Документальний фільм, створений платформою пам'яті "Меморіал", присвячений трьом бійцям, які загинули, захищаючи Маріуполь. Про героїчних захисників розповідають їхні мами.
Для Зінаїди Гевак, Тетяни Демчук і Галини Ваховської їхні сини-воїни були, в першу чергу, коханими дітьми та найкращими хлопчиками у світі. І лише після цього – героїчними захисниками. Для кожної з них новина про загибель сина – момент, коли серце обпалило пекельним вогнем болю. Вони намагаються жити із цим далі, але це вже зовсім інше життя.
Дивіться 14 травня о 14:10 на YouTube-каналі на "5 каналі"
Тисніть плеєр та "Створити нагадування", щоб не пропустити початок:
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Антон Гевак не розповідав мамі про те, що пішов воювати. Про те, що син бере участь у бойових діях, Зінаїда дізналася від односельчанки. Підрозділ Антона бився на Волноваському напрямку, намагаючись не допустити оточення Маріуполя. 5 березня російські війська почали проривати їхні позиції. Антона росіяни застрелили з кулемета після того, як він підбив їхній танк.
Через 10 днів тіло хлопця привезли додому. Коли мама побачила, що її Антона, завжди такого швидкого і спритного, несуть інші, з її грудей вирвався майже звіриний крик. Жінка й досі відчуває присутність сина й говорить із ним. Коли приходить на могилу Антона – вмикає його голосові повідомлення. Ті, де він каже, що в нього все добре, він живий і здоровий.
Богдан Демчук 28 квітня 2022 року відправив мамі своє останнє повідомлення "Мам, як ви там?". Вона була за містом без зв'язку і не змогла одразу відписати. Досі не може собі пробачити цього. А через два дні Тетяна Демчук дізналася, що її син загинув. Він сидів у кабіні вантажівки, яка потрапила під обстріл. Один з осколків влучив йому в шию. Смерть була миттєвою. Машина вигоріла вщент, але тіло бійця встигли витягнути та забрати у бункер.
Богдан воював разом зі своїм молодшим братом Олегом. У Маріуполі той потрапив у російський полон. Перебуває там досі. Тетяна Демчук бореться за звільнення полонених і повернення тіл загиблих захисників Маріуполя. Чекає, коли зможе з честю поховати свого старшого сина.
Іван Ваховський став бортмеханіком вертольоту Мі-8 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди". Під час повномасштабного вторгнення був у складі екіпажу, який доставляв підкріплення, продукти та ліки до заблокованих захисників Маріуполя. Під час одного з вильотів, коли їхній вертоліт забирав тяжкопоранених українських воїнів, борт збили. Ваховський загинув.
Галина Ваховська називає свого сина Іванка ангелом. У дитинстві він був симпатичним білявим хлопчиком. Змалечку любив техніку, сам лагодив велосипеди, захоплювався машинами. Був дуже охайним. Займався народними танцями й музикою. Гарно малював. Вмів смачно готувати. Дуже любив тварин. Завжди підбирав на вулиці тих, які потребували допомоги. З дитинства марив небом.
Після звістки про загибель сина Галина боялася бачити людей, не могла дивитися на небо. Через проблеми із серцем потