Шум дерев – не єдине, що у дні перемир’я можна почути на позиціях українських армійців на нулі. Час від часу чути ворожі безпілотники, які літають у небі над армійськими окопами. Те, що відповідно до умов перемир’я такі польоти – заборонені, ворога не бентежить. Він постійно намагається вивідати, що змінилося у військових. Свої вильоти маскує під безпілотники ОБСЄ, які літають тут щодня. Але бійці точно знають, чий дрон висить у небі.
"У нас, у ворога і в ОБСЄ різні моделі безпілотників, вони за звуком відрізняються, і в нас є журнал, де намальовані силуети, по яким можна розрізнити", – розповідає В’ячеслав, військовослужбовець ЗСУ.
Провокації в небі – не єдине, що робить ворог під час перемир’я. Є ще диверсії на землі. Неподалік окопів – обгорілі дерева і випалена земля. Це окупанти місяць тому запустили полем півня. Сильний вітер, який на цій ділянці фронту зазвичай дме у бік армійців, розігнав пожежу на гектари землі.
Під час перемир’я можна і не стріляти, але вести бойові дії, приміром, за допомоги вогню. На початку вересня ворог влаштував тут масштабні пожежі. Палало так, що навіть поплавились попереджувальні таблички "Обережно, міни!".
Згоріли і старі бліндажі, в яких, на щастя, ніхто не жив, розповідають армійці. У них давно вже посеред поля – житло комфорт-класу. Так бійці називають спеціальні контейнери, які привезли на передову. Тут і справжні ліжка, і утеплені стіни, і кондиціонер, і навіть два вікна. Щоправда, дивитися крізь них – нікуди. Бокс глибоко вкопаний у землю і зверху накритий деревиною – щоб захистила в разі обстрілів
"Два накати колод, колоди такі, 40 сантиметрів у діаметрі. Град, смерч їх не візьмуть. Не знаю, подивимося, що з цим перемир'я буде", – каже "Яструб", військовослужбовець ЗСУ.
Для бійця на псевдо "Яструб" війна розпочалася ще в Криму, де він народився і виріс. І де до весни 2014-го служив в одному з підрозділів. Там військовослужбовець вперше перетнувся з окупантами, які одного дня заблокували його військову частину.
"О 4-й годині ранку вони хотіли штурмувати нашу частину, якщо ми не підпишемо спочатку присягу Криму, вони будуть нас штурмувати і вбивати, ми тоді отримали зброю, боєприпаси і чекали противника", – згадує "Яструб", військовослужбовець ЗСУ.
Чекають вони і зараз. Провокацій, обстрілів та ворожого вогню. Що перемир’я надовго – не вірить майже ніхто. В’ячеслав за шість років війни пережив десятки "режимів тиші". І всі вони, згадує, закінчувалися однаково – несподіваним і масованим нападом ворога.
"Якщо би воно було все так добре, вони би з того боку не стояли. Їх не видно, чим вони займаються? Гул машин чутно. Те, що вони зміцнюються – це зрозуміло, що вони щось робити будуть", – говорить В’ячеслав, військовослужбовець ЗСУ.
На руках у бійця – Тім, тримісячне щеня, яке народилося на війні. Після завершення ротації, каже В’ячеслав, він забере Тіма додому – в Одесу. У нього вже є один собака війни – зі Станиці-Луганської. Тім ще служити не вміє. А от Рижуха, яка прибилася до бійців, тільки-но вони сюди заїхали – вже несе бойову службу – щоночі ходить із бійцями на пост.
"Якщо хто заходить з будь-якої сторони, вона одразу починає гавкати, просто так вона нікого не пропускає. Коли їй холодно, як зараз, вона приходить у модуль, сама відчиняє двері, тілом, вона вже розуміє, що може їх відчинити, але не закриває", – розповідають бійці.
Ігор приїхав на фронт 27 липня. У день, коли почалося всеосяжне перемир’я. Тож активних бойових дій на нулі не застав. Теперішнє перемир’я сприймає як можливість перевести подих. І далі боротися за своє.
"Перемир'я, мир і все інше – це не зовсім те, що треба. Треба, щоб усе закінчилося, і треба, щоб усе повернулося до 2014 року, тому що територія Донецької, Луганської областей і Крим – це територія України. Ми на своїй землі, і віддавати своє ні в якому разі не можна", – говорить Ігор, військовослужбовець ЗСУ.
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, "5 канал"
