Вони відповідають за людське здоров'я та рятують життя, а тепер – в умовах пандемії, ще й самі наражаються на небезпеку. Медики відзначають своє професійне свято. Медицині присвятили життя понад 185 тисяч українців. Журналісти поспілкувалися з інтерном, бойовим медиком та тим, хто на передовій у боротьбі із COVID-19. Три людини і три історії в сюжеті "5 каналу".

Одягає медичний халат і показує перше місце роботи. За тиждень після шести років навчання в медичному виші 23-річний Олександр Чулков отримає диплом з відзнакою. Наступні три – вчитиметься і працюватиме в інтернатурі – за розподілом – в пологовому будинку, на посаді акушера.

"Жінки соромляться. Клізми і все інше. Звісно. Через це потрібно пройти. Більшість, до речі, ставляться досить спокійно", – каже чоловік.

Вибір професії для Олександра був очевидним з дитинства, адже його мати – лікарка. Не злякали хлопця ні понаднормова робота, ані мізерна зарплата.

"Це гідне покликання, гідна професія. Що може бути краще?" – говорить Олександр Чулков, студент Дніпровської медичної академії.

А от зі спеціалізацією акушера-гінеколога Олександр вагався. Допомогли визначитися викладачі. Нині його мета – стати репродуктологом.

"Якщо ви гроші ставите на перше місце – тут можна заробити, звичайно. Але тут не тільки гроші відіграють роль. Тобто, якщо ти з головою поринаєш в цю професію, то гроші йдуть приємним бонусом. Принаймні я в це вірю", – каже Олександр Чулков, студент Дніпровської медичної академії.

Анестезіолог лікарні їм. Мечникова Дмитро Макаров завжди був відданий професії і працював понаднормово, але останні два місяці йому довелося жити на робочому місці.

"На першому поверсі знаходилося реаніматолого анестезіологічне відділення, спеціалізоване, для боротьби з коронавірусною інфекцією. На верхніх поверхах ми жили", – пригадує Дмитро Макаров, анестезіолог лікарні ім. Мечникова.

Після двох місяців роботи в такому режимі Дмитро написав на своїй сторінці у соцмережі – закінчив війну з COVID-19 через поранення. Рятуючи з коліс швидкої тяжку хвору з інсультом, йому довелося швидко обирати – життя пацієнта або власна безпека.

"Я видалив звідти всіх співробітників на безпечну відстань і зробив так, щоб епідеміологічному ризику піддався я один. Виконав ряд маніпуляцій, які були необхідні, і в результаті цього я захворів коронавірусною інфекцією. Я не можу сказати, що я пожертвував своїм здоров'ям, я зробив свою роботу так, як її потрібно було зробити", – каже Дмитро Макаров, анестезіолог лікарні ім. Мечникова.

"Ось це той випадок один, який показує, що в найскладніші хвилини лікарі є жертовниками, які йдуть до хворого заздалегідь знаючи, що є величезний ризик отримати інфекцію або хворобу", – говорить Сергій Риженко, головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова.

А бойовий медик 24-ї бригади Андрій після 20 років роботи у цивільній лікарні медбратом пішов служити на фронт.

"Тактична медицина від цивільної медицини відрізняється зовсім іншим підходом. Тут треба бути жорстокою людиною в тактичній медицині, а в цивільній медицині – більш м'яким. Стараєшся допомогти людині не завдати йому лишнього болю. А тут доводиться жорсткі міри приймати, щоб людину врятувати", – розповідає Андрій, бойовий медик 24-ї бригади ЗСУ.

Тепер Андрій не випускає з рук не лише медичну сумку, а й автомат. Йому не раз доводилося висуватися на передову, щоб витягати з поля бою поранених побратимів.

"Зупинка критичної кровотечі – то перше, стабілізувати пораненого і чим швидше евакуювати його з місці події. Дуже велика відповідальність – сам один тут серед цілого підрозділу", – каже Андрій, бойовий медик 24-ї бригади ЗСУ.

Брати відповідальність за здоров'я та життя іншої людини – це найважче в професії, кажуть лікарі. Але не може бути більшої нагороди, як рятувати найцінніше.

Наталія Світлова, Євгенія Китаєва, Анна Кудрявцева, Олександр Пронський, "5 канал"