Осиновий кілок та хрест: як на Чернігівщині позбулися українського "Дракули"

Журналісти проекту "Машина часу" розповіли про страшні легенди та реальну інформацію про те, як жив один із найцікавіших діячів Гетьманщини полковник Василь Дунін-Борковський

Рік 1709-й. Українська Гетьманщина ніяк не може оговтатися після катастрофи під Полтавою. Столиця країни – Батурин – жорстоко знищена російським царем Петром І. Зруйновано Січ. Більшість козацької старшини, яка підтримала Мазепу, – на еміграції в Бессарабії. Ті, хто залишився – принишкли в очікуванні. Страх і відчай запанували поміж посполитими.

На Чернігівщині оповідають жахливі речі. Мовляв, полковник Василь Дунін-Борковський, який уже 7 років як помер, щоночі встає зі своєї могили, сідає у карету, яка запряжена кіньми-примарами і через усе місто їде на кривавий банкет у колишні володіння. Легенди про полковника-упиря буцімто примусили архієпископа Іоана Максимовича вийти опівночі на берег річки Стрижень з хресною ходою. Побачивши хреста, коні стали дибки, міст під каретою провалився і потойбічна процесія назавжди зникла у темних водах.

У фондах чернігівського художнього музею зберігається прижиттєвий портрет Василя Каспаровича Дуніна-Борковського. Датований він 80-ми роками XVII століття.

Страшні легенди про українського "Дракулу" і дуже мало реальної інформації – такий підсумок життя одного з найцікавіших діячів Гетьманщини XVII століття, претендента на посаду Гетьмана, Василя Дуніна-Борковського. Врешті, у ті часи більше уваги приділяли родоводу, ніж життєписам. Тож щодо походження чернігівського полковника сумнівів нема – нащадок данських королів, родич Гамлета.

Тому ми зустрічаємось із цим прізвиськом Дунін – дунчик, з польської - це виходець з Данії. З відомих Дуніних данських був Вільгельм. Вільгельм на прізвисько Шведо. З данської означає лебідь.

історик Ігор Ситий 

Дуніни оселяються у Польщі з XII століття. У XVII столітті родина опиняється на Чернігівщині, де отримує маєтності.

Хто точно прив'язується до Чернігівщини – це батько Василя Каспаровича Дуніна-Борковського – Каспер Борковський. Він був ротмістром королівської служби і полковником, але не козацьким, а військовим полковником, тобто командував військовим загоном. Відомо, що він мав тут осілості на території сучасної Ніжинщини. Це село Крупіч Поле.     

історик Ігор Ситий 

Достовірна інформація про родину зникає з 1648-го – з початком війни Хмельницького проти Речі Посполитої. Саме цього року, імовірно, загинув полковник Каспер.   

Існує й інша версія – мовляв, користуючись загальним хаосом, на Каспера напав інший шляхтич, недоброзичливець Косаковський. Так чи інакше, загинули усі, крім малолітнього Василя Дуніна-Борковського. Що відбувалося з ним протягом найближчих двох десятків років – невідомо. Однозначно, що Василь Касперович здобув добру освіту. За однією з версій – в університетах Європи, за іншою – у Києво-Могилянській академії.

Відомо, що Дунін-Борковський володів 12 мовами. Виринає з невідомості він у 1667 році на Січі, де приймає хрещення. Уже незабаром він обіймає посаду сотника на Гетьманщині.   

Запаморочлива військова і адміністративна кар’єра супроводжувалася неймовірним збагаченням.

Кажуть, що Василь Дунін-Борковський був відлюдькуватим, рідко з’являвся на людях, працював переважно вночі. Це лише посилювало чутки про його упирство. Утім, є й інше походження легенди про чернігівського Дракулу. Дуже реалістичне і без жодної містики. Московська помста Іванові Мазепі і всім його друзям.

Рік 1668-й. Москва, уклавши Андрусівський мир з Польщею, починає активний наступ на автономію України. Збільшується кількість військових залог, на українців накладаються нові податки. 19 січня гетьман Лівобережжя Брюховецький скликає старшинську нараду, на якій ухвалено рішення скасувати союз з Москвою і виступити проти неї з військом. Посполитим було розіслано універсали з роз’ясненням цього кроку. Паралельно Брюховецький відправив посольство до турецького султана, закликаючи його взяти Гетьманат під свою протекцію. Не чекаючи відповіді, козаки почали бойові дії. До середини березня від російської присутності вдалося звільнити більшу частину Лівобережжя. В облозі залишалися московські гарнізони Чернігова, Переяслава та Остера. Однак невдачі зазнав виступ українців у Харкові. У червні відбулася спільна рада козаків з обидвох берегів Дніпра. Лівобережні козаки жорстоко вбили Брюховецького і визнали об’єднаним гетьманом Дорошенка. Між тим успіхи останнього в одночасній війні проти Польщі та Росії виявилися нетривалими. Уже у вересні наказний гетьман Лівобережжя Дем’ян Многогрішний під тиском старшини пішов на переговори з москалями, які у 1669-му завершилися підписанням Глухівського договору. Василь Дунін-Борковський свою політично-військову кар’єру починав фактично в умовах окупації.

За Переяславською угодою і її пізнішими трактуваннями, в українських містах для захисту розміщувалися російські гарнізони з воєводами. Без права втручатися у самоврядування Гетьманщини. Була така залога у Києві, була й у Чернігові. Гостям зі Сходу в Україні були не раді.

Чернігівському полковнику Дуніну-Борковському доводилося співіснувати з московською залогою, яка складалася з воєводи, тисячі стрільців і ще двох сотень кіннотників. Конфлікти траплялися регулярно.

Дунін-Борковський на високих посадах за трьох гетьманів: Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Стосунки з керманичами складалися по-різному. Переважно йшлося про боротьбу за владу і вплив.

Василь Дунін-Борковський належить до антигетьманської опозиції. Попри це чернігівський полковник за Івана Самойловича стає генеральним обозним. Це друга після гетьмана посада козацької держави. Щось на зразок віце-президента у США.

1682 року помирає московський цар Федір. На час неповноліття царевичів Івана і Петра владу в Кремлі захоплює царівна Софія та її фаворит Голіцин. У їхніх головах – месіанський план захоплення Константинополя. У 1687-му московська армія з козаками іде в похід на Крим, який виявляється невдалим. Голіцин у пошуку винних позирає на українського гетьмана Самойловича. У цьому йому допомагає козацька старшина, яка пише на ім’я Софії чолобитну з переліком гетьманських гріхів. Перший, вирішальний підпис під документом – генерального обозного Василя Дуніна-Борковського. Самойловича позбавили влади, взяли під варту і відправили в Сибір.

Кілька днів саме Василь Дунін-Борковський формально очолює гетьманщину. Проте під час виборів йому дістається всього кілька голосів, переважна більшість старшини вигукує ім’я Івана Мазепи.

Кінець XVII століття. Чернігів відроджується з попелу. Відновлюються монастирі, зводяться нові церкви, будуються кам’яниці. Провінційне раніше містечко знову стає потужним центром українського життя. Все це завдяки вагомим особистостям того часу – Василю Дуніну-Борковському, Лазарю Барановичу та Іоану Максимовичу.  

За життя Дунін-Борковський зажив слави мецената і великого будівничого. Зокрема його коштом було відбудовано Єлецький монастир у Чернігові.

Україна XVII століття попри безперервні війни переживала культурний та освітній розквіт. Так звана епоха козацького бароко.

У часи Дуніна-Борковського та Лазаря Барановича Чернігів стрімко розбудовується. Коштом багатого полковника з руїн відновлюються монастирі та собори, з нуля збудовано дві церкви, трапезна і келії. Василь Дунін-Борковський провадив не дерев'яне, а саме цегляне будівництво, яке на той час коштувало великих грошей. Однак Дунін-Борковський міг собі це дозволити: він володів власною цегельнею – першою від часів Київської Русі. Робочі руки на будівництві забезпечувалися за рахунок селян з подарованих Дуніну-Борковському сіл. Наступником Лазаря Барановича на посаді Чернігівського архієпископа став Іоан Максимович. Він відкриває у місті великий навчальний заклад.

Іоан Максимович – не лише єпископ. Він особистий друг генерального обозного Василя Борковського і гетьмана Івана Мазепи. Згодом ця обставина вартуватиме йому "почесного заслання" у Сибір – останні роки життя Максимович, єпископ Тобольський, займається розвитком освіти у Тюменських краях.

Рік 1702-й. У Чернігові помирає генеральний обозний Гетьманщини Василь Дунін-Борковський – права рука гетьмана Івана Мазепи. Поховали його з особливими почестями у відбудованому ним Єлецькому монастирі. Мине всього кілька років і з майже святого мецената у свідомості чернігівців Василь Борковський перетвориться на жахіття – упиря.

Свято-Преображенський собор у Чернігові. Кажуть, у XVIII столітті на стінах цього собору з'явилися розписи, які пов'язували Василя Дуніна-Борковського з нечистою силою. Щоправда, зараз цих розписів не залишилося.

Вечорами, переповідаючи страшні історії, чернігівчани згадуватимуть, що ще за життя Дунін-Борковський поводився дивно. Гроші на церкву давав, але сам відвідував храми вкрай рідко.

За такої видатної добродійності граф церковні служби відвідував не часто. Його спосіб життя був досить дивним: удень рідко виходив зі свого замка, що стояв на Чорній горі, і взагалі не часто показувався людям, всі необхідні ділові наради проводив або вночі, або ж пізно ввечері. Можливо, саме з цих причин у народі гуляли чутки, що Дунін-Борковський — дивак, займається характерництвом, як називали в Україні магію. 

Володимир Єфимов. Нащадок принца Гамлета

Невідомо, чи був насправді Дунін-Борковський характерником. Проте достеменно, що він належав до найближчого оточення Івана Мазепи. Після переходу гетьмана і майже усієї козацької старшини на бік шведів у Північній війні, кожен пов'язаний з Мазепою став ворогом. Саме у цьому дослідники вбачають погану посмертну славу чернігівського полковника.

Хоча є точка зору нашого чернігівського історика Сергія Павленка, що всі ці плітки, чутки про Василя Каспаровича розповсюджувала московська агентура, яка мала на меті скомпрометувати козацьку старшину.

історик Ігор Ситий 

Легенди про чернігівського Дракулу у XIX столітті записав нащадок Максимовича – Володимир.

Кажуть люди:
що полковник
По ночах блукає,
То душа його страдная
Упокою все шукає.

У тому ж ХІХ столітті нащадки Василя Касперовича продовжували основну справу його життя – меценатство у культуру та освіту. Зокрема, для Чернігова вагомою постаттю вважається Іван Дунін-Борковський.

На жаль, приклад Івана практично поодинокий. Більшість його родичів та іншою козацької старшини на цей час стали типовими зросійщеними малоросами.

Попередній матеріал
Уляна Супрун: про зниження цін на медикаменти та персональних лікарів для кожного українця
Наступний матеріал
Керівник сервісного центру МВС розповів про корупційні схеми в системі та назвав винних