У пам’ять про Гію Ґонґадзе: спогади колег та деталі вбивства журналіста Читайте по-русски

Георгій Ґонґадзе відкриті джерела
Цього дня, 21 травня, народився український журналіст грузинського походження Георгій Ґонґадзе. У пам’ять про Гію 5.ua зібрав факти справи "касетного скандалу", свідчення щодо вбивства журналіста та спогади його колег та рідних

Небезпечна професія журналіста

Переїхав Георгії Ґонґадзе до Львова з Грузії восени 1989 року, перевівся на факультет іноземних мов Львівського національного університету ім. І.Франка. Він став активним громадським діячем і учасником політичного життя міста: вступив у лави партії
"Народного Руху України" та Студентського Братства.

У цей самий час у його рідній Грузії тодішній президент Звіад Гамсахурдіа фактично встановив диктаторський режим і почав гоніння на політичних опонентів та "ворогами країни", яким став батько Гії Руслан Ґонґадзе.

Коли на межі 1991 і 1992 років у Тбілісі почалося повстання проти глави Грузії, Георгій повернувся на батьківщину і приєднався до повстанців, аби взяти участь у громадянській війні. Журналістом працював в Абхазії та Осетії й навіть дістав поранення в Сухумі.

Після перемоги повстання знову приїхав до Львова, почав займатися кінодокументалістикою, познайомився зі студенткою юрфаку ЛНУ Мирославою Петришин, яка у 1995 році стала його дружиною.

У 1999 році, коли Ґонґадзе почав вести щоденну інформаційну програму "Перший тур із Георгієм Ґонґадзе" у прямому ефірі радіостанції "Континент", почалися телефонні дзвінки з погрозами на адресу керівництва радіостанції.

17 квітня 2000 року в Інтернеті з’явилося видання "Українська правда", засноване та редаговане Георгієм Ґонґадзе. У ньому серед багатьох інших публікувалися матеріали щодо Леоніда Кучми та його оточення: на початку вересня 2000 року (перед зникненням Георгія Ґонґадзе) сервер "УП" щодня відвідувало лише три тисячі користувачів, і лише після початку "касетного скандалу" популярність видання неймовірно зросла (19 грудня 2000 року було зафіксовано 80 тисяч відвідувачів).

"Касетний скандал" та жорстоке вбивство

На початку осені 2000 року опозиційно налаштований Ґонґадзе зник по дорозі з роботи додому. Саме в цей час президент України Леонід Кучма вибудовував сильну вертикаль президентської влади.

2 листопада 2000 року в лісі біля Таращі було знайдено обезголовлений труп. Дружина і друзі впізнали у ньому Георгія за шрамами, які були у нього через поранення осколками.

Варто зазначити, що того ж року в червні Георгій заявляв, що за ним було влаштовано зовнішнє спостереження. Зокрема, невідомі особи супроводжували журналіста на автомобілі "Жигулі". 14 липня 2000 року Георгій Гонгадзе офіційно звернувся з листом до генерального прокурора України Михайла Потебенька, у якому виклав факти щодо стеження за ним працівників міліції та невідомих осіб. Та прокуратура відреагувала на звернення журналіста формально.

Через два місяці після зникнення журналіста Олександр Мороз поінформував Парламент і ЗМІ про те, що він володіє таємними записами розмов президента Леоніда Кучми, глави Адміністрації президента Володимира Литвина, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та керівника СБУ Леоніда Деркача. У них вони обговорюють діяльність Ґонґадзе і вирішують, як із ним бути. На думку Мороза та деяких інших членів парламенту, ці розмови дають підставу вважати, що Леонід Кучма певним чином причетний до зникнення журналіста.

1 березня 2005 року Віктор Ющенко офіційно заявив, що вбивці Георгія Ґонґадзе затримані. 3 березня генеральний прокурор України Святослав Піскун заявив, що його підлеглі мають намір наступного ранку допитати колишнього главу МВС Юрія Кравченка як головного свідка. Та наступного дня він був знайдений мертвим на своїй дачі в елітному селищі Золоті ворота, в Конча-Заспі під Києвом. Кравченко помер від двох вогнепальних поранень у голову. За заявою слідства, екс-міністр "покінчив життя самогубством".

2008 року Апеляційний суд Києва засудив обвинувачених у вбивстві Георгія Ґонґадзе Миколу Протасова до 13 років позбавлення волі, Валерія Костенка й Олександра Поповича – до 12 років позбавлення волі.

У 2011 році під час судового засідання Олексій Пукач зізнався, що власноруч убив Георгія Ґонґадзе і назвав замовників вбивства: Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко.

