Серце не витримало – пішов на контрактну службу: багатодітний військовослужбовець ЗСУ розповів, як опинився в АТО

Військовослужбовець ЗСУ Руслан у відео для Військового телебачення України розповів про те, як опинився в АТО, на що спроможна його техніка та як вдома на нього чекають його "троє дівчат та п'ятеро хлопців"

Військовослужбовець ЗСУ

В основному зенітники є зенітники. Працюємо разом з усіма, так що почувати себе трохи краще, чи трохи гірше ми не можемо.

Серце не витримало – пішов на контрактну службу.

Якщо по-чесному, то завжди хотілося стати військовим. Свого часу був у Суворовськкому, вчився у військовому інституті. Але сім’я, довелося піти з цієї професії. Зараз у мене багато друзів, особливо моїх однокласників, які вже пройшли АТО, які воювали. Більше всього, скажімо так, вдарило по серцю те, що три мої однокласниці були в зоні АТО. І, як кажуть, серце не витримало – пішов на контрактну службу. Професію здобув ще за часів строкової служби – я був зенітником строкової, то зенітником прийшов і сюди.

Основна професія зенітників говорить сама за себе. В основному, це ураження повітряних цілей. Зараз у зоні АТО всі знають, що авіація не працює, але дуже багато безпілотників, польоти яких над нами треба коректувати. Ну і добре прикриття для піхотних підрозділів. На своїй цій "ласточці" БМП зупинити – легко.

На своїй цій "ласточці" БМП зупинити – легко.

Військовослужбовець ЗСУ

Зенітка, по-перше, щоб її розкласти-скласти, підготувати до бою, тут важлива кожна людина. Якийсь найменший промах одного позначиться на боєздатності всього, саме цієї зброї. Плюс, особливо при транспортуванні, бувають випадки, не завжди є техніка… Це не автомат, який закинув на плече і побіг, тут дружно підняли на колеса, в руки і побігли, куди треба. Ну і основне – різне буває, так що всі один одного можуть замінити. Тобто будь-хто може сісти на моє місце, на моє місце стрілка, будь-хто може сісти на місце наводчика, або бути заряджаючим.

Це не автомат, який закинув на плече і побіг, тут дружно підняли на колеса, в руки і побігли, куди треба.

Ось, є деякі "подарунки" у нас із Пісків, із Мар’їнки… Тим не менше, апарат надійний, до нього особливих претензій нема. Основне – зручний та при доброму колективі, при дружньому. Ми саме цю нашу "ласточку" вважай на руках носили, куди треба і куди не треба. Зручна, мобільна техніка, наголовніше – безвідмовна.

Військовослужбовець ЗСУ

Скажу словами дітвори, яка дзвонить: "Тату, ми тобою гордимося, чекаємо, приходь!"

У мене троє дівчат та п’ятеро хлопців. Скажу словами дітвори, яка дзвонить: "Тату, ми тобою гордимося, чекаємо, приходь!" Все. Тобто якась гордість у дітвори ж, мабуть, є.  Що все-таки не на дивані сидіти в телевізор розказувати, як нам жити треба, а все-таки хоч щось зробити своїми руками. Дай Боже, потихеньку це все вернемо у свої кордони, нашу Україну. Ну і після зони АТО розумієш, щоб у нас вдома такого точно не було. Не дай Боже!

Попередній матеріал
За лаштунками ЧАЕС: як будували "Укриття-2" та чому воно досі не захищає від радіації
Наступний матеріал
Найвпливовіша жінка з Габсбургів: Австрія святкує 300-й день народження імператриці Марії-Терезії