До війська – всією родиною. Батько за сином, дружина за чоловіком, брат за братами. У кожного з них, крім перемоги, була ще й власна мотивація – підтримати найрідніших людей у найнебезпечніших куточках сходу. Кореспондентка "5 каналу" Вікторія Ковальова зібрала історії сімей, які боронять країну на сході.
Він – піхотинець, вона – зв'язкова. Пліч-о-пліч родина служить майже від початку бойових дій. Леонід – військовий ще з 80-х років. Піти до війська услід за чоловіком Наталія вирішила задовго до початку війни.
"Діти малі були. Трохи підросли. І виявила бажання і пішла. Уже другий десяток розміняла", – каже Леонід, військовослужбовець ЗСУ.
"Чоловік служить. То вирішила, що теж можу послужити Батьківщині. Складно! Але справжня жінка повинна встигати всюди", – говорить Наталя, військовослужбовиця ЗСУ.
Сини Наталі та Леоніда теж пішли слідами батьків.
"Тато сказав, мама підтримала. У 2014-2015 воювали. Потім виявили бажання стати офіцерами. Сказали, що хочуть бути справжніми чоловіками та й пішли на ДШВ", – розповідає Леонід, військовослужбовець ЗСУ.
Наталя та Леонід разом пройшли вже декілька ротацій на передовій. Зізнаються, що один за одного не хвилюються. Тільки за синів, які служать в інших підрозділах. Згадують, найстрашніше було дізнатися, що син – поранений.
"Якесь таке відчуття тривоги було, але він нам аж десь через добу повідомив, що в нього поранення, що він у госпіталі, в Харкові. Двояке відчуття. Полегшення, що вже не на війні. І радість за те, що він живий. Слава Богу", – розповідає Наталя, військовослужбовиця ЗСУ.
"Зараз так з "подругою" 5,45 і ходить. Не витягнули", – каже Леонід, військовослужбовець ЗСУ.
В одному підрозділі з подружжям служать Віталій та Валерій. Рідні брати тримають оборону біля Оріхового.
"Найперший пішов брат старший! Був прикладом. Хотів піти, як старший брат. І пішов служить. Але я не думав, що воно мене настільки затягне, ця армія", – говорить Віталій, військовослужбовець ЗСУ.
Найгарячіші точки війни брати пройшли разом. Разом чистять зброю, по черзі телефонують матері. Їхній менший брат теж підписав контракт. Нині тримає оборону на Донеччині. В найтяжчі хвилини брати згадують настанови батьків.
"Головне, щоб повернутися нам живими і бути в сім’ї", – каже Валерій, військовослужбовець ЗСУ.
Водій підрозділу, в якому служать брати, Федір – до війська пішов услід за сином. Від дочки і дружини чоловіки приховували рішення до останнього.
"Дочка підозрювала. Вона й казала: ви там щось з Яриком уже задумали? Та ні! Все нормально! Просто передзвонюємося. А сам тихенько пішов до військкомату. Сам тихенько все роблю. Коли син пішов, то я не міг не піти", – розповідає Федір, військовослужбовець ЗСУ.
"Нам разом набагато легше служити. Бо батько завжди коло сина. Він менше переживає. Ну, і я за нього менше переживаю, бо ми разом", – каже Ярослав, військовослужбовець ЗСУ.
Поки чоловік на війні – дружина вдома. Вона їде на фронт – він повертається. Подружнє життя родини військовослужбовців не легке, якщо служать у різних підрозділах, каже Сергій.
"Ротації в нас не збігаються. Буває таке, що і дружина, і я, ми в зоні проведення ООС. Діти ростуть і без матері, і без батька. Але дякувати, що є батьки, в яких вони зараз удома", – говорить Сергій, військовослужбовець ЗСУ.
Разом із дружиною Сергій мріє, щоб родина знову була разом. Але лише після перемоги і повернення цілісності країни. Саме для того родина пішла на фронт. Як і інші сім'ї, які стоять на обороні Попаснянського напрямку.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"
