"Влада не відреагувала на удар по Авдіївці": військовий "План Б" від Офісу президента за два роки досі нікому не показали – Турчинов

ООС Shutterstock
Питати "Чому ми не в НАТО?" Зеленський має не в Байдена, а в себе, наголосив екссекретар РНБО. І детально описав головні небезпеки і виклики, з якими може зіштовхнутися Україна і ЗСУ в разі реального вторгнення РФ. Він зазначив, що в деяких випадках вигідна для України міжнародна оборонна співпраця була припинена саме з ініціативи Банкової

Чинне військово-політичне керівництво України не відреагувало на завданий ворогом удар із важкого озброєння по українській Авдіївці, який призвів до втрат у ЗСУ. Щоденні обстріли російськими окупантами українських позицій, велика кількість убитих та поранених військовослужбовців, значні жертви серед мирного населення та руйнація цивільних будівель є свідченням фіаско анонсованих 2019 р. мирних ініціатив чинної української влади – у цьому переконаний секретар РНБО (2014-2019), в. о. президента України (2014) Олександр Турчинов. Про це він написав у блозі на "Цензор.НЕТ".

Він зазначив, що альтернативний "План Б" на випадок зриву мирних домовленостей, про який ці два роки говорить влада, жодного разу не був представлений чи анонсований. І "попри криваві втрати, нам продовжують розповідати про "наближення миру" та "покращення статистики загиблих".

"Хочу допомогти керівництву країни з підготовкою "Плану Б", хоча більш правильно і чесно сказати – єдино можливого плану збереження свободи і незалежності України. Сенс цього Плану дуже простий і зрозумілий – забезпечити надійний захист своєї країни та відновити поступове, але невпинне звільнення української землі від російської окупації", – написав політик.

Олександр Турчинов
Олександр Турчинов5 канал

Для визначення дієвої стратегії захисту України та головних напрямків зміцнення оборонного потенціалу необхідний ретельний аналіз військових спроможностей ворога, переконаний екссекретар РНБО.

Далі подаємо аналіз ситуації, описаний Олександром Турчиновим

"Станом на початок серпня поточного року поблизу та вздовж кордону з Україною створено три міжвидових угруповання, які здатні без оголошення мобілізації та за мінімальних підготовчих заходів проводити раптові наступальні дії на території нашої країни", – зазначив він. І додав, що РФ активно формує нові військові частини та реорганізовує військові формування задля нарощування їхнього бойового потенціалу. А вздовж держкордону розгорнуто 28 батальйонно–тактичних груп. Крім того, завершується формування двох армій та армійського корпусу, які до кінця 2021 р. планують набути повної оперативної готовності.

"На Західному стратегічному напрямку нам безпосередньо загрожує 20-та загальновійськова армія. Її основні ударні сили – 3-я та 144-а мотострілецькі дивізії. На озброєнні 448-ї ракетної бригади 20-ї армії – оперативно-тактичні ракетні комплекси (ОТРК) "Іскандер". На Південно-західному стратегічному напрямку діє 8-а загальновійськова (ударна) армія у складі 150-ї мотострілецької дивізії, 20-ї окремої мотострілецької бригади та оперативно підпорядкованих 1-го (Донецьк) і 2-го (Луганськ) армійських корпусів. В армії передбачено створення ракетних бригад ОТРК "Іскандер", – наголосив він.

За даними Олександра Турчинова:

  • Нині вздовж кордону України зібрано 87 тис. військовослужбовців РФ, до 1100 танків, до 2600 бойових броньованих машин, до 1100 артилерійських систем, до 360 ракетних систем залпового вогню, 18 оперативно-тактичних ракетних комплексів.
  • На тимчасово окупованих територіях Донеччині та Луганщині перебуває майже 35 тис. російських військових, до 480 одиниць танків, до 910 бойових броньованих машин, до 720 артилерійських систем, до 200 ракетних систем залпового вогню.
  • У Криму Росія розташувала міжвидове угруповання військ – наземний, повітряний і морський компоненти – загалом приблизно 33 тис. армійців.

"Його головною ударною силою є 22 армійський корпус. Військова інфраструктура, що створена на півострові, повністю готова до розгортання та використання ядерної зброї", – уточнює політик.

І додає: "Триває формування центрів забезпечення мобілізаційного розгортання, безпосередньо наближених до нашого кордону, на базі яких можливе формування до 4-х загальновійськових дивізій (Богучар, Каменськ-Шахтинський, Новоозерне). Техніка та озброєння – танки, бойові броньовані машини, артилерійські системи, ракетні системи залпового вогню та оперативно-тактичні ракетні комплекси".

Турчинов нагадує, що 2014 р. Путін відтворив Першу танкову армію, яка увійшла до складу Західного військового округу (ЗВО), у складі якої – мотострілецькі, танкові, артилерійські, ракетні, зенітні ракетні та інші з'єднання та військові частини. Зокрема Таманська і Кантемирівська дивізії – потужні з'єднання з реальним бойовим досвідом.

