-го з'являється Басаврюк з циклу "Вечори на хуторі поблизу Диканьки". І головний персонаж Гоголя – чорт.

Микола Гоголь

І тому побутує в літературознавстві  і вже, мабуть, впродовж ста років версія про зв'язок Гоголя з нечистою силою, про його контракт з дияволом. 

В Сорочинському ярмарку парубки ще тільки граються в чорта... Все це ще дуже весело. Але далі бачимо як хмари згущуються, ніч темнішає і вже ніч перед Різдвом. Чорт являється персоною власною. 

Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

Микола Гоголь

Рік 1834-й. Гоголь дуже хоче залишити ненависний йому Петербург і переїхати до Києва.

Киньте, насправді, кацапію і їдьте на гетьманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси… Дурні ми, дійсно. Для чого і для кого ми жертвуємо всім? Їдемо! Скільки там ми назбираємо всякої всячини.

Микола Гоголь, лист до Максимовича, 1833 рік

Йдеться про кафедру історії в Київському університеті. Через Пушкіна Гоголь передає своє прохання головному ідеологу імперії Уварову. Як аргумент Гоголь скаржиться на петербурзький клімат і каже, що у разі відмови не далі як за місяць помре.

У кафедрі загальної і української історії Гоголю відмовили. Запропонували викладати історію Росії. Тут уже відмовився Гоголь.

Микола Гоголь

Чорт візьми, якщо б я не погодився взяти швидше ботаніку чи патологію, ніж російську історію. Якщо б це було у Петербурзі, то я, може, і взяв би,тому що тут я готовий два рази на тиждень по дві години віддавати себе нудьзі.

Лист Гоголя до Максимовича, 1834 рік

Зацікавлення Гоголя історією України у цей час настільки сильне, що він анонсує написання великого наукового дослідження "Історія Малої Русі". Під час роботи над серією статей Гоголь вступає в суперечку з офіційною версією російської історії, за якою Україна – частина Росії. У історії Гоголя українці — геть окрема нація з окремими демократичними традиціями, які протиставляються самодєржавію Росії.

Гоголь пише художній текст про Мазепу, в якому звеличує проклятого Росією гетьмана, а також історичну повість "Тарас Бульба", де романтизує українське козацтво. Утім на перешкоді історичним пошукам Гоголя стає царська цензура. Будь-які згадки про окремішність України від Росії – заборонені.

Микола Гоголь

У газеті слід уникати будь-чого, що може пробудити симпатії до старої Польщі і Литви або бажання відновлення старого порядку. І навпаки – вони повинні демонструвати, як ця територія була другою колискою російської монархії

Інструкція міністра внутрішніх справ Росії до київського губернатора, 1832 рік

Історичні тексти Гоголя неодноразово піддавалися цензуруванню. Письменник ішов на компроміси. Збірник його статей і прози "Арабески" довго лежав у друкарні. Його вихід у люди відкладався через численні правки цензора. "Тараса Бульбу" теж чекало цензурування. Тільки зроблене уже самим Гоголем.

Рік 2009 квітень. На українські екрани виходить фільм "Тарас Бульба" режисера Бортка. Критики та глядачі тільки розпачливо розводять руками, а дехто жартома заносить кіно до жанру фентезі – через  неймовірну історичну брехню. Козаки Бортка у XVI столітті, наче мантру, повторювали слова про руcского царя.

З редагуванням Бульби. Ним спекулював Владимир Бортко сумно відомий автор сумно відомого фільму, Тарас Картошка. Коли його питали на презентаціях, чому він так інтенсивно наситив оцими фразами – "за землю русскую, за царя гинуть козаки". Лише в помині не було того царя того в Україні. То він каже "ето не я, смотрите текст. Ето ж Гоголь написал".

Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

У 1835-му Гоголь пише першу редакцію "Тараса Бульби". Жодного русского царя у цій книжці ще немає.

У тому ж 1835-му Гоголя нарешті наздоганяє всеросійська слава. Критик Віссаріон Бєлінський пише захоплену рецензію, в якій називає Гоголя найкращим письменником Росії, заявляючи, що він перевершив самого Пушкіна. "Ми, москалі навіть не підозрювали про цю поезію", - пише він.

Микола Гоголь

Олітературюючи й естетизуючи український побут, історію, звичаї і повір’я, Гоголь у певний спосіб "продає" свою "старосвітську" Україну імперії.

Тамара Гундорова, Гоголь та колоніальний кіч 

А з другого боку російський філософ навіть у цьому побачив, що Гоголь розкладає зсередини російську літературу

Степан Процюк, письменник. Автор понад 20 книг. Готується до друку історичний роман про 1970 роки в УРСР “Травам не можна помирати”

Василій Розанов, який звинуватив в тому, що той не любив росіян. Він в кінці життя писав про те, що "ты победил меня проклятый хохол". Він вважав, що Гоголь знищив російську літературу, що Гоголь заклав динаміт у російську літературу.  

 Степан Процюк, письменник. Автор понад 20 книг. Готується до друку історичний роман про 1970 рокі в УРСР “Травам не можна помирати”

Проте критики не лише хвалять, а й дають зверхні поради – відмовитися від української тематики. 

