Ада Миколаївна родом із Глухова, що на Чернігівщині. Коли майбутня зірка була маленькою, у розпал війни, батько хотів влаштувати евакуацію родини через поромну переправу в Одесі. Але мама, яка тоді була вагітна молодшою дитиною, не могла швидко йти і вся сім'я не встигла на пором. Це врятувало їх усіх, адже через кілька хвилин після відплиття судно вибухнуло.
Коли дівчинка, яка старанно навчалася у школі, підросла, вона хотіла стати журналісткою. Але за компанію із подругами вступила до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого.
Одразу ж після закінчення навчання Ада Роговцева стала провідною актрисою Національного театру російської драми імені Лесі Українки, на сцені якого грала впродовж 35 років.
Зіграла безліч ролей у п'єсах класичного репертуару, знімалась у багатьох фільмах, зокрема "Кривавий світанок", "Салют, Маріє!", "Приборкання вогню", "Осіння дорога до мами", "Овід", "Вічний поклик" та інших.
Ада Миколаївна активно допомагає бійцям АТО, неодноразово виступала перед українськими воїнами, а також зіграла в доброчинній виставі "Варшавська мелодія 2", зібравши 52 тис. грн для поранених українських бійців. А коли вона сама потрапила до лікарні із запаленням легень, то попросила шанувальників не нести їй квітів, а купити замість цього ліки для поранених бійців.
Із нагоди дня народження легендарної акторки пропонуємо ТОП-5 цитат, які відображають перипетії та правила її життя:
- Найголовніше в житті людини – зберегти свою людську гідність всупереч усьому. Тому що людина без гідності – неповноцінна людина, а народ без гідності – це вже не народ.
- Любов – це любити ЙОГО, віддавати ЙОМУ все, належати ЙОМУ, але якимось чином мати свою свободу … Залежати від іншої, навіть коханої людини – нісенітниця! Я Кармен! Жінки всі Кармен! Чому вона, ця моторошна тютюнниця, на всі часи улюблена героїня? Що в ній такого? Тому що незнищенне в жінці право вибору! І немає такої влади над нею, яку можна було б над нею затвердити! І тому мені прикро і гірко, коли свекруха над невісткою знущається, вказує їй, а та, дурненька, у каструлю плаче. На голову їй цю каструлю одягла і пішла в своє життя! Не можна жити життям іншої людини.
- Я все життя грала в Росії, крім України. Мені кажуть: "Адо, ти наша". А я їм відповідаю: "Я не ваша. Я своя, я українська".
- Я легко віддавала все, що заробляла, а коли потрібно було виходити у світ, займала у подруг і одяг, і діаманти.
- Так найчастіше і буває: те, що робиться у поспіху і відчувається, як "не головне", побічне, виявляється у результаті найголовнішим, чи не найважливішим і значним. Щось на кшталт "обмовки за Фрейдом": випадково сказане видає істину більше, ніж ретельно сформульоване.