"Перша гвардійська танкова армія перебуває в постійній повній бойовій готовності та вважається найбільшим за чисельністю з'єднанням у військах РФ. Перші Т-14 "Армати", БТР "Курганец-25" та БМП "Бумеранг" поставлені саме в 1-шу танкову армію. Військові частини армії мають на озброєнні Т-80, Т-72Б3, Т-90, бойові машини піхоти БМП-2, БМП-3, бронетранспортери БТР-82АМ, а також оперативно-тактичні ракетні комплекси "Искандер-М". Мовиться про майже 1000 танків та щонайменше вдвічі більшу кількість інших броньованих машин", – інформує екссекретар РНБО України.

Він попереджає, що 1-ша танкова армія може бути застосована з боку Білорусі. Адже диктатор Лукашенко, втративши легітимність, повністю залежить від РФ.

А на Південно-західному стратегічному напрямку резервні 49 та 58 армії Південного військового округу РФ можуть використовуватись для посилення наступальних дій 8-ї Армії на сході України і для посилення кримського угруповання для удару з півдня, додає Олександр Турчинов.

Російська небезпека з моря має щонайменше два виміри, зазначає він:

  • Висадка десанту на узбережжя Азовського та Чорного морів для контролю територій та морської блокади України, захоплення дамби Каховської ГЕС та інженерних споруд Північно-Кримського каналу для подачі прісної води на окуповану територію АР Крим.
  • Блокування судноплавства України на торговельних шляхах в Чорному та Азовському морі.

"Треба врахувати, що українське узбережжя Чорного і Азовського морів має велику кількість десантно небезпечних ділянок. Головними суб'єктами цієї загрози є: 22-й армійський корпус РФ, бригада морської піхоти ЧФ РФ, три полки авіації та десантний батальйон, дислокований у Феодосії, який планують переформовувати в полк. 2018-го відбулися масштабні навчання ЗС РФ з участю майже 2000 десантників, легендою яких була висадка десанту на морське узбережжя в Одеській та Миколаївських областях", – пише Турчинов.

На півночі АРК сформовано нову вертолітну групу (Мі-8), головним завданням якої є висадка десанту для захоплення інфраструктури Північно-Кримського каналу, додає він.

"За останні 5 років ЧФ РФ поповнився 16-ма бойовими кораблями, катерами та підводними човнами, у більшості з яких на озброєнні – ракетні системи "Калибр-НК" та "Калибр-ПЛ", здатні вражати цілі на великих відстанях. ЧФ РФ має якісну перевагу над ВМС ЗСУ й налічує до 40 бойових кораблів, 7 дизель-електричних підводних човнів та 15 бойових катерів. Із них 11 надводних кораблів (3 фрегати, 2 малі ракетні кораблі) та 6 підводних човнів є носіями крилатих ракет морського базування типу "Калибр". Їхній сумарний ракетний залп, з урахуванням берегових батарей в Криму, становить 156 ракет. До складу ЧФ РФ включено два малі ракетні кораблі та патрульний корабель проєкту 22160 "Василий Быков" (ще два кораблі будуються). На борту останніх передбачена можливість розміщення безпілотників та ударного ракетного комплексу "Клаб-К", – перераховує політик.

Він також зазнаає, що захоплені газодобувні платформи ("вишки Бойка") РФ використовує не тільки для незаконного видобутку газу з українських родовищ, а й для розміщення розвідувальної апаратури – для контролю повітряної, надводної й підводної остановки в північно-західній частині Чорного моря.

Турчинов звертає увагу і на повітряно-космічні сили РФ, які хоч і не застосовувалися в ударних операціях проти України, однак брали участь для перекидання військових з'єднань на початку окупації АР Крим.

"Військові авіаційні спроможності повітряно-космічних сил РФ, у межах оперативного порядку застосування по відношенню до України, становлять до 440 літаків, з них бойових – 330, до 210 вертольотів в т. ч. 150 ударних та багатоцільових", – зазначає політик. І додає, що для забезпечення наступу з повітря Генштаб РФ може додатково задіяти 4-ту і 6-ту армії повітряно-космічних сил, що, за його словами, багатократно пережить повітряно-космічний сил РФ над військово-повітряними силами ЗСУ.

"Російські збройні сили мають значну перевагу в чисельності, озброєнні і військовій техніці над ЗСУ. Але використання російських військових в бойових діях на Донбасі засвідчили повну відсутність у них мотивації вмирати за імперські амбіції Кремля. Більшість російських військовослужбовців мають не тільки відсутність мотивації і низький бойовий дух, але і низьку професійну підготовку, на противагу елітним підрозділам армії РФ", – зазначає колишній в. о. президента України.

"Ми повинні припинити шукати "мир" в залитих кров'ю очах тирана, тверезо аналізуючи ситуацію, визначити пріоритетні і дієві заходи протидії агресору в умовах обмежених фінансових, матеріально-технічних та людських ресурсів", – додає він.

Дуже важливо виявляти слабкі місця ЗС РФ і вкладати ресурси в найбільш ефективні технології знищення техніки й особового складу ворога, задіяні в наступах.

