Скандали сина Анни Ярославни: за що Папа Римський відлучив Філіпа І від церкви

Філіп І, син Анни Ярославни britannica.com
Трохи середньовічної "санта-барбари"...

Філіп I – король Франції, старший син Генріха I Французького та Анни, дочки великого князя київського Ярослава I. Він зійшов на престол у 8–річному віці, після смерті свого батька 1060 р. Філіп провів свої перші роки в Парижі та його околицях. Англомовні джерела свідчать: за своє довге правління він не виявив великих здібностей або енергії. А до того, як йому виповнилося 50 років, він "не любив нічого, крім гарного настрою і сну". Втім, Філіп І розбудував околиці Парижа, підтримував у них порядок – а ще був змушений протистояти своїм васалам Вільгельму I та Вільгельму II Англійському, чия влада у Франції на той час значно перевищувала владу самого Філіпа І. Цю задачу він виконав, скориставшись зі сварок між ними.

Філіп І був коронований у Реймсі в 1059 р. – у присутності свого батька, французького короля Генріха I та матері, Анни Київської, доньки київського князя Ярослава Мудрого та онуки Святого Володимира. Наступного року помирає Генріх – залишивши корону 8–річному синові. Звісно, малолітній король не міг правити сам. Тож регентами Філіпа стали його мати та дядько по батькові, граф Фландрський Бодуен V. Відносно самостійно він починає правити, коли йому виповнилося... чотирнадцять. Урочиста коронація Філіпа I відбулася у 1066 році. А наступного року помер його колишній регент, Бодуен V. Біля молодого короля залишилася лише мати.

Середньовічний Париж
Середньовічний ПарижВікіпедія

1070 р. відходить у засвіти двоюрідний брат Філіпа, син його колишнього регента Бодуен VI Фландрський. На його сина і спадкоємця Арнульфа, племінника короля, напав інший його дядько – Роберт Фризький, граф Голландії. Філіп відгукнувся на прохання про допомогу, якої просила матір Арнульфа, Річілдіс. І виступив проти Роберта. Але 22 лютого 1071 р. союзники зазнали поразки під Касселем, Арнульф загинув. Аби припинити ворожнечу, 20–річний Філіп І погодився на одруження з Бертою – дочкою Гертруди Саксонської та пасербицею графа Голландії. Цей політичний шлюб матиме доволі інтригуюче продовження...

Після цього весілля королева Анна Ярославна відходить від державних справ і повністю полишає на сина керування Францією. Вона до смерті живе у місті Санліс, яке обрала своєю резиденцією одразу по смерті чоловіка, Генріха І.

Центр Анни Київської, м. Санліс, Франція
Центр Анни Київської, м. Санліс, ФранціяЦентр Анни Київської

У 1074 р. Філіп захопив Корбі, частину землі своєї тітки Аделі – сестри Генріха І, матері Бодуена VІ Фландрського. Цим він створив своєрідний форпост у напрямку Фландрії, з якою прагнув зміцнення союзу.

Крім того, його правління ознаменувалося постійними сварками за спадок графів Анжуйських та війнами з герцогами Нормандії. У боротьбі між Фулком Речіном та його братом Джеффрі Бородатим за спадщину їхнього дядька, Джеффрі Мартела, графа Анжу, який помер ще 1060–го, Філіп отримав від Фулка Речіна у 1069 р. "хабар" за дотримання нейтралітету – Шато Лендон та Гатіне. Це дозволило приєднати графство Сенс, придбане 1055 р., з рештою домену навколо Парижа, Мелуна та Орлеана.

До речі, шляхи Фулка і Філіпа пізніше ще перетнуться – до того ж у досить делікатних та... інтимних обставинах.

Війни з нормандським королем Вільгельмом I Завойовником були постійними. У 1076 р. Філіп змусив його зняти облогу міста Дол–де–Бретань. Мир було укладено 1077 р., А в грудні 1079 р. вони разом узяли в облогу на той час майбутнього нормандського герцога Роберта Кертгоза у замку Герберой. Аж 8 травня 1080 р. облога була знята і укладено мир. А ще за рік знову розпочалася війна з Вільгельмом І – за графство Вексен, яке Філіп захопив у графа Симона Валуа. Вільгельм вимагав відшкодування за набіг васалів Філіпа, а ще забажав собі Понтуазу, Шомон–ен–Віксен та Мен. Але того ж року він помер.

У 1098 р. відбулася війна між Філіпом І і наступником Завойовника, Вільгельмом ІІ Рудим, у провінціях Мен та Вексен. У вересні Вільгельм особисто очолив атаку у Вексені і перетнув Сену, наблизившись до Парижу зі заходу на 30 миль.  Але ця кампанія була безрезультатною.

І ось тут починається середньовічна "санта-барбара". Вдже Філіп І був одружений двічі. І другий "шлюб" став причиною його найбільших проблем.

Бертрада і Філіп І
Бертрада і Філіп ІВікіпедія

15 травня 1092 р. він забрав собі Бертраду, дочку барона де Монфорта, дружину Фулка Речіна, свого васала (так, того самого згаданого вище племінника графа Анжу, від якого Філіп отримав "хабара" за невтручання у справи спадку) – і приготувався одружитися з нею. Але удівцем він не був, його законна дружина Берта Голландська на той час була живою! Та й чоловік Бертради був живим і здоровим.

Єпископи на чолі єпископом Шартрським відмовилися здійснювати церемонію вінчання. Але одного з тих церковників король таки зміг чи то вмовити, чи то підкупити – і досягти свого. Після цього й без того не надто приязні взаємовідносини Філіпа І з Папи Римського погіршилися це більше. Через двожонство й перелюб папа Урбан II відлучив Філіпа І від церкви.

Папа Урбан ІІ прибуває до Франції
Папа Урбан ІІ прибуває до ФранціїВікіпедія

І це вдарило по... союзнику Філіпа – Роберту, герцогу Нормандії. Справа в тому, що ще до історії з незаконним одруженням єпископ Шартрський пообіцяв королю надсилати своїх васалів на допомогу герцогу. І такий час настав 1094 р., коли тривала боротьба Роберта проти його брата Вільгельма. Але тепер слуга Церкви вважав себе абсолютно вільним від будь–яких зобов'язань перед королем.

Берта померла того ж 1094 року, Філіп овдовів. Але Фулк, чоловік Бертради де Монфорт, був ще живий, тож вирок церкви щодо Філіпа І зберіг силу. Філіп розгнівався і викликав єпископів до Парижа, щоб судити єпископа Шартрського за зраду. цікаво, але поки тривав розгляд справи, дія папського рішення щодо Філіпа була тимчасово припинена – і поновлена й підтверджена папою Урбаном ІІ на соборі в Клермонті в 1095, 1096 і в 1097 роках, і в Пуатьє 1101 року, незважаючи на протест Вільгельма IX, графа Пуатьє, який увійшов до церкви зі своїми лицарями, щоб запобігти відлученню його сюзерена від Церкви.

Філіп І примирився з Папою аж 1104 р., за чотири роки до смерті, присягнувшись не вести жодних розмов чи спілкування з Бертрадою де Монфорт, окрім як у присутності сторонніх осіб. Втім, вони, найімовірніше, продовжили спільне життя і навіть відвідали Фулка Речіна (законного чоловіка Бертради) 15 жовтня 1106 р.

В останні роки життя Філіп І узяв на себе обов'язок захищати свого спадкоємця французького трону Людовіка VI – старшого сина від шлюбу з Бертою Голландською – від нормандського та інших своїх ворогів. Філіп І помер 29 чи 30 липня 1108 р.

За свого правління син Анни Ярославни помітно збільшив вплив французької монархії. Окрім згаданого вище, він у 1101 р. придбав велику територію, зокрема Бурж і Дун-ле-Роа, що належали Еуду Арпіна, віконту Буржа, який збирався у Єрусалим. Наприкінці свого правління заволодів Монтлері.

Його перша королева, Берта Голландська, народила йому чотирьох дітей: спадкоємця трону Людовіка VI Товстого; Генріха, який помер молодим; Чарльза; і Констанцію, яка стала дружиною Г’ю I, графа Шампанського, а пізніше – Богемунда I, князя Антіохії.

У так і не визнаному церквою шлюбі з Бертрадою де Монфор він мав трьох дітей: Філіпа, графа Монтеса; Флоруса, який одружився на спадкоємиці провінції Нанжі; і Сесілію, яка вийшла заміж спочатку за Танкреда, князя Галілеї та Антіохії, а у другому шлюбі стала дружиною Понса де Сен–Жиля, графа Тріполі.

Читайте також: Дали чужий піджак і темник: "батько" мікромініатюр Микола Сядристий – про зустріч із Хрущовим

Попередній матеріал
Нове меню в школах і боргові пільги для переселенців з Криму та Донбасу – що зміниться в Україні з вересня
Наступний матеріал
Почали підкорення Канади 130 років тому: що відомо про українців, які змінили обличчя країни Кленового Листя
Теги:
Loading...