Не під дулами автоматів, то під тиском адмінресурсу – Росія провела на території окупованого Кримського півострова свої вибори у Держдуму. За пару тижнів до "волевиявлення" кримчани масово заговорили про те, що бюджетників під страхом звільнення змушують приходити на дільниці. В сам же "день Ікс" з’явилися повідомлення, що ставити галочки у російських бюлетенях змушували навіть пацієнтів місцевих лікарень. І попри всі зусилля, домогтися принаймні 50%-вої явки нинішнім керманичам Криму не вдалося. Натомість, спромоглися вони дати високі результати для кремлівської "Єдиної Росії".
Кореспондент "5 каналу" розпитав у політичного оглядача Михайла Шульца, який за кримськими виборами спостерігав із Севастополя, якими він побачив тонкощі "острівного волевиявлення". Ім’я співбесідника довелося змінити з міркувань безпеки.
– Михайле, Росія привезла до Криму свої виборчі правила. За яким принципом у неділю голосували люди?
– Так, за російськими правилами 225 депутатів висувається за списками, 225 – за округами. На півострові визначили чотири мажоритарних округи. Три власне у Криму, і один – у Севастополі. Усі чотири місця отримали депутати від "Єдиної Росії". А за списками система дещо складніша, ніж в Україні. Існують так звані регіональні списки, коли партія бере один регіон, або зливає кілька регіонів в один. І від того, який процент отримає партія в цьому регіоні, стільки і пройде за її партійним списком у Держдуму. Наприклад, для Севастополя і Криму у "Єдиної Росії" був єдиний список. А, скажімо, комуністи створили свій – для Севастополя, Криму та Калінінграда. Там партії за якимись своїми принципами роблять ці регіональні списки. Тобто, як приклад, буде вважатися, що від Севастополя до Держдуми пройшли двоє людей. Один мажоритарник, Дмиро Бєлік, "Єдина Росія". А другий, швидше за все, якщо не відмовиться від мандату за віком – колишній командувач ЧФ РФ Володимир Комоєдов за списком від компартії. Він і нині чинний депутат, і, думаю, депутатом і залишиться.
– За кілька тижнів до дня голосування масово почали з’являтися повідомлення про те, що бюджетників просто-таки зганяють на "вибори". Проте, явка виявилася відверто провальною. Чому?
– Так, ми бачимо що й в Севастополі, й в Криму явка менше 50%. По Криму 49%, по Севастополю 47%. І це дуже цікавий момент. Взагалі-то чим вищий статус виборів, тим вища явка. Тобто на президентських виборах активність найбільша, а на парламентських явка вища ніж на виборах у місцеві ради. І якщо порівнювати з явкою на вибори парламентські за всі українські часи (а вони в нас були у 98-му, 2002-му, 2006, 2007 і у 2012-му) – то це найнижча явка за 18 років. Тобто меншою явка була лише у 94-му і 96-му роках, коли проросійські сили агітували не брати участь в українських виборах. І з 1998-го, коли навіть Севастополь почав втягуватися в український політичний процес, явка майже завжди була вищою за 50 відсотків. Лише у 2012-му була на межі – близько 49.6%. З чим це пов’язано. Звичайно, не варто тішити себе ілюзіями, що ті, хто не прийшов на вибори – це ті люди, хто не хоче брати в них участь через політичні причини і не визнає "повернення Криму у рідну гавань". Звичайно, така група теж є, але її дуже важко виокремити. Чому така велика пасивність виборців? Мені здається, вона як раз пов’язана із двома моментами. По-перше, кримчани і севастопольці в тому числі вже певним чином втягнулися у російське політичне життя. А російське політичне життя, власне кажучи, і передбачає відсутність якоїсь інтриги, що була в українських виборах, коли люди дійсно йшли голосувати за ту чи іншу політ силу, і думали, що щось зміниться.
– Тобто кримчани вже не вірять в те, що вони щось вирішують?
– Так, зараз в людей такі настрої, що вони не вірять, що насправді може щось змінитися. Тому явка – це, скоріше, не характеристика активного протесту. Хоча частина опозиційних російських політиків теж закликала бойкотувати вибори, але це, може, дійсно характерно для Москви і Санкт-Петербургу, де є великі групи опозиційно налаштованого населення. А для Севастополя й Криму, звичайно, це не стільки опозиційність і протест, як апатія і розчарування. Тобто люди не вірять у зміни шляхом процедури голосування, та й в принципі не вірять у покращення ситуації ,тому на вибори й не ходять.
