Цей невеликий рукотворний меморіал, присвячений захиснику України В'ячеславу Мінкіну, з'явився тут нещодавно. Так на самісінькій передовій в околицях Донецька вшановують та бережуть пам'ять про загиблих побратимів. Саме на цій позиції у листопаді 2020-го життя армійця забрав ворожий снайпер. Тиша тут підступна та оманлива і може обірватися будь-якої миті.
Вадиму В'ячеслав був зятем. Рідні разом захищали Світлодарську дугу та населений пункт Золоте, що на Луганщині. Після загибелі чоловіка рідні Вадима на передовій побільшало – у бригаду, де він служив, прийшли троє добровольців.
"Його тесть тут, моєї сестри чоловік прийшов сюди, підписав контракт, рідний брат менший теж прийшов, підписав контракт, сусід прийшов, підписав контракт. Вони дружили теж сильно", – розповів військовослужбовець ЗСУ.
Це важка ділянка фронту. До ворога звідси – не більше як 100-150 метрів. Слід пильнувати, щоб не пропустити ані можливі пересування супротивника, ані прицільний обстріл. Скажімо, із протитанкового гранатомета, але з накрученою на заряд міною 82-го калібру. Такі можуть прилітати і за 100-200 метрів. Тут постійно чути ворожий вогонь – так бійців виманюють на снайпера.
"Провокативні дії, простріли – прострілюють наші позиції постійно. Щоб хтось або висунувся, або виліз, під снайпера може бути, а може бути провокація. У нічний час ця картина погіршується. У нічний час дуже велика пильність. Коли вони роблять вогонь, треба дивитися перед своїм фронтом, тому що в цей час вони можуть підійти", – зауважив "Сокол".
Боєць на псевдо "Патефон" уже втретє повертається в армію і на передову. Він на фронті з 2014-го – спершу служив за мобілізацією, потім підписав контракт, після його закінчення трохи перепочив і знову – на війну.
"Сидить дві частини. Одна говорить: угомонися, йди додому, вдома жінка, діти, сім'я, будь біля сім'ї, а друга каже: йди туди, де повинен бути чоловік. А чоловік повинен бути там, де потрібен захист", – переконаний армієць.
Сім років тому, коли розпочалася російсько-українська війна, ніхто з бійців, які з перших днів пішли боронити Батьківщину, не думав, що це надовго. Усі були впевнені: за три-чотири місяці виженуть ворога і – по домівках.
"Буквально пару місяців, ніхто не думав, що воно так буде. Потім діло йде до осені, почали видавати світерки, ми вже почали міркувати, що щось не то", – розповів "Патефон".
Вадим теж на війні з 2014-го. І вже вдруге повернувся захищати Україну. Перерву зробив, коли дружина народила доньку. Щойно дитині виповнився рік, підписав контракт на службу в Збройних силах.
"Треба тут також комусь бути. Це наша земля, її треба захищати", – наголосив військовослужбовець.
Із Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, "5 канал"
Українські військові провели навчання з нейтралізації мін ПОМ-2, які регулярно застосовують збройні формування РФ – фото
