За лаштунками ЧАЕС: як будували "Укриття-2" та чому воно досі не захищає від радіації

З нагоди 31-ї річниці Чорнобильської трагедії 5.UA взяв інтерв'ю у спеціаліста, що має безпосереднє відношення до робіт над Новим безпечним конфайментом, що накрив четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. Він побажав залишитись неназваним

– На даний момент, арка (відома як Новий чорнобильський саркофаг, Укриття-2 або НБК, далі у матеріалі – просто арка) вважається готовою чи ні?

– Ні, ні в якому випадку.

– Наскільки вона не готова? І чому тоді вона вже насунута на старий "Саркофаг" (відомий як об'єкт "Укриття")?

– Арка на сьогодні фізично закриває старий об'єкт "Укриття" від природних впливів. Від снігу, від дощу. І все.

– Тобто, сама по собі вона не захищає зовнішній світ від можливих радіоактивних загроз?

– Звичайно. Арка це повинен бути єдиний технологічний комплекс, в якому підтримується певний тиск, температура, в якому вимірюється щільність гамма-випромінювання – всередині об'єкта "Укриття". Для цього всередині арки передбачено монтаж і налагодження певної кількості обладнання, яке фізично... частина змонтована, частина не змонтована. Система основних кранів, СОК так звана, яка в майбутньому повинна розбирати нестабільні будівельні конструкції старого "Укриття"  вона теж змонтована, але до кінця не налагоджена.

Досі не налагоджена система, яка повинна підтримувати саму арку в стані, щоб вона не іржавіла, наприклад. Вона складається зі сталевих конструкцій. Всередині, в міжарочному просторі, може утворюватися конденсат, який буде сприяти корозії. Для уникнення цього є система вентиляції з підігрівом і осушенням. Вона передбачена але ще не працює.

– І коли почне працювати? Ця і всі інші системи?

– Згідно з контрактом все повинно закінчитися в листопаді 2017 року.

– Як я розумію, від початку не планувалося, що "Укриття-2" буде насуватися на 4-й енергоблок ЧАЕС у такому стані?

– Так, спочатку планувалося, що все обладнання буде змонтовано, в більшості своїй налагоджено на "чистій" зоні (де немає радіоактивного забруднення 5.UA), там же, де збиралася і сама арка. І вже після цього, з проведеними індивідуальними випробуваннями, арка повинна була наїжджати на "Саркофаг". А там вона повинна була бути підключена до своїх проектних джерел енергії. Які теж на той час вже повинні були бути змонтовані та налагоджені в спеціальних будівлях. І зроблені комплексні випробування арки – в "брудному" місці, над самим об'єктом "Укриття".

Цього не сталося. Його частково змонтували, частково ні. Насунули арку на "Саркофаг", а тепер це обладнання у стані такого напівфабрикату знаходиться всередині арки. Наразі закінчують його монтаж і починають наладку. Все це відбувається вже у "брудній" зоні. Крім того, на час насування ще не була закінчена система електропостачання, тому все обладнання досі живиться від тимчасових джерел, що незручно. Не закінчені будівельні роботи приміщень фільтрів, вентиляційної галереї.

– А як мав відбуватися нормальний процес побудови такого комплексу?

– Спочатку закінчуються загальнобудівельні роботи. Потім проводяться і закінчуються опоряджувальні роботи. Після цього починаються монтажні роботи з обладнанням. І після їх закінчення пуск і налагодження. Кожен етап оформлюється спеціальним актом здачі-приймання території і приміщень. Після кожного етапу той, хто закінчив попередній вже не має права і можливості в цьому приміщенні що-небудь зіпсувати. Тобто будівельники закінчили свій етап після цього вони туди будівельний пил не несуть, вони не змінюють геометрію будівельних конструкцій.

А в новій арці зараз ведуться будівельні, опоряджувальні, монтажні роботи та налагодження в одних і тих же приміщеннях. Паралельно. Тому ні про який злагоджений процес із завершеними етапами мови бути не може. Там де вже є обладнання проводяться опоряджувальні роботи з пилоутворенням, які забруднюють його.

– Це все в підсумку вплине на якість самої споруди, арки?

– Це може вплинути. Обладнання ще не введено в експлуатацію, а його вже треба чистити. Проводити йому техобслуговування з повної чистки, хоча б від того ж пилу.

– Що взагалі могло послужити причиною насування арки?

– Термін експлуатації старого об'єкту "Укриття" був визначений у 30 років. І в листопаді минулого року вони якраз минули. І ось цим ніби закрили "Саркофаг" від снігу. Сніговий покрив додавав маси на дах старого об'єкта "Укриття". Будівельна така собі версія, що сніг, накопичуючись на покрівлі, погіршував стабільність конструкції. Плюс, якби ще взимку в Україні трапився землетрус у 6 балів, що дуже малоймовірно, але все ж припустимо, то на "Укритті" можливе було б часткове обвалення покрівлі.

