Вчитися на помилках минулого. Американський режисер-початківець Матей Сілецький переконаний: його фільм про повоєнну долю українців в Америці допоможе зрозуміти сучасних біженців у США. Про унікальний проєкт розповідає "Голос Америки".
Що означало опинитися в Україні між нацистами і радянськими військами під час Другої світової, що означало втекти з дому і лишити своє життя позаду, як створити нове життя на новій землі – про ці та інші проблеми розповідають у картині українські емігранти.

Близько 3,5 років тому Матей Сілецький почав збирати для архіву свідчення українців, які прибули до США після Другої світової. З часом цей архівний проєкт став основою для документального фільму.

"У стрічці багато речей, які змушують задуматися не лише про історію Другої світової війни, а й також через нинішню та майбутню ситуацію. Це презентація історії наших родин, нашого життя – сучасного і минулого. Це історія зі слів очевидців не лише з України, не лише зі США, а й людей з усього світу", – розповідає режисер.
Матей сподівається, що свідчення емігрантів, історія їхньої вимушеної втечі з рідної країни допоможуть сучасному суспільству зрозуміти вагому роль, яку біженці традиційно відігравали, щоби сформувати американські цінності.

"Біженці можуть дуже багато запропонувати. Вони готові багато віддати, аби збудувати тут свій дім. Чимало з них мають золоте правило: стався до інших так, як ти хочеш, щоби ставилися до тебе", – каже він.
Тризуб на шиї режисера – данина його українському корінню: "Я отримав цей тризуб від тата, який отримав це від свого батька. Я його ніколи не знімаю, це більше, ніж золото. У ньому кров, піт і сльози".

Матей Сілецький почав цікавитися українською історією під час навчання в університеті Берклі після того, як професорка радянської історії відмовилася визнати "Історію України" Ореста Субтельного за достовірне джерело інформації.

"Основним джерелом моєї роботи була "Історія України" Ореста Субтельного. Він був відомим письменником, до якого прислуховувались в інших університетах – Єльському, Оксфорді, Кембріджі… Моя професорка не хотіла визнавати Субтельного як джерело інформації. Мене це шокувало. Тоді я почав розуміти, про що говорила бабуся в дитинстві і що насправді відбувалося з Україною в радянські часи", – розповідає Сілецький.

Він додає: "Всі герої фільму – біженці. Вони пройшли через притулки для переселенців, дехто – через концтабори. Вони пройшли через усі ті страхи та страждання на їхньому шляху до США".
Героям стрічки – від 70 до 90 років. Вони всі емігрували до США дітьми. Режисер дав символічну, на його погляд, назву своїй картині – "Баба бабі сказала". Адже саме люди старшого покоління зберігали й передавали інформацію, каже митець.

Наразі документальний фільм на фінальній стадії монтажу. Його вихід планується на лютий наступного року.
Нагадаємо, українська кінострічка "Додому" ввійшла до лонг-листа премії "Оскар". За золоту статуетку вона змагатиметься в номінації "Міжнародний повнометражний фільм".
Дивіться фотогалерею за темою:
Хоакін Фенікс розповів, як готувався до ролі Джокера – фото