 Микола Гоголь

Столиця доволі вже насміялася з провінції та селюцтва. Так би хотілося, щоб автор, який, здається, якимось магнітом притягає до себе смішне, розсмішив нас нами самими.

С. Шевирьов. Рецензія на Миргород, Московский наблюдатель, 1835   

Можливо Гоголь хотів тієї слави, задля якої треба було відмовитися від своєї українськості і прийняти правила гри імперські, російські. І він так цього захотів, що сказав – "ах, я так цього хочу". Я на все ладен задля цього.   

Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

Відмовившись від переїзду у Київ, Гоголь створює у Петербурзі Вія. Три ночі філософ Хома у церкві рятується від нечистого магічним крейдяним колом, але не витримує погляду головного демона і гине від переляку.

І справді у Гоголя більшість творів сатиричні. Але коли дійшлося до сцени з Вієм, йому було вже не до сміху. Він злякався тоді Вія, і все пішло за сценарієм чорта

 Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

"Вій" – останній текст Гоголя про Україну. І останній відверто містичний. Надалі чорт у його текстах з міфічного персонажу перетворюється на реального – тільки без хвоста і рогів.

Він пише про Росію і власне чорт тоді стає не міфічним персонажем і не персоною власною, а він стає отим сірим кардиналом, неприємним режисером його подальшої творчості. Зокрема, ревізор. Хто такий Хлестаков. Це той, кому заприсягли всі персонажі, розписалися у власній непорядності. А потім він втік, і коли приходить до того, що ревізор справжній, настає ота знаменита німа сцена, яка сценою страшного суду. Апокаліпсису.

 Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

Написана 1836 року п'єса "Ревізор" була одразу заборонена цензурою. Утім, Гоголь не заспокоївся. Через Василя Жуковського "Ревізор" потрапив у руки Миколи І. Найбільший цензор особисто дав вказівку поставити п'єсу на сцені. Імператор не тільки прийшов на прем'єру, а й наказав зробити це усім міністрам. Постановка "Ревізора" вписувалася у чергову кампанію боротьби з корупцією. Утім, сам письменник після грандіозного успіху залишився незадоволеним. Він очікував від глядачів сліз катарсису, а вони сміялися. Гоголь залишає Росію і їде в подорож до Італії.

Рік 1842-й. Італія. Гоголь марно намагається виплекати в уяві позитивний образ Росії для другого тому "Мертвих душ". Він обіцяє справжній російський націоналістичний роман – і вимагає та отримує за це гроші. Крім гонорару за постановку "Ревізора" у 2500 рублів, Гоголь дістає стипендію від імператриці та щедрі подачки від Миколи І. Однак текст не з'являється. Тоді Гоголь береться за переписування "Тараса Бульби". 

В одному зі спогадів про Миколу Гоголя є такий кумедний епізод. Сидить Гоголь у одному з римських шинків і обідає. Поїв, коли бачить, як зайшов новий відвідувач і замовив щось собі. У Гоголя знову з'являється нестримний апетит і він замовляє щось і собі і їсть, їсть, їсть.

Микола Гоголь

У колах російської еміграції Гоголь критикує Росію; у листах до Жуковського запевняє його і царя в вірнопідданстві і просить грошей.

Если бы мне такой пансион, какой дается воспитанникам академии художеств, живущим в Италии, или хоть такой, какой дается дьячкам, находящимся здесь при нашей церкви, то я бы протянулся... Найдите случай и средство указать как-нибудь государю на мои повести: "Старосветские помещики" и "Тарас Бульба"...

Лист Гоголя до Жуковського 

Заради царських грошей Гоголь переписує "Тараса Бульбу". Попри незначне самоцензурування повість зразка 1842 року — повна протилежність цього ж тексту 7-річної давнини. З'являються три нові розділи. Україна скрізь по тексту замінюється Руссю. Виходить парадоксальний твір, де утвердження великої російської нації досягається без жодного етнічного росіянина в ролі персонажа. Ця невдала спроба довести свою вірність імперії і через 200 років продовжує тиражуватися в агітках імперії нової.

Руський цар він ще тоді не дуже, він же через 100 років підніметься. Там на рівні мікроаналізу. Там була піч. Вона розповзлася, как русская купчиха… Він знає що робить. Тобто меркантильний момент тут теж присутній. Він просто побачив правила гри. Згідно з тим контрактом, і кнут і пряник він вибрав цю дорогу.

 Ростислав Чопик. Літературознавець, есеїст. Автор досліджень про Івана Франка, Миколу Гоголя та книги "Менталітети"

Легенда про контракт Гоголя з дияволом з’являється саме з цього моменту. Тривожні метання від української ідентичності до російського імперіалізму фактично вкоротили Гоголю віку. Далі буде. Незнання історії не звільняє від відповідальності.

Попередній матеріал
Солістка гурту ONUKA: Після Євробачення поїхала в Чорнобиль "перезавантажитися"
Наступний матеріал
Патріотизм, який вчить ненавидіти кого-небудь, не є християнською чеснотою: мудрі висловлювання Любомира Гузара