– Але ви не вважаєте це достатньою причиною міняти терміни встановлення арки?

– Певний ризик був, але дуже малоймовірний. Хоча, звичайно, деградація будівельних конструкцій старого блоку спостерігається. Наприклад, минулого року сталося часткове обвалення стіни машзалу 4-го блоку (ЧАЕС – 5.UA). Хоча попередньо цього нічого не передвіщало. Це свідчить, що можливо будівельні служби ЧАЕС щось недогледіли і в інших місцях могло б статися обвалення. Де недообстежили, не подивилися. Адже там радіаційні поля, сильно багато не подивишся.

– Тобто все-таки причини були?

– Тут не можна сказати однозначно. Найбільша проблема "Саркофагу"  це нерозрахункова конструкція. Для будь-якого будівельного об'єкту завжди розраховуються фундамент, стіни, всі складові механічної міцності і дається прогноз часу служби, стійкості і так далі. "Саркофаг"  це будівельна конструкція, яка споруджена на залишках фундаментів 4-го блоку ЧАЕС. Вони не були до кінця досліджені – наскільки вони зруйновані, яка у них міцність. "Саркофаг" у 1986 році будувався багато в чому навмання. Не було фізичної можливості провести дослідження і розрахунок. Тому, частково, ця конструкція розрахована, а частково вона гіпотетично спирається на припущення, що "ось тут воно витримає". На око. І від цього ніяк не можна було піти, інакше не виходило.

– Досить небезпечно звучить.

– Так воно і є. Ризиковано звучить, але так воно і є. Щоб було не "на око", треба було б спочатку провести повні геологічні дослідження. А як ти це зробиш, якщо там радіоактивне сміття з ядерним матеріалом, що не розпався. Тож насування арки у листопаді збільшило термін завершення проекту. Як мінімум на півроку, швидше за все на рік, а може навіть на півтора.

– А від початку повинен він був коли завершитись?

– Насування повинно булу відбутися десь зараз, навесні.

– І це була б вже завершена конструкція?

– Так, до цього часу більшість обладнання було би вже готове. Залишилося б тільки підключити її до мереж, які вже теж були би готові. А монтажу цих мереж нічого не заважало би, як зараз та ж арка, яка стирчить над ними. Наразі ж довелося до тимчасових підключати подовжувачами. А потім тимчасові треба буде демонтувати і підключити до постійних. Подвійна робота, яку не довелося б робити.

Загальна вартість усіх робіт теж збільшилась. Коли арка була в "чистій" зоні, то всередині можна було працювати повний 8-годинний день і за цей час денну дозу радіації робочі б не вибирали. А зараз всередині арки, у багатьох місцях денна доза, це 100 мкЗв здається, вибирається за годину, а де-не-де за 15 хвилин.

– Що буде зі старим "Саркофагом", коли арка таки буде готова? З ним взагалі щось будуть робити? Або ось арка готова, все закрилося, законсервувалося і забулося?

– Також складне питання. "Саркофаг" планувалося почати розбирати під аркою. Принаймні нестабільні конструкції. Але проблема в тому, що забруднені конструкції, якщо їх демонтувати, їх нікуди потім складати. Тому що на Землі не існує сховища для настільки радіоактивних матеріалів. Їх розібрати звичайно можна, але складати можна тільки всередині об'єкта "Укриття".

– А від початку куди планувалося їх дівати?

– А про це ніхто не думав. Далі моменту "ми їх розібрали", схоже, думка не йшла. Я думаю, що їх тепер ніхто не буде розбирати, бо ніхто не знає, що з цими матеріалами робити потім. Можна демонтувати, подивитися, показати що "ось, ми розібрали", а після цього їх не можна виносити за межі об'єкта "Укриття".

– А необхідність в цьому є?

– Гіпотетично звичайно є. У будь-якому випадку, щось, колись з цим робити треба буде. Тому що воно просто може коли-небудь впасти.

– Але ж впаде всередині арки? Зовнішній світ буде захищений?

– Так, і це великий плюс. Що якщо на той час всередині арки буде працювати система вентиляції, підтримання різниці тисків, то радіоактивний пил залишиться під аркою і буде поглинений фільтрувальною вентиляцією. Назовні арки нічого не пройде. 

– А сховищ, куди можна було б подіти розібраний "Саркофаг", немає, бо?..

– Бо для сховищ радіоактивних матеріалів є обмеження стосовно об'ємної активності. Чим більше в одиниці "брудного" матеріалу відбувається різних ядерних реакцій з розпаду або утворення, тим більше об'ємна активність речовини. А всередині "Саркофагу" є величезна кількість матеріалів, у яких ця активність перевищує всі допустимі пороги. Для того, щоб їх десь таки зберігати, треба матеріал, який зараз в "Укритті", дістати, фрагментувати, перемолоти, тобто перемішати з "чистим" нерадіоактивним матеріалом. При цьому зростає його обсяг і маса. І те, що зараз зберігається в метрі кубічному, займатиме, наприклад, п'ять кубічних метрів. І все це треба буде десь зберігати.

– Довго?

– Тисячі років.

– Арка скільки прослужить?

– На сто років розрахована. На відміну від об'єкта "Укриття" вона вже розрахункова конструкція. Її термін експлуатації прорахований для тих умов, які повинні будуть дотримуватися всередині, але поки цього не робиться.

– Тобто, в принципі, в умовах нинішніх робіт, термін експлуатації арки зменшується?

– Так, хоча і ненабагато. У будь-якому випадку, там 100 років взято із запасом. Я думаю, що через 100 років проведуть обстеження арки і продовжать їй термін ще років на 50. І тільки потім будуть думати над заміною. Це теж нормальна практика. Ті ж АЕС були розраховані на 30 років, йдеться про ресурс їх реакторів, а потім, після обстеження, їх термін служби був продовжений ще на 15 років. Це світова практика, що без ризику половину терміну їм можна "накинути".

– Розкажіть, як працюється на будівництві арки?

– Важко. З поняттям "планування процесів" тут дуже важко. Керівний персонал в основному французький, але є люди і з інших країн. Багато людей, які займають, грубо кажучи, посади начальників відділів були б хорошими бригадирами, тобто статусом нижче.

– Як взагалі потрапляють на роботу? Поруч з таким небезпечними об'єктами, як ЧАЕС, "Саркофаг"?

– Є підприємство, яке виграє тендер на якісь роботи. Воно показує, що такими роботами займалося раніше, в Зоні або за межами. І потім, зі збільшенням обсягу робіт, набирається персонал. Кваліфікація цього персоналу відповідальність цього ж підприємства. І виходить так, що якщо політика підприємства не платити нормальні гроші, то багато фахівців відмовляються, тому що бояться. Все таки це Чорнобиль. Зате погоджуються люди, які завжди хотіли спробувати таку роботу. Або які вже займалися подібним, але за фінальний результат їх вигнали з іншого місця.

– Це усе зараз з оглядкою на нинішній персонал "Новарки"?

– Так. Але професіонали звичайно теж є. З контролем якості йдуть справи так само. З одного боку компанія позиціонує, що "давайте робити якісно". З іншого, якщо людина не вміє робити по технології, то навіть з якісними матеріалами виходить погано. Потім замовник бачить, що вийшло і все переробляється.

– Просто переробляють? Ніяких штрафів за неякісну роботу?

– Ти вже два рази матеріали витратив, електроенергію. Ось і пеня.

– Але оплачує це все ж ЄБРР, G7, сама Україна?

– У підсумку так, гроші з їхніх кишень. Потім буде питатися, і в причинах переробки будуть вказуватися не "прорахунки", а що такі складні умови. Що не було можливості провести дослідження. Частково на це дійсно можна спокійно списувати. Тому що об'єкт такий, не все можна подивитися і виявити заздалегідь. Наприклад, коли фундаменти робили, то на таку кількість різного сміття натикалися. На танки наприклад.

– Танки?

– Так, починають бурити і бур потрапляє в танк. А тут вже є проектна паля. Значить треба вже її ховати і рахувати, де можна зробити іншу, щоб міцність фундаменту не змінилася. Проект і роботи доводиться переробляти.

– Звідки там танк взявся?

– З 86-го року, закопали. Коли радіоактивне сміття згрібали. Там багато чого закопали.

– Можете щось сказати з приводу планів на використання Зони? 30-, 10-кілометрової? Президент підписав указ про створення у Чорнобилі заповідника, наче є плани стосовно створення сонячних електростанцій.

/
/

– Є плани з облаштування сонячних електростанцій в Зоні відчуження. На території самої ЧАЕС, 10- і 30-кілометрових зон. Є кілька майданчиків, передбачених під це. Є компанії, які замовили техніко-економічне обґрунтування, навіть проектні роботи ведуться. Для сонячних електростанцій потрібна земля, в Зоні вона не підходить для господарської діяльності. Для облаштування ж станцій її можна використовувати. А інфраструктура, ті ж повітряні лінії, вони в Зоні присутні. До ЧАЕС були підведені, їх можна пристосувати. Їх не треба буде проводити, як у пустелі. Люди, які повинні будуть обслуговувати сонячні електростанції теж є. Є організації, які займалися схожим видом діяльності. Просто трохи поміняти профіль, додати фахівців. Є сенс у такому облаштуванні.

Попередній матеріал
Найкращий лайфхак цього літа: як безкоштовно подорожувати до Ізраїлю
Наступний матеріал
Серце не витримало – пішов на контрактну службу: багатодітний військовослужбовець ЗСУ розповів, як опинився в АТО