Хто вигадав "мрію", "майбутнє" і "промінь": досліджуємо власні українські слова

21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Що ми знаємо про свою? Ще зі школи нам багато розповідають про тернистий шлях Державної. Українська мова пережила численні заборони, утиски, придушення. Вороги країни боялися її як чорт ладану. У різні часи за неї вбивали, і нині росіяни продовжують це робити, знищуючи українців лише за приналежність до національності, і за мову, а не "язык".

Згідно з Конституцією, нині кожен українець може вільно послуговуватися державною мовою на своїй території, хоча споконвічний ворог усіляко цьому заважає, проте українська – процвітає. Та чи знаємо ми про походження слів, якими користуємося у повсякденні?

З чого складається українська мова?

Українська належить до східнослов'янської підгрупи слов'янських мов індоєвропейської мовної родини. Лексика сучасної української мови містить питомі та іншомовні слова. До складу питомої, або успадкованої лексики належать слова:

спільні для всіх індоєвропейських мов (мати, батько, серце, дім, бути, жити);
слова, наявні в усіх слов'янських мовах (ліс, липа, весна, соловей, знати);
спільносхіднослов'янські слова (сизий, темний, дядько, кішка, сьогодні);
власне українські слова, що виникли в період самостійного існування (кисень, віхола, мрія, добробут, багаття, батьківщина, чарівний, линути, мабуть).

Власне українська лексика – це слова, що витворилися в українській мові після спільнослов'янської мовної єдності, засвідчені в історичних пам'ятках, художніх творах українського народу. Вони становлять основу української лексики і формують національні ознаки мови.

Власне українськими є слова, що виникли на українському ґрунті. Їх немає в інших мовах, як-от: лiтак, освіта, паляниця, кремезний, розкішний.

Однією з граней самобутності і краси будь-якої мови є її лексична неповторність. Власне українська лексика якраз і відображає національні особливості української мови. Хоч імена творців загальновживаних слів загубилися у вирі часу, все ж авторство деяких лексем збереглося.

Чия "мрія"?

Як відомо, Михайло Старицький створив такі слова, як "мрія", "майбутнє", "байдужість", "завзяття", "темрява", "пестливий", "привабливий". Хоча головний редактор видання "Збруч" Орест Друль дослідив, що загальноприйняті версії про те, хто першим вжив слово "мрія", не відповідають дійсності.

Уперше, згідно з розвідкою Ореста Друля, слово "мрія" з'явилося у друкованому вигляді 11 квітня 1863 року в українському літературному журналі "Вечерниці". І з'явилося воно в листі харківської громади "Письмо з Задніпровської України" ("коханим і шановним землякам, панове Галичанам"), що його відправив ще 30 листопада 1862 року "студент Університету Василь Степанович Мова". Цитуючи "Подражаніє 11 псалму" Тараса Шевченка, харківці пишуть: "І не пуста мрія, а певна, кріпка надія була у його в серці…"

А наприкінці листа (опублікованого в наступному числі через тиждень) слово "мрія" зустрічається вдруге: "Діло наше, як бачите, святе і поважне. Ради його ми занедбали усякі інші мрії і бажання, цураємось усяких демонстрацій проти правительства, усяких політичних витіваннів"…

Не виключено, що в складанні цього листа брали участь і інші особи з харківської української громади. Проте загальна редакція, як зазначають мовознавці (зокрема і Юрій Шевельов), належала саме Мові, відомому також під псевдонімом Василь Лиманський.

Дієслово "мріяти" в значенні "бовваніти, виднітися" (як синонім до "мріти") існувало в українській мові й раніше. Але, схоже, саме студент Василь Мова вперше вжив іменник "мрія".

Слова широкого вжитку, що мають авторів

Іван Котляревський в "Енеїді" вперше вжив слова "несамовитий" та "угамуватися".

Леся Українка є авторкою таких на той час неологізмів, як "провесна" та "промінь", а з легкої руки Олени Пчілки в українські мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий" і "нестяма".

Перу Івана Франка належать такі лексеми, як "отвір", "привид", "чинник".

Тарас Шевченко створив слово "високочолий", "вогняний", "мордуватися", "почимчикувати", "фортеця".

Класик українського красного письменства Іван Нечуй-Левицький є автором лексем "самосвідомість" та "світогляд". На його рахунку також "стосунок", "перепона", "квітник", "вигукування", "сміливість".

Григорій Квітка-Основ'яненко збагатив українську словесність такими поняттями, як "буденний" та "перемагати".

Леонід Глібов увів такі мовні одиниці, як "бурмотати", "пожовкнути", "соромно".

1904 року "батько українського тіловиховання" професор Боберський випустив працю "Забави й ігри рухові", де з'являються терміни копаний м'яч (футбол), кошиківка (баскетбол), стусан (бокс), наколесництво (велоспорт), відбиванка (волейбол), пориванка (гандбол) та багато інших.

Поповнення мовного фонду – неологізми

Американський учені підрахували, що за тисячу років мова змінює ядро своєї лексики в середньому на 19%, тоді як 81% її словника, що є найуживанішим, зберігається, забезпечуючи їй природне функціонування саме як мови. Це не буде інша мова – це буде та сама мова, але пристосована до нових історичних обставин.

Неологізми поділяють на загальномовні та індивідуально-авторські. Загальномовні неологізми називають нові поняття, тобто виконують номінативну функцію. Їх уживають як для називання нових понять (провайдер, айпад, оригамі, штрих-код), так і з метою заміни вже наявної в мові назви точнішою (ремікс, саміт, ньюзмейкер, спічрайтер).

Серед майстрів індивідуально-авторських неологізмів можна назвати Павла Тичину (сміхобризний, злотоцінно, трояндно, яблуневоцвітно), Максима Рильського (огнекрилий, міднодзвонний, стоцвітно, успадкоємити), Андрія Малишка (яснота, краплинь, дощовиця, повесніння, весновій), Миколу Вінграновського (дніпророджений, середстепний, гідночеснолиций, сніговіється, листолет), Iвана Драча (калинолист, крутосходи, гірколіта, сонцеткана, гордоголовий) та Василя Стуса (доброокий, многолітував, всепрощальний, самоуникання, самопереростання).

Українська мова збагачується новими термінами, наповнюється, росте. не так давно до нашого вжитку увійшли слова вподобайка, застосунок, френд-зона, фоловер, тіктокер, віртуальна реальність, внутрішньо переміщені особи.

Крім того, з часу Революції Гідності, російського вторгнення на Донбасі та в Криму і повномасштабного нападу рф у 2022 році українська мова поповнилася, зокрема, такими неологізмами: кіборги, Небесна Сотня, тітушки, ватники, зеленка, передок, піксель, рашизм, диванні війська та багато іншого.

Читайте також: Вороже письмо повсюди: коли нарешті Україна позбудеться російського шрифту "Іжиця"

Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.