– А ті, хто ходить, голосують за партію Путіна…
– Тут теж є цікавий момент. Подивіться на різницю у голосах за "Єдину Росію", яку дали Крим і Севастополь. У Криму за "Єдину Росію" понад 70%, у Севастополі – близько 50%. І те саме з кандидатами. На всіх трьох кримських округах перемогли депутати-єдинороси, і в них від 63% до 72% голосів. У Севастополі кандидат-єдинорос Бєлік отримав всього лише третину голосів. Це набагато менше, аніж його кримські "колеги". Це пов’язано в першу чергу з тим, що у Криму Аксьонов з Константиновим повністю контролюють партійні структури, і, скоріше за все, був задіяний адмінресурс. А у Севастополі ми бачимо, що є постійний, уже дворічний роздрай в місцевій організації "Єдиної Росії". Між угрупуванням, яке свого часу орієнтувалося на вже відставного Меняйла, а нині орієнтується на Аксьонова, угрупуванням, що орієнтується на Чалого і угрупуванням, яке орієнтується на Бєліка. І фактично це призвело до того, що не було навіть спільної агітації, а навпаки, всі агітували проти інших. І фактично через відсутність єдності вони не змогли підключити адмінресурс, і частина голосів пішла до інших партій, і вилилася у протестне голосування за КПРФ і за ЛДПР. Але, власне кажучи, це нічого істотно не змінює. Ми бачимо, що у Севастополі підтримка "Єдиної Росії" приблизно на рівні середньоросійському, а по Криму ну не на рівні Чечні, але на рівні національних республік на кшталт Інгушетії та Калмикії. У Чечні ж підтримка 98%.
– Це пов’язано з реальною любов’ю до Путіна та Єдиної Росії?
– Ні, я думаю, що такі результати можуть бути пов’язані лише з активним використанням адмінресурсу. А адмінресурс у Криму добре працює. І ми це бачили у останні українські вибори – 10-го та 12-го років. Тоді здавалося, що в Криму більше точок зору, політичних сил, порівняно з Севастополем. І навіть Верховна Рада АРК, вона була більш багатопартійною, ніж міська рада Севастополя. Але покійний екс-прем’єр республіки Джарти, коли прийшов у Крим, він створив настільки жорстку систему влади і настільки ефективно почав використовувати адмінресур, що вже у 2010-му році для Партії регіонів по Криму ми бачили більший рівень підтримки, ніж в Севастополі. І фактично Аксьонов та Константинов отримали у спадщину від Джарти цей репресивний адміністративний апарат, що фактично дозволяє давати на виборах такий результат, який необхідний.
– А щодо самої чистоти виборів, було багато повідомлень про вкидування, про фальсифікації – наскільки сильно відрізнялися ці вибори від українських в Криму і Севастополі?
– Наскільки мені відомо, по Севастополю особливих видувань не було. Можливо, були якісь несуттєві, на рівні статпогрішності, які могли би змінити 1-2%, але це було характерно і для всіх українських виборів. А от по Криму спрацювала ця система репресивно-адміністративна, але тепер вона працює вже на "Єдину Росію". А в Севастополі багатьох старих регіоналів "видалили" завдяки Олексію Чалому, тих, хто вміє фальсифікувати вибори і використовувати адмінресурс. А ті люди, які сьогодні в місцевій "Єдиній Росії", ще поки не навчилися цього робити, тому ми бачимо, що результат Севастополя на 23% відрізняється від кримського.
– З приводу явки. Минулого разу ми говорили, що зміна владної верхівки Севастополя акурат перед виборами якраз і має зняти конфлікт, зменшити апатію і підняти явку населення. Чи це вдалося?
– Так. Враховуючи, що основна мотивація людей, що не пішли голосувати – це все ж таки мотивація апатії і розчарування, то, в принципі, нові фігури у складі керівництва Севастополя, скоріше стимулювали місцевих до виборів. Адже в них є певний кредит довіри, бо Меняйло був дуже непопулярним. Я так думаю, що це стимулювало явку на 4-5% в плюс, і в основному ці люди проголосували за протеже Олексія Чалого Олега Ніколаєва. Ми бачимо, що певна частина людей прийняла рішення піти на голосування в останній момент. І ми бачимо, що результат Ніколаєва дещо вищий, ніж давали дані соцопитувань на початку вересня. Це, зокрема, пов’язано з активною роботою піар-команди з Томська, яка у 2014-му році активно розкручувала Олексія Чалого.
– Проте, навіть з активною командою і під протекторатом "героя руської весни" Ніколаєв не зміг перемогти. Чому?