"Головне – це знову повернути в основу державної політики втрачений за останні два роки пріоритет зміцнення обороноздатності країни ... В України не існує альтернативи євроатлантичній інтеграції, але питати "Чому ми не в НАТО?" треба не у Байдена, а у себе", – наголосив Турчинов.

"Відсутність стратегічного бачення у військово-політичного керівництва країни та відповідного планування, що трансформується у відсутність конкретних цілей та бойових завдань, окрім заборони стріляти та наступати, демотивує і деморалізує армію", – зазначає екссекретар РНБО України.

"Те, що відбувається з військами, що захищають країну на сході, не можна навіть назвати "пасивною обороною". Бо останнє хоча б передбачає постійне зміцнення власних оборонних позицій. У нас за два роки вони не стали краще ні у військовому, ні в інженерно-технічному плані", – зазначає політик.

Він зазначив, що не можна зволікати зі зняттям обмеження на застосування сили та адекватної відповіді на провокації ворога. За його словами, тільки страх невідворотності значних втрат від асиметричних ударів примусить російсько-терористичні угруповання на сході почати згортати бойову активність.

"Прийшов час повернутися до тактики покрокового наступу ("повзучого наступу" за визначенням ворога), яка довела свою ефективність в 2016-2018 роках. Тільки ця тактика свого часу дозволила нам без прямого боєзіткнення з основними силами армії РФ та з мінімальними втратами просунутись на десятки кілометрів на схід, звільнивши значну кількість населених пунктів", – наголосив Турчинов.

Крім того, без відповідного ставлення та гідного матеріального забезпечення, соціального захисту Україна щодня втрачає ключову складову боєздатності Збройних сил – підготовлені фахівці, офіцери і солдати-контрактники масово звільняються з ЗСУ, звертає увагу політик.

"Останній раз заробітну плату (грошове забезпечення) в ЗСУ підвищували ще під час президентства Порошенка. ЗМІ неодноразово цитували заяви функціонерів Міноборони й Генштабу, що зарплату військовим 2021 р. підвищувати не планують, що грошове забезпечення військовослужбовцям залишиться на рівні 2020 р., насправді на рівні 2019!" – обурюється він.

І додає, що при цьому немає коригування зарплат війських навіть з урахуванням інфляції: "У поточному році воно стало на 27% нижче за рівень середньої зарплати в державі. При тому, що в 2016-2017 роках зарплата військового становила 160% від середньої зарплати по Україні".

Демотивують армію і проблеми реалізації досвіду, отриманого під час міжнародних навчань, каже він:

"Досвід ніяк не аналізують, не систематизують та не використовують. Практичний досвід, отриманий під час боїв зі збройними формуваннями РФ, жодним чином не використовується в навчальних й підготовчих практиках в ЗСУ, при тому що партнери України вважають такий досвід однією з головних засад підвищення готовності до стримування й відсічі агресій РФ".

Чинне військове керівництво держави зупинило програми підвищення соціальних стандартів військовослужбовців ЗСУ, соцзахисту членів їхніх родин і ветеранів, повідомляє Турчинов. Він додає, що військовослужбовці й ветерани втрачають відчувають соціальну незахищеність та іноді змушені вимагати уваги до проблем Захисника Вітчизни суспільно небезпечними способами.

Так, із 1,2 млрд грн, передбачених на квартирне забезпечення в бюджеті Міноборони, за пів року витрачено тільки 200 млн грн, зупинено передачу житла військовим у власність, а програми іпотечного кредитування, лізингу, аналоги яких працюють вже тривалий час в Міністерстві внутрішніх справ, в Міноборони досі не запущені, наголошує політик.

"У сукупності вищезазначене формує системну проблему дієздатності ЗСУ як інституту забезпечення воєнної й державної безпеки. Саме тому підвищення грошового забезпечення до рівня, що значно перевищує середньостатистичну зарплату в країні, підняття соціальних стандартів проходження військової служби стають пріоритетом реалізації стратегії захисту країни та переходу на стандарти НАТО", – наголошує він.

Військовий парад до 30-ї річниці незалежності довів, що чинна влада припинила розробку нових видів озброєння та військової техніки, каже Турчинов:

"Все, що проїхало по Хрещатику, було розроблене та, й в більшості випадків, зроблене до 2019 р. Бронемашини та тягачі з муляжами ракет є яскравим свідченням того, що багато перспективних проєктів було злочинно заморожено. Про них згадали, тільки щоб сформувати показушні ряди, а не для захисту країни. Останні два роки фінансування державного оборонного замовлення свідчить про повну відсутність у військово-політичного керівництва країни стратегічного бачення та розуміння реальних загроз у випадку розв'язання Кремлем повномасштабного військового конфлікту. У країні третій рік поспіль не лише зривається виконання державного оборонного замовлення, але і повністю деформується логіка його формування. Це або закупівля морально застарілого озброєння виробництва радянських часів та старих неякісних боєприпасів за корупційними схемами, або фінансування показушних проєктів, які не можуть вплинути на зміцнення оборони (на кшталт замовлення одного танку "Оплот" для участі в параді), або вкладання коштів у непідйомні для оборонного бюджету проєкти ОіВТ іноземного виробництва, задовольняючи інтереси міжнародних партнерів, а не оборонні пріоритети власної країни".