Того ж року Конституційний суд України оприлюднив рішення, згідно з яким обвинувачення у скоєнні злочину не можуть ґрунтуватися на даних, отриманих незаконним шляхом.

"Він був сміливішим, ніж інші": спогади близьких

Журналісти "Радіо Свобода" поспілкувалися з колегами Ґонґадзе, аби розповісти сучасникам, яким він був. Цьогоріч Гії мало б виповнитися 50 років.

Євген Глібовицький, учасник Несторівської групи та Наглядової ради Суспільного: "Гія був, напевно, одним із тих, хто сформував цей ринок. Розуміння стандартів не було. Для того, щоб ми знали, якими мають бути правила для журналістики, мала бути практика. І Гія був одним із тих, хто цю практику робив дуже яскравою, дуже виразною, дуже різноманітною. Він ішов туди, куди інші боялися йти. Він часто помилявся, але він був дуже щирим у своїх помилках, тобто це були так звані "чесні помилки". Він не закривав очі на ті речі, про які він точно знав, що вони були неправдою".

Наталія Лігачова, голова громадської організації "Детектор медіа": "Він був завжди по-особливому сміливим: завжди трохи більше, ніж інші. Я тоді також працювала в опозиційному виданні – газеті "День", ми також могли собі дозволити критикувати владу. Але навіть на нашому тлі Георгій виділявся тим, що він брав такі теми, до яких було складно долучитися навіть опозиційним журналістам. І це найперше, що згадується про нього".

Юрій Луканов, медіаексперт, колишній очільник Незалежної медіапрофспілки: "З Георгієм ми були знайомі особисто. Гонгадзе фактично створив перше інтернет-видання, яке стало впливовим в Україні. Він був розкутим чоловіком, яскравим журналістом, який вів телепередачі, який не боявся ставити гострі запитання можновладцям. Але при цьому, в принципі, він сам не займався якимись розслідуваннями. Фактично він став жертвою інтриг – так усе виглядає – з метою не допустити руху України на захід. І це трагічна ситуація. Але добре, що і громадянське суспільство, і зацікавлені деякі політики домоглися того, що знайшли виконавців, організаторів цього вбивства. Але щодо організаторів, то це питання дуже складне, як мені здається. Хтось киває на Кучму, але я думаю, там усе набагато складніше".

Лариса Денисенко, письменниця, журналістка, юристка: "Я особисто знала Гію. Колись навіть у телефоні він у мене був записаний не як "Гія", а вперше він у мене був записаний як "Жора преса". Тому що тоді ми з ним займалися достатньо молодим і амбітним політичним блоком "Вперед, Україно". Я займалася юридичними питаннями, Гія займався пресою, і я просто пам’ятаю, що ми були обидвоє ідеалістичними людьми. Ми бачили, що потрібно щось змінювати. Були дуже впертими, сперечалися часто, обмінювалися своїм хай не таким вже й великим на той час досвідом. Як мені здається, він просто запустив у журналістську кров оцю пасіонарність і нескорення обставинам".

Пам’ять про Ґонґадзе

Зникнення та вбивство Георгія Ґонґадзе викликало широкий резонанс в Україні та за кордоном. Так фактично після вбивства журналіста в Україні почалися широкомасштабні протестні дії відомі під назвою "Україна без Кучми". Протестувальники звинувачували тодішнього президента Леоніда Кучму та його найближче оточення у зникненні журналіста і вимагали їхньої відставки. Відтоді щороку 21 травня та 16 вересня друзі Георгія, журналісти, громадські та правозахисні організації та весь світ згадують історію Ґонґадзе і вшановують його пам’ять.

Сьогодні на честь Гії називають вулиці, встановлюють пам’ятники та меморіальні дошки. А віднині започатковано щорічну премію ім. Георгія Ґонґадзе. Нею відзначатимуть журналістів за інноваційність, відданість цінностям та стандартам незалежної журналістики. Передбачається, що розмір премії становитиме три тисячі доларів США.

Нагадаємо, раніше 5.ua повідомляв, що Держдеп оприлюднив список осіб, причетних до вбивства журналіста Хашкаджі.

Також дивіться фотогалерею за темою:

"Ісусу знадобилося три дні – Бабченку вистачило одного": соцмережі продовжують активно реагувати на "воскресіння" журналіста

/
/
/
/
/
/
/

Попередній матеріал
"Прощання з м'ясником" у Харкові та тиха скорбота в Києві: Україна вшанували пам'ять жертв політичних репресій
Наступний матеріал
"Кров, пролита для великої мети, не засихає": чому Москва боялася Симона Петлюру