"Тримається на ногах – стріляй!": як НКВС запровадив "Великий терор" та легалізував масові вбивства

НКВС hopchytsya
За період "Великого терору" – 15 місяців і 12 днів – в Україні (тоді – УРСР), за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з них близько двох третин – до розстрілу. Решту відправили до в'язниць і таборів; інші заходи покарання охоплювали менш як 1%, звільнено було тільки 0,3% (за даними УІНП)

Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Сталіна, мали завершити 20-річну боротьбу із "соціально–ворожими елементами", упокорити населення, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити "кадрову революцію".

Підставою для розгортання терору була теза Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.

В червні 1937 р. розпочались масові арешти.

10 липня 1937 р. Політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового органу – обласних "трійок", створених для спрощення процедури засудження. До складу "трійки" зазвичай входили начальник обласного НКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б).

Існування "трійок" та інших позасудових репресивних органів повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 р.

Співробітники НКВС, 1930-ті рр.
Співробітники НКВС, 1930-ті рр.відкриті джерела

16 липня 1937 почалася 5-денна нарада керівників усіх управлінь НКВС. Тоді нарком внутрішніх справ Микола Єжов велів готуватися до масштабної "зачистки" населення СРСР від "антирадянських елементів".

Він зауважив, що "у зв'язку з розгромом ворогів буде знищена і деяка частина невинних людей, але це неминуче". І додав: "Біди в цьому великої немає".

Нарком дозволив НКВС "застосовувати фізичні методи впливу". А щодо граничного віку "ворогів" – наприклад, чи брати 80-річних людей, – нарком відрубав: "Якщо тримається на ногах – стріляй!"

17 липня 1937 під час тієї ж наради Єжова нагородили орденом Леніна.

Похвала Єжову в радянській газеті
Похвала Єжову в радянській газетіВВС

Офіційно "Великий терор" був легалізований оперативним наказом НКВС СРСР № 00447 "Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів" від 30 липня 1937 р. Його підписав Микола Єжов.

"Перед органами державної безпеки стоїть завдання – найнещаднішим чином розгромити всю цю банду антирадянських елементів, захистити працьовитий радянський народ від їхніх контрреволюційних підступів і, нарешті, раз і назавжди покінчити з їхньою підлою підривною роботою проти основ Радянської держави", – йшлося в документі.

Фактичним початком злочину СРСР проти власного населення став день 5 серпня 1937 року.

З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447
З опернаказу НКВС №00447
/
З опернаказу НКВС №00447

Наказом №00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян:

  • Вироки за І-ю категорією означали "розстріл". Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26 150 осіб, то в січні 1938 р. він був збільшений до 83 122 осіб.
  • ІІ-га категорія – на ув'язнення в таборах ГУЛАГу.

Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський. Єжов погоджував такі запити без заперечень.

Заарештований був позбавлений права на захист чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і тортурами "вибивали" з арештованих потрібні зізнання. Дозвіл на застосування методів "фізичного впливу на підозрюваних" (тортур) було дано на найвищому рівні ЦК ВКП (б).

Випадки неправомірного засудження вважались припустимими і виправдовувалась прислів'ям "ліс рубають – тріски летять".

Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов'язок публічно таврувати "ворогів народу" були повсякденними.

Агітаційний плакат СРСР
Агітаційний плакат СРСРlenta.ua

Людина могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.

Зрежисовані показові процеси проти керівників партійних та державних осередків у 1937–1938 рр. відбувалися задля усунення чи маргіналізації рештків старої еліти і впливу на суспільство загалом. Участь у показових процесах мала свідчити про політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва.

"Великий терор" згорнули за вказівкою вищого партійного керівництва.

17 листопада 1938 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову "Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства", якою "орієнтували правоохоронні органи на припинення "великої зачистки" та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців "Великого терору".

Вражаючі факти про "Великий терор" в Україні

  1. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в'язницях НКВС було розстріляно 563 людини. Розстріли відбувалися на подвір'ях в'язниць, у підвалах НКВС або безпосередньо біля поховальної ями. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій, аби приховати масштаби злочину, НКВСисти змінили практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном, аби уникнути різкого запаху в повітрі.

Свідчення злочинів НКВС
Свідчення злочинів НКВСistpravda.com.ua

  1. Влітку 1937 р. законодавчо було посилено відповідальність членів родин репресованих. Дружин та чоловіків "ворогів народу" обов'язково арештовували, дітей до 15 років передавали у спеціальні дитбудинки. Членів сімей "ворогів народу", засуджених до розстрілу, примусово переселяли у внутрішні області СРСР.
  2. Показовою є доля колишнього Генсекретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931-му був засуджений на 10 років, а потім дізнався, що в 1937 році його дружина Марія була страчена "як дружина петлюрівського міністра".
  3. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох біля міста Медвеж'єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та людей, долі яких пов'язані з Україною.
  4. НКВС УРСР розташовувався в Києві у 1934–1938 рр. у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), у 1938–1941 рр. – по вул. Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВС по Київській обл. розміщувались по вул. Рози Люксембург (нині – Липська), 16.
  5. У 1955 р. КДБ при Раді Міністрів СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс – вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їх рідні померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при вирішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в РАЦСах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, у яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – приблизні.

Директива НКВС №108 сс
/
Директива НКВС №108 сс
Директива НКВС №108 сс
/
Директива НКВС №108 сс

  1. В рамках "Великого терору" НКВС організувало та провело серію масових національних операцій. Це так звана "німецька операція" (25 липня 1937 року), "польська" (11 серпня 1937 року), "румунська", "латиська", "грецька", "іранська", "харбінська", "афганська", "проти болгар і македонців".
  2. Спогади катів-НКВСистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний "почерк" вбивць. Як правило, стріляли в потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи "Наган". Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів під час масових страт.
  3. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій – одне з найбільших на території України. Вже встановлено імена близько 20 тисяч розстріляних громадян.
  4. Інші місця масових поховань жертв "Великого терору" політрепресій 1937–1938 рр.: Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П'ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Зх. Україні після 1939 р. також з'явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем'янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівщина), Тюрма на Лонцького (Львів).

Биківнянські могили, ХХІ ст.
Биківнянські могили, ХХІ ст.Фото "Главком"

  1. Термін "ворог народу" (латинське hostis publicus) – давньоримський. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до ворожих солдатів та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 рр. У СРСР термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, а й і вписаним у Конституцію 1936-го, згідно 131 статті якої "ворогами народу" оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

Реабілітація жертв

Незаконність "Великого терору" визнали ще в СРСР, після смерті Й.Сталіна, в роки "відлиги" відбулася часткова реабілітація репресованих. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". У ньому вперше законодавчо засудили політичні репресії як метод керування суспільством. Та оскільки цей закон ухвалювався ще в УРСР, певна частина репресій, навіть вчинених позасудовими органами, досі визначалася "обґрунтованими". Відповідно до вимог Закону, органи прокуратури та суди в 1991–2001 рр. реабілітували 248 тис. 810 громадян, але 117 тисячам 243 особам в реабілітації відмовили.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки". Законопроєкт розробив Український інститут нацпам'яті спільно із нардепами, громадськістю та експертами Реанімаційного пакету реформ.

Читайте також: "До бою! – і відкрили вогонь на ураження": як Луганський прикордонний загін один стояв проти штурму терористами РФ

Попередній матеріал
Сортування сміття: чому воно стало необхідністю та як правильно це робити
Наступний матеріал
Учені довели, що інтервальне голодування корисне для здоров'я
Loading...