Гедоністичний голод
Кожен хоча б раз помічав дивну особливість організму: навіть після максимально ситного застілля думка про солодке викликає новий приплив апетиту. В Японії це явище отримало назву "бецу-бара", що буквально означає наявність окремого шлунка для десертів. Звісно, з точки зору анатомії це лише метафора, проте "Дивогляд" із посиланням на Science Alert пояснює, що за цим стоять цілком реальні фізіологічні та нейробіологічні механізми.
Механізм шлункової акомодації
Попри поширене уявлення, шлунок не є статичним резервуаром, який просто заповнюється до країв. Це надзвичайно адаптивний орган. Коли людина починає споживати їжу, запускається процес шлункової акомодації: гладкі м’язи розслабляються, дозволяючи органу розтягуватися та створювати додатковий простір без різкого підвищення внутрішнього тиску.
Цікаво, що легкі та м’які десерти, як-от муси чи морозиво, практично не потребують механічної переробки. Якщо важка основна страва створює відчуття тиску, то солодкі ласощі, навпаки, можуть стимулювати м’язи шлунка до ще більшого розслаблення, буквально звільняючи місце для нової порції.
Психологія гедоністичного голоду
Справжній контроль над апетитом відбувається не в шлунку, а в головному мозку. Вчені розрізняють фізичний голод і так званий "гедоністичний голод" – бажання їсти заради задоволення. Солодкі продукти мають унікальну здатність активувати мезолімбічну дофамінову систему, яка відповідає за систему винагороди.
Коли ми бачимо привабливий десерт, мозок викидає дофамін, що посилює мотивацію до їжі та тимчасово пригнічує сигнали про насичення. Таким чином, передчуття солодкої страви створює нове, автономне бажання продовжувати трапезу, навіть якщо фізіологічна потреба в енергії вже повністю задоволена.
Ефект сенсорного насичення
Ще один важливий чинник – сенсорно–специфічне насичення. У процесі вживання однієї й тієї самої страви реакція мозку на її смак та текстуру поступово згасає, через що їжа стає менш цікавою. Проте поява абсолютно іншого смакового профілю – солодкого, вершкового або кислуватого – миттєво "освіжає" систему винагороди. Новизна десерту знову активує харчову мотивацію, змушуючи нас забути про недавнє відчуття ситості.
Швидкість виведення вуглеводів
Крім психологічних аспектів, існує й суто хімічна причина. Порівняно з білками та жирами, які потребують тривалого розщеплення, прості вуглеводи та цукри засвоюються і виводяться зі шлунка значно швидше. Це створює ілюзію легкості: нам здається, що десерт "пройде простіше", навіть якщо основна страва ще не почала повноцінно перетравлюватися.
Раніше "Дивогляд" розповідав історію львівських солодощів "Ромашка", які підкорили СРСР.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
