Не я б'ю, "Верба" б'є. А ще "Вільха", "Гіацинт", "Гвоздика" та низка іншого, зовсім не квіткового українського озброєння. Нині в мирному Києві 2021-го ми з гордістю говоримо про вітчизняні розробки, а 2014 року на охопленому війною українському сході наші ракетні війська й артилерія давали жару окупантам тими засобами, що лишилися у спадок від Союзу.
2014-й. Бойовий склад налічував менш як 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Від Радянського Союзу Україна успадкувала чимало зброї, серед якої артилерія та різні ракети. Але спеціалістів, які знаються на ній, на початку війни бракувало. Виручали добровольці.
"Це кінець 80-90 років, техніка, чесно кажучи, не дуже, але своїми силами доводили до ладу і працювала як треба. Це контакт із технікою, в тебе не просто ручна зброя, це серйозна велика техніка, великий калібр, дуже велика відповідальність, це і колектив, щоб була обережність, серйозне озброєння", – розповідає ветеран російсько-української війни Ігор Чепіжко.
Ігор Чепіжко – артилерист-доброволець. На фронті був від початку 2015-го. В умовах слабкої авіації та засиллям на сході окупантських систем протиповітряної оборони, основний тягар підтримки піхотинців вогнем, під час просування лінією фронту, ліг на плечі арти. А ще – волонтерів.
"Волонтери поставили нам спеціальні планшети і спеціальну програму, було зручно наводити ціль, налаштовувати техніку", – каже ветеран.
"Українська артилерія якісно показала 2014 року, і це стало одним із ключів швидкого просування у літній кампанії", – зауважує голова правління українського мілітарного центру Тарас Чмут.
Під час активних бойових дій 14-15 років Україна використала значну кількість боєприпасів, решта застосовувалася під час навчань. Експерти пригадують: військо відчувало дефіцит.
"Закуповували снаряди в країнах Європи, варшавського договору – Болгарії, Чехії, Польщі", – зазначає експерт.
Водночас нарощувалася міць у розробках та модернізації військової техніки. Самохідна артилерійська установка "Богдана", системи залпового вогню "Вільха", що мала випередити радянську систему "Смерч", та "Верба".
Від 2018-го до Збройних сил почали масово постачати протитанкові ракетні комплекси "Стугна" і "Корсар". І того самого року завершилися державні випробування ракети "Вільха" з дальністю дії до 70 км. Її посестра – "Вільха-М" – своїм вогнем здатна сягнути на 130 кілометрів.
"Гради" зараз модернізуються до "Вільха" або навіть "Вільха М". На сьогодні ми не зможемо кожний окремий реактивний дивізіон взяти і модернізувати. Це кошти, це дуже багато коштів. Але знову ж таки – така робота іде", – наголошує головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Щодо оборонного замовлення, робота не дійшла до фінальної точки – його провалили, також цьогоріч затримали і виплати військовим. Та обнадійливим лишається бачення розвитку Збройних сил. Його виклали у програмі до 2030 року. У ній визначальну роль у питанні надання вогневої підтримки відіграють саме ракетні війська й артилерія. Однак ця програма на понад 200 мільярдів – поки лише на папері.
"Затвердження програми на 10 років: створення ряду ракетних систем – ракетного списку України, оперативно-тактичного комплексу "Грім", або називають "Сапсан" з української балістичною ракетою. Має бути найпотужнішою зброєю Сухопутних військ і України", – пояснює Тарас Чмут.
"Бог війни той, у кого сильніша артилерія", – переконує ветеран Чепіжко.
"Як піхотинець бажаю арті і ракетникам – попадати!" – наголошує ветеран Мартін Брест.
Олена Рибінська, Богдан Танасійчук, "5 канал"
Читайте також: Як починалася АТО: найважчі операції і перші перемоги ЗСУ в перший рік збройної російської агресії
Бійці ЗСУ відточували майстерність у стрільбі з кулеметів і автоматів – фотогалерея