Все це є реальною загрозо для нацбезпеки України, переконаний політик. При цьому аналіз наступальних спроможностей російської армії для забезпечення найефективніших заходів протидії має стати пріоритетом формування ДОЗ в умовах обмеженого оборонного бюджету, каже Турчинов.

Політик окреслив "деякі ключові пріоритети":

Зокрема, сухопутні війська України мають в строю близько 800 танків різних модифікацій, близько 1000 БПМ та БТРів (класу БТР-3, БТР-4); близько 400 БТРів (класу БТР-60, БТР-70, БТР-80, МТ-ЛБ, БТР-Д).

"Збройні формування РФ переважають ЗСУ за кількістю броньованої техніки, що може бути оперативно застосована для наступу на територію України, зокрема, за кількістю танків, – більше ніж удвічі, та за кількістю броньованих машин, – у 3,5 рази. Якщо взяти до уваги кількість танків та броньованої техніки, що може бути застосована ворогом у другому ешелоні вторгнення, ця пропорція набуває вражаюче негативних значень для України", – пише Турчинов. І додає, що ключовим питанням захисту держави стають можливості протитанкової оборони.

На озброєнні ЗСУ, за даними Турчинова, наявні такі протитанкові ракетні комплекси:

  1. протитанковий керований ракетний комплекс 9К111 "Фагот" – радянський/російський переносний протитанковий ракетний комплекс із напівавтоматичним командним наведенням по дротах, розробки 70-х років минулого століття.
  2. Протитанковий керований ракетний комплекс 9К111-1 "Конкурс" – радянський протитанковий ракетний комплекс із напівавтоматичним командним наведенням по дротах, розробки 70-х років минулого століття.
  3. Комплекс "Стугна-П" – сучасний український протитанковий ракетний комплекс другого покоління, розроблений київським конструкторським бюро "Луч".
  4. Комплекс "Корсар" – сучасний український протитанковий ракетний комплекс, розроблений ККБ "Луч".
  5. Комплекс FGM-148 "Джавелін" – сучасний переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) виробництва американських підприємств Raytheon та Lockheed Martin.

"Практика застосування ПТРК "Фагот" та ПТРК "Конкурс" виявила непридатність цих комплексів в умовах сучасного бою. Відсоток неспрацювання під час пуску становив 68%, не говорячи про низьку ефективність ураження ракетою, яка наводиться на ціль через дротовий зв'язок. Фактично, застосування цих морально та фізично застарілих радянських комплексів демаскує позицію та наражає протитанковий розрахунок на більшу небезпеку, ніж ціль, на яку комплекс наводиться", – пояснює він.

При цьому він акцентує, що FGM-148 "Джавелін" заборонений до застосування на першій лінії оборони.

"Єдиними ефективними засобами протитанкової боротьби в ЗСУ є комплекси "Стугна-П" та "Корсар" вітчизняного виробництва. Ці комплекси довели свою майже 100% ефективність у бойовому застосуванні під час відсічі та стримування агресії РФ в Україні. Комплекси мають значний попит на міжнародних ринках озброєння, що є додатковим свідченням якості цих протитанкових комплексів вітчизняного виробництва", – наголошує політик.

Забезпеченість ЗСУ ракетами для "Корсарів" становить 10% від потреби, ракетами "Стугна-П" – 50%, і потреба ця обрахована на засадах заявленої "тиші" на фронті і є дуже заниженою, звертає увагу Олександр Турчинов.

"Загальна кількість пускових "Стугна-П" та "Корсар" в ЗСУ, включаючи склади та арсенали – не більше як 300 і 100 одиниць відповідно. При цьому мінімальна потреба ЗСУ, з урахуванням кількості бронетехніки РФ на наших кордонах, становить щонайменше 1500 пускових "Стугна-П" та 500 пускових "Корсар", – акцентує він.

"В умовах, що значно переважають бронетанкові сил противника, головними засобами протитанкової оборони, що можуть бути швидко масштабованими до паритету існуючих загроз потенційної сухопутної наступальної операції ворога із застосування важкої броньованої техніки, є виключно сучасні протитанкові ракетні комплекси", – наголошує політик.

Виробник комплексів "Стугна-П" та "Корсар", Київське конструкторське бюро "Луч" має виробничі потужності та спроможності для повномасштабного забезпечення ЗСУ достатньою кількістю протитанкових комплексів, ракет і тренажерів – для підготовки розрахунків, забезпечення стримування та знищення ворожої бронетехніки у разі можливого наступу, пише екссекретар РНБО.