– Тут треба дивитися на електорати обох кандидатів. Так, Бєлік спирався на старий, перевірений електорат Партії Регіонів. Тобто це люди із низьким рівнем доходу, люди, як правило, з дещо нижчим освітнім цензом і люди, що соціально залежні, тобто і пільговики, і бюджетники. Бєлік звертався в першу чергу до них. Він говорив про те, що в Севастополі низькі зарплати і високі ціни на продукти харчування, на ліки, він говорив про комуналку, про роздовбані дороги, про недопустимість підвищення тарифів і про відсутність ремонту будинків, тобто він звертався в першу чергу до соціально неблагополучних, бідних людей. А у Ніколаєва інший підхід. Він говорив про місто-Сонце, яке вони разом з Чалим хочуть збудувати, тобто про якісь глобальні прожекти: будівництво аеропортів, порталів, канатних доріг, мостів і ще чогось. Тому база Ніколаєва – це все ж таки ті люди, які ще зберегли оптимізм так званої "Руської весни", які сподіваються, що життя в Севастополі покращиться і що люди, яких ця "весна" привела до влади, виконають свої обіцянки. Але ми бачимо, що саме бідних і соціально незахищених виявилося більше, і вони проголосували за Бєліка. Тобто ми бачимо, що сильно скоротилася кількість оптимістів за останні два роки. Адже тоді презентація концепцій Чалого відбувалася на неймовірному емоційному підйомі. І з яким вогнем в очах люди за них голосували, сподівалися на краще життя. А нині ж лише чверть тих, хто прийшов на дільниці, підтримують і сподіваються на оптимістичну програму. Більшість же повернулася до провінційної безвиході, і мріють лише про доступні ціни на їжу та ліки. При чому у КПРФ та ЛДПР схожий електорат.
– Що тепер зміниться для Криму та Севастополя у російських реаліях після того, як вони наче б то "обрали" своїх представників у Держдумі?
– Я думаю, що абсолютно нічого. Не варто плутати Державну Думу і Верховну Раду. Верховна Рада України, особливо після Конституційних змін 2004-2005 років, дійсно стала таким справжнім Парламентом, де ухвалюються якісь рішення, що справді впливають на майбутнє країни. Це було навіть за Януковича, хоча як правило за Януковича вони впливали у гірший бік. А у російських реаліях Держдума – це місце, де засідають якісь гімнастки, боксери, напівненормальні депутати, які за замовленням адміністрації Кремля вносять якісь одіозні закони, якісь олігархи, що проштовхують свої, виключно комерційні інтереси, тобто Держдума фактично не є політичною структурою. Тому після цього голосування в Криму зміниться лише статус людей, що стали депутатами – тепер вони небожителі. Адже статус саме матеріальний і пільговий у депутата Держдуми набагато вищий, ніж у депутата Верховної ради. Зараз навіть депутат так званих Законодавчих зборів Севастополя отримує зарплату більше ніж український нардеп. Що, звичайно ж, свідчить про покращення життя у Криму, щоправда, для окремих осіб і категорій громадян.
– Ми говорили про те, що вересневі вибори – це "Година Ікс" для російської верхівки. Саме після цього голосування прогнозували великі зміни у кримській владі. Але, наприклад, Аксьонов за повідомленнями російських ЗМІ, відмовився від мандата депутата Держдуми…
– Те, що Аксьонов відмовляється від свого мандата – це означає, що він залишається в Криму. Тобто попри низьку явку, Аксьонов продемонстрував, і особливо у порівнянні з севастопольськими товаришами, відповідний майстер-клас. Все таки 70% за "Єдину Росію" – це рівень Інгушетії, тобто рівень кланової республіки, де всі підсумки голосування залежать від місцевого феодала, від місцевого барина. Крим продемонстрував схожі результати. Тому якщо Аксьонову і є чого боятися, то це жодним чином не пов’язано із результатами виборів. Я думаю, у Кремлі ними задоволені. А ось із Севастополем дещо складніша ситуація. Мені здається, що будуть якісь оргвисновки зроблені, адже Севастополь – це такий регіон, де народ достатньо пасивний, де легко використовувати адмінресурс, бо тут дуже багато залежних: пільговиків, бюджетників, пенсіонері в і т.д. І в Кремлі робитимуть висновки. Можливо, це буде пов’язано із закріпленням певного "кураторства" над місцевими єдиноросами з боку Криму. Щоби старші товариші навчили, так сказати, севастопольців "працювати правильно" на виборах. Однак, росіянин Овсянников як виконуючий обов’язки губернатора і Чалий, що на даний момент його підтримує, вони, звичайно, виступатимуть проти такої комбінації. І, судячи з усього, і у Аксьонова, і у Овсянникова нині є якісь покровителі на рівні перших осіб Російської Федерації, і тому, швидше за все, між ними продовжиться боротьба і перетягування канату в найближчі місяці.
Леся Кримська Українка
