Ось вона – легендарна світлина, про яку далі піде мова:
Ще про те, як грузин став росіянином. А російський народ – найрівнішим серед рівних.
30 січня 1936 перша сторінка газети "Правда" виглядала ось так:
Передовиця називалася "Єдина сім'я народів" – це про радянські народи, звісно. А поруч було розміщено ось це – одне з найвідоміших – фото Сталіна, де він з дівчинкою на руках.
Світлина вийшла доволі випадковою. Тривав прийом делегації Бурят-Монгольської автономної республіки.
"Почалися безкінечні промови, було страшно нудно, і я терпіла-терпіла, а потім просто встала і вирішила – передам нарешті ці квіти, – дівчинка Геля, повне ім'я Енгельсіна – донька наркома землеробства Бурят-Монголії Ардана Маркізова – щиро вручила Сталіну одразу два букети. Диктатор підхопив її на руки – все це перед об'єктивами фото та кінокамер.
Присутній там редактор "Правди", хоч і був атеїстом, радісно вигукнув: "Цю дівчинку послав нам сам Бог!".
Уже наступного дня фото не лише потрапило на обкладинку головної газети країни, а й почало масово тиражуватися – мільйони плакатів з Гелею по всій країні стверджували – дякуємо товаришу Сталіну за щасливе дитинство.
Скульптор Георгій Лавров, якого засуджували за занадто довге відрядження у Париж, вирішив підлестити Сталіну і перетворити фото на монумент.
П'ятиметрову скульптуру встановили у московському метро, а ще вся країна масово виробляла маленькі копії – їх виготовили понад 3 сотні.
Фотоплакати та скульптури несли подвійний зміст. Сталін виступав не лише в ролі батька всіх радянських дітей, а й батька радянських народів. Тільки от тепер він перестав бути етнічним грузином Джугашвілі, а став росіянином Сталіним. У тій же газеті "Правда" наголошувалося і на цьому, і на керівній ролі російського народу серед інших радянських.
Після окупації Червоною Росією України, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану, там продовжилися повстання, тож у національному питанні більшовикам довелося піти на поступки. Великоросійський шовінізм, принаймні, на словах засуджувався, пропаганда наголошувала на рівності народів, у республіках почалася політика коренізації. Після смерті Леніна Сталін певний час підтримував це – у боротьбі за владу йому потрібна була підтримка регіональних лідерів. Але щойно розправившись з опозицією, Сталін згорнув коренізацію і повернувся до імперського ставлення: усі народи рівні, але російський рівніший.
У 1933-му Сталін зібрав у Кремлі радянських письменників – дати їм настанови, як правильно писати. Джугашвілі підняв тост – за радянську націю, а потім додав: "Я якось сказав Леніну, що найкращий народ російський, найбільш радянська нація".
У 1934-му в школах відновили вивчення історії, возвеличуючи минуле Росії. Підручник затвердив особисто Сталін – його назвали "Історія СРСР".
"У минулому російський народ збирав інші народи. Схоже збирання він розпочав і зараз", – сказав він.
Показовий приклад зміни парадигми – Богдан Хмельницький і його пам'ятник у Києві. У 1920-ті роки гетьмана таврували зрадником, ворогом українського селянства. Кожного разу, коли на Софійській площі збиралися комуністичні мітинги, найбільш затяті вилазили на камінного Хмельницького, намагаючись звалити його з постаменту. Марно. Проте у 1937-му настала раптова переміна.
У тій же газеті "Правда" вийшла стаття про помилки в підручниках історії. Її автором був сам Сталін.
"Автори цих підручників не вбачають ніякої позитивної ролі в діяльності Хмельницького у XVII ст., в його боротьбі проти окупації України шляхетською Польщею чи султанською Туреччиною", – писав Йосип Сталін.
Потім він стверджував, що окупація України та Грузії (яку Сталін назвав приєднанням) були меншим злом у порівнянні з захопленням цих теренів іншими країнами.
Після статті Сталіна підручники переписали. А Хмельницькому почали зводити пам'ятники. Їх встановили 120! – більше було тільки Леніну і Шевченку.
Але повернімося до дівчинки Гелі і Бурят-Монголії. Підтримка тамтешньої автономії тривала теж рівно доти, доки Сталіну це було вигідно з меркантильних міркувань – в очікуванні війни з Японією. У 1937-му він раптово змінив тактику – усе керівництво Бурят-Монголії арештували за звинуваченням у шпигунстві, зокрема і батька Гелі Ардана Маркізова.
"Ми з мамою написали листа. Я писала під диктовку мами", – згадувала Геля.
Єдиною відповіддю на особистий лист Гелі Сталіну став арешт, заслання, а потім і вбивство її матері – Домініки. Батька теж розстріляли.
Виникло питання: а що ж робити з плакатами та статуетками? Не може товариш Сталін тримати на руках доньку "ворога народу". І тоді у Кремлі вирішили просто замінити дівчинку. Так місце Гелі зайняла таджицька дівчинка Мамлакат Нахангова.
Випадкового свідка підробки – скульптора Лаврова – теж арештували. Йому, щоправда, ще дуже пощастило – Лавров пережив Сталіна, навіть залишив творчий спадок в українському Маріуполі. Гелю вдочерили далекі родичі, вона змінила прізвище, жила у Москві і з жахом іноді зустрічала власне фото зі Сталіним.
У національній політиці Сталін продовжував виокремлювати російський народ з-поміж інших радянських – як керівний та найвеличніший. Особливо це загострилося під час Другої світової війни. Відомий його тост перед радянськими воєначальниками з нагоди перемоги.
"Я п'ю за здоров'я російського народу, тому що він є найбільш видатним серед усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. Я піднімаю тост за здоров'я російського народу не тільки тому, що він керівний народ, а й тому, що він має здоровий глузд, загальнополітичний здоровий глузд та терпіння", – Йосип Сталін.
Власне, Сталін і створив міф про те, що нацизм перемогли винятково росіяни, а інші, мовляв, були зрадниками. Міф, у який досі вірять на Росії. Врешті, Сталіна там зараз знову шанують. А незгодних з цим – арештовують.
Путін в усьому наслідує свого кумира. А в любові до дітей – навіть перевершує.
А що ви думаєте про Сталіна, Путіна і національне питання в усіх формах російської імперії?
Читайте також: Зимова мода українців 100 років тому: унікальність, здатна підкорити серця дизайнерів