Він також зазначив, що самохідні протитанкові радянські ракетні комплекси – 9П148 з ракетами "Конкурс" на базі БРДМ-2 і "Штурм-С" – застаріли і потребують заміни на сучасні колісні, високопрохідні легкоброньовані платформи, оснащені бойовими модулями із вітчизняними ПТРК типу "Стугна-П", всепогодними засобами наведення й управління вогнем.

Такі українські протитанкові комплекси мають стати головним засобом для відсічі й стримування агресії у разі застосування ворогом танків та іншої бронетехніки, пише Турчинов. Саме тому, за його словами, для забезпечення протитанкової оборони необхідно

  • Невідкладно збільшити державне оборонне замовлення на протитанкові комплекси вітчизняного виробництва та тренажери до них.
  • Вирішити питання можливості застосування на першій лінії оборони FGM-148 "Джавелін", провести навчання для підготовки розрахунків.
  • Переглянути штатний розпис (кількість, комплектність) з'єднань протитанкової боротьби у військових підрозділах ЗСУ. Проводити інтенсивні навчання та підвищення рівня готовності.
  • Створити та забезпечити комплектацію високомобільних мотопіхотних з'єднань протитанкової боротьби на базі наявної та допущеної до експлуатації броньованої колісної техніки шляхом її модернізації та комплектування вітчизняними сучасними ПТРК зі всепогодними засобами наведення, управління вогнем та захищеним зв'язком.

У питанні забезпечення ЗСУ засобами реактивної та ствольної артилерії треба, за словами політика, зазначити такі проблеми:

  • понад 18-місячна затримка випробувань 2С22 "Богдана" – перспективної української колісної самохідної гаубиці-гармати натівського калібру 155 мм;
  • значний дефіцит від потреби пострілів/снарядів для систем 152-мм гармати-гаубиці 2А36 "Гіацинт", Д-20, 100-мм протитанкової гармати МТ-12;
  • обмежене державне замовлення РЗСВ "Вільха" й затримка в фінансуванні і координації робіт щодо постановки на озброєння та запуску виробництва перспективної модифікації "Вільха-М".

"Ці питання потребують невідкладного вирішення з відповідною корекцією ДОЗ на поточний та наступний роки", – наголосив Турчинов.

Також, зазначає екссекретар РНБО, для посилення вогневої міці та ефективності застосування артилерії слід терміново:

  • Забезпечити підрозділи стволової артилерії ЗСУ сучасними системами позиціонування та наведення, тактичними безпілотниками розвідки та коригування вогню.
  • Відновити заблоковане останні 2 роки власне виробництво снарядів і мін, а також сучасних вибухових сумішей.
  • Національна стратегія розвитку артилерії має ставити за мету повний відхід від радянських артилерійських систем шляхом поетапного переходу на системи стандартів НАТО (першочергово це стосується гаубичної артилерії калібру 155 мм). Така стратегія не тільки забезпечить сумісність артилерійського озброєння ЗСУ з арміями НАТО в параметрі управління і маневру вогнем, (зокрема, збільшення дальності та точності враження цілей), а й відкриє широкі можливості постачання боєприпасів від світових виробників.

"На морському напрямку Україна перебуватє в глухій обороні, адже потенціал ВМСУ не можна навіть порівняти із військово-морськими силами РФ", – наголосив Турчинов.

ВМС України мають один фрегат радянських часів проєкту 1135 (Кривак III по класифікації НАТО) – "Гетьман Сагайдачний" водотоннажністю 3510 тонн.

"Цей корабель – флагман ВМС України, але ядро військово–морської бойової спроможності країни походить від 10 патрульних катерів п'яти різних класів, кожен з яких має водотоннажність менше 300 тонн, переважна більшість яких витісняє менше як 170 тонн", – пояснює політик.

Він нагадав, що 2020 р. Україна заявила про масштабні проєкти із закупівель для ВМС України:

  • із Великобританією – меморандум про кредит на закупівлю ракетних катерів і розвиток інфраструктури (до 1,6 млрд доларів);
  • із Туреччиною – контракт на закупівлю корветів проєкту ADA (до 1,3 млрд. доларів);
  • із США – контракти на закупівлю нових патрульних катерів Марк-6 (до 600 млн. доларів) і контракт на закупівлю б/в патрульних катерів типу Island;
  • із Францією – контракт на закупівлю патрульних катерів FPB-98 Mk.1 (160 млн доларів) для Держприкордонслужби.

І зазначив, що Україна опиниться в надскладній ситуації, якщо РФ вирішить повністю заблокувати судноплавство під українським прапором в Чорному та Азовському морях.

Він пояснює:

"Шляхи суден у Чорному морі з протоки Босфор до портів України пролягають через вузький прохід між о. Зміїний та окупованим РФ українським шельфом Одеського газового родовища. Це коридор завширшки лише 13,5 миль (25 км). Атака на о. Зміїний із подальшим його захопленням може дозволити РФ ігнорувати кордони виключної економічної зони Україна та спробувати повністю відрізати нашу державу від основних морських шляхів".

47 додаткових катерів та 5 корветів, які планує купити Україна, не змінять баланс сил у Чорноморському регіоні та не вплинуть на можливий театр воєнних дій, переконаний Турчинов. За його словами, таким є й висновок у тексті рішення Держдепу США про дозвіл продажу України 16 катерів Mark VI за 600 млн доларів США: "The proposed sale of this equipment and support will not alter the basic military balance in the region". Разом з тим, заплановані видатки повністю розбалансовують наш оборонний бюджет, переконаний політик.

ВМС України мають украй обмежений потенціал, зокрема засобів берегової реактивної та ствольної артилерії і сил морської піхоти. Це планувалося компенсувати шляхом широкого застосування вітчизняних протикорабельних крилатих ракет (ПКР) "Нептун" корабельного, авіаційного та берегового базування, які здатні знищувати будь-які цілі в Чорному та Азовському морях.

"Комплекс берегової оборони ПКР "Нептун" пройшов держвипробування, але був включений до державного оборонного замовлення на 2021 р. в обсязі, що не відповідає мінімальним потребам розгортання – було замовлено тільки один дивізіон проти планованих трьох. Було навіть зменшено кількість ракет у складі замовленого комплексу, в зв'язку із ухваленим рішенням використовувати значно дорожче транспортне шасі TATRA замість вітчизняного КРАЗ", – пише Турчинов.

І додає, що плани розробки авіаційної версії базування крилатих ракет (потенційними носіями можуть бути Су-24 або Су-27), ведуться із значним відставанням та обмеженим фінансуванням замовником – Міноборони.

Через відсутність фінансування призупинена розробка корабельного варіанту ПКР "Нептун", через що, зокрема, не було закладено на заводі "Кузня на Рибальському" ракетно-артилерійського катера – потенційного та єдиного вітчизняного носія ПКР "Нептун", наголошує Турчинов.

"Загалом ситуація щодо перспектив існування єдиного вітчизняного виробника бойових катерів є невизначеною, в зв'язку із замовним розслідуванням окремих кримінальних проваджень, що призводить до втручання в поточну господарську діяльність підприємства та повного блокування його роботи", – додає він.

Концепція розвитку та ресурси ВМС України не дозволяють здійснювати тривалі, автономні, комплексні, зокрема атакувальні військові операції у відкритому морі. Є можливості лише для участі в правоохоронних операціях, захисту узбережжя морів у складі зведеного контингенту, зазначає Турчинов.

Головним засобом відсічі й стримування агресії з моря є наявні та перспективні зразки реактивної, ствольної артилерії, багатоцільові й протикорабельні ракетні комплекси та розгортання декількох сучасних загоризонтних РЛС берегового базування для вчасного виявлення агресивних намірів ЧФ РФ та цілевказання для наших засобів ураження, пише він.

І додає: "Беручи до уваги наявні та перспективні спроможності ВМС ЗСУ, в короткостроковому й середньостроковому горизонті планування, з урахування наведеної статистики потенційної щільності вогневого ураження крилатими ракетами "Калибр", що можуть застосовуватися як по наземних так і по морських цілях, – дієвою стратегію в Чорному та Азовському морях може бути стратегія закриття зон доступу (A2/AD) anti-access area denial".

За словами екссекретаря РНБО, реалізація стратегії захисту від агресії з моря має ґрунтуватися на:

  • пріоритетному застосуванні вітчизняної протикорабельної крилатої ракети "Нептун" корабельного, авіаційного та берегового базування;
  • перспективних вітчизняних розробках, що можуть стати засобом стримування та відсічі сухопутних військових загроз та загроз із моря – РСЗС "Вільха-М" й самохідні 155-мм гармати-гаубиці, що демонструють на випробуваннях, які тривають, високу точність ураження цілей на відстанях до 100 км і 42 км відповідно.

Реалізація стратегії захисту морських кордонів та узбереж потребуватиме значної корекції державного оборонного замовлення на 2021 р. та наступні роки, пеерконаний він.

"Загальний обсяг програм закупівлі катерів та інших військових кораблів малого класу для ВМС України перевищує 4 млрд доларів. Обсяг ДОЗ Міноборони в 2021 р. є еквівалентом 0.85 млрд доларів. Оскільки реалізація таких проєктів державних оборонних закупівель не змінює баланс сил в Азовсько-Чорноморському басейні, не забезпечує закриття зон доступу (A2/AD), фінансування заходів у такому обсязі в найближчі два роки не видається раціональним і потребує корекції", – робить висновок політик.

Військово-повітряні сили України мають у рази менші спроможності порівняно із ВКС РФ, каже він, – близько 100 літаків радянської розробки, зокрема Су-27, МіГ-29, Су-24, Су-25.

"Парк Повітряних сил не поповнювався новими літаками вже 30 років. Військова авіація України може вичерпати свій ресурс і втратити боєздатність максимум через 10 років, а моральну застарілість можна констатувати вже сьогодні", – зазначає Турчинов.

При цьому середній наліт українських пілотів суттєво менший за пілотів країн НАТО й РФ. За даними колишнього в. о. презиеднта, 2020-2021 рр. кількість тренувальних та інших вильотів зменшилася порівняно із 2017-2019 рр. Однією з причин, припускає він, може бути дефіцит авіаційного гасу, перша закупівля якого 2021 р. відбулася 6 липня – після майже річної паузи.

Останні два роки масово звільняються з лав ЗСУ військові льотчики, зокрема, ті, хто має бойовий досвід, – мовиться про майже 140 осіб льотного складу, ще понад 40 офіцерів хочуть звільнитися цьогоріч, констатує Турчинов.

"Найбільш небезпечний для виконання пріоритетних задач захисту країни є стан готовності протиповітряної оборони держави. Навіть за умови проведення невідкладних першочергових заходів забезпечення належної координації дій підрозділів ППО, вони не здатні утримати противника від можливої повітряно-наступальної операції. Рівень ефективності системи зенітно-ракетного прикриття не перевищує 9%. Навіть за умови повноцінного функціонування система може виявити свою суттєву недієздатність в умовах активного електромагнітного придушення, постановки перешкод, з урахуванням наявних в ПКС РФ спроможностей", – наголошує Турчинов.

За офіційними даними, каже він, зенітне ракетне прикриття угруповань військ та важливих об'єктів інфраструктури здійснюють 5 зенітних ракетних бригад і 6 зенітних полків. Однак заявлена спроможність має сумнівне практичне застосування, пояснює політик:

"На забезпеченні ЗСУ перебувають близько 40 окремих зенітних ракетних дивізіонів, що мають на озброєнні комплекси "Бук", С-125, С-300П і С-300В, які перебувають у проблемному технічному стані готовності – справність зенітно-ракетних комплексів не перевищує 30%. Основною технічною несправністю систем є відсутність НВЧ приладів – загальновідомих клістронів. Залегендовані (неофіційні) поставки клістронів з РФ провокативно розкриті і заблоковані українськими правоохоронними органами, власного виробництва Україна не має. Жодних кроків для налагодження вітчизняного виробництва цього критичного функціонального елемента зенітно-ракетних комплексів останнім часом не здійснюється".

Ступінь зносу справних – встановлених або наявних НВЧ приладів зенітних ракетних комплексів "С300П" – станом на сьогодні становить 70-90%, каже екссекретар РНБО.

"Інша системна проблема наявних комплексів зенітного ракетного озброєння – це наближення граничних термінів придатності зенітних керованих ракет. 90% запасу ЗКР – 1985-1990 років виготовлення. За таких умов усі заплановані проєкти посилення вітчизняного ППО останні два роки повністю заблоковано! Повністю зупинені розпочаті у 2017-2019 рр. роботи зі створення власного виробництва ЗКР та ЗРК", – наголошує він.

Щодо засобів ППО поля бою сухопутних військ, на озброєнні перебувають "Голка-1" – радянський переносний зенітний ракетний комплекс, розроблений і прийнятий на озброєння в 1981 р., "Стріла-2" – теж радянський, прийнятий ЗС СРСР в 1968 р, каже політик. І додає, що хоча "Голка-1" і може вважатися дієвим засобом проти окремих типів повітряних загроз, та кількість цих ПЗРК у ЗСУ суттєво зменшилася через застосування не за призначенням.

"В 2018-2019 рр. Україна підписала низку меморандумів з підприємствами оборонно-промислового комплексу Туреччини про участь в розробці та обмін напрацюваннями за програмою створення сімейства ракетних комплексів "земля-повітря" від малого до великого радіусу дії – HiSAR, що розробляються турецькими компаніями ASELSAN та ROKETSAN й субпідрядниками Tubitak Sage та Meteksan Savunma. Туреччина була зацікавлена в співпраці з Україною з питань твердого ракетного палива для зенітних керованих ракет, а Україна мала отримати доступ до зенітних технологій, розроблених Туреччиною. В 2020-2021 рр. ця співпраця повністю припинилася НЕ за ініціативою Туреччини", – пише Турчинов

Він наголошує, що для захисту повітряного простору України слід негайно визначитися з базовим літаком українських ВПС, який повинен замінити парк морально застарілих радянських літаків. Це рішення потребує негайного ухвалення, адже для його реалізації необхідні складні переговори зі світовими лідерами виробництва військової авіатехніки та урядами їхніх країн, зарезервувати значні кошти та надати державні гарантії під довгострокові кредитні лінії і забезпечити підготовку льотного складу. На перехідний період модернізувати існуючі платформи, зокрема, МІГ-29с, у межах військово-технічної співпраці з провідними компаніями стратегічних партнерів з урахуванням досвіду повітряних сил Азербайджану, що здійснили аналогічний проєкт.

"На базі перспективних розробок українських оборонних підприємств є всі передумови для створення ударного авіаційного безпілотного комплексу оперативно-тактичного і оперативного рівня. Необхідно розпочати бойове застосування БПЛА "Байрактар" для напрацювання досвіду та тактики використання ударної безпілотної авіації", – додає політик.

Слід терміново відновити роботу та фінансувати створення вітчизняного зенітного ракетного комплексу середнього радіусу дії (до 100 км) на базі розробок ККБ "Луч", наголошує він.

"Заяви військово-політичного керівництва України щодо закупівлі зенітно–ракетних комплексів Patriot (США) не відповідають нашим фінансовим можливостям. Високоефективним та значно дешевшим рішенням є модифікований ракетний комплекс виробництва компанії Raytheon (США) – SLAMRAAM (Surface Launched Advanced Medium Range Air-to-Air Missile)", – пояснює політик.

Комплекс SLAMRAAM в складі 4 радіолокаційних керованих ракет AMRAAM встановлюється на рухому наземну платформу, зокрема, на HUMVEE (відома як "Хаммер"). Ракета AIM-120 AMRAAM (Advanced Medium-Range Air-to-Air Missile) – це всепогодна керована ракета середньої дальності, призначена для ураження повітряних цілей за межами прямої видимості цілі.

"Ці комплекси могли б стати ефективною заміною застарілих ЗРК "Бук", "Куб", бути застосовані для захисту критичної інфраструктури держави. Колісна база забезпечуватиме високу мобільність й можливість оперативної передислокації власним ходом автошляхами загального користування", – переконаний політик.

Він додає, що Україна може виробляти рухомі платформи, тож для створення комплексу будуть потрібні закордонні поставки тільки бойових частин.

Олександр Турчинов пропонує звернутися до уряду США для передачі Україні в межах програми військової допомоги комплексів протиповітряної оборони типу SLAMRAAM та переносних зенітних комплексів ПЗРК "Стінгер" (Stinger) виробництва General Dynamics США, призначених для ураження низьколітаючих повітряних цілей (літаків, вертольотів, БПЛА).

Також він наголосив, що необхідно терміново відновити співпрацю з Туреччиною за програмою спільного створення ракетних комплексів "земля-повітря" HISAR.

"Зараз Україна позбавлена зброї стратегічного рівня, яка б могла стримати агресора. Єдине, що в сучасних умовах може стримати РФ від повномасштабних військових дій проти нашої країни, – це розуміння ворогом невідворотності безпрецедентних втрат, які повністю знівелюють здобутки наступу", – пише екссекретар РНБО.

Одним із головних інструментів завдавання ворогу таких втрат повинна стати розгалужена та ефективна система тероборони, переконаний він. Кожен регіон, кожен населений пункт мають стати "фортецею, здатною безжально перемелювати живу силу противника, швидко знешкоджувати його десантні і диверсійні підрозділи, надійно захищати стратегічні військові та інфраструктурні об'єкти".

В умовах військової агресії РФ 2014 року в кожному регіоні були створені батальйони тероборони, на базі яких з часом сформувалися бригади тероборони, нагадує політик.

"В липні 2021 р. був ухвалений Закон "Про основу національного спротиву". Така амбіційна назва була потрібна Офісу президента, щоб вибити з розгляду внесені значно раніше достатньо збалансовані законопроєкти про ТРО. Але останнім часом окрім піару та гучних патріотичних гасел в цьому важливому напрямку практичних заходів не реалізується. Щоб не перетворювати це надважливе для обороноздатності країни питання на черговий піар влади, необхідно під час розробки і ухвалення доктринальних документів і положень замість гасел і побажань передбачити детальний план підготовки і розгортання сил ТРО в особливий період, визначити та забезпечити реальну потребу в озброєнні, боєприпасах, військовій, спеціальній та іншій техніці, в матеріально-технічних ресурсах тощо. Забезпечити комплектацію, професійну підготовку та навчання підрозділів і служб ТРО. Визначити бойові задачі, стратегію і тактику дій сил ТРО з урахуванням специфіки і особливостей кожного регіону", – зазначає він.

"Складні завдання, зокрема, ведення бою в повному оточенні або у ворожому тилу вимагають формувати підрозділи ТРО виключно на добровольчій основі. Відбір, морально-психологічний стан та підготовка бійців сил ТРО повинні забезпечити не тільки високий рівень володіння ними зброєю, але і довіру для надійного її зберігання", – наголошує політик.

"Це далеко не повний перелік пріоритетів т. зв. "Плану Б". Окремої деталізації потребує питання стратегічного планування, сучасних підходів до управління військами, набуття оперативних спроможностей, питання зв'язку, логістичного забезпечення тощо. Але головне, що в умовах важких і небезпечних викликів та загроз, країна зможе себе захистити, коли це стане основою державної політики та щоденної професійної роботи", – підсумовує він.

Читайте також: Як починалася АТО: найважчі операції і перші перемоги ЗСУ в перший рік збройної російської агресії

Попередній матеріал
"Справжня проблема, крім Росії, для надання Україні допомоги – це корупція": ЗМІ про "взаємні претензії" Зеленського й Байдена
Наступний матеріал
Нове меню в школах і боргові пільги для переселенців з Криму та Донбасу – що зміниться в Україні з вересня
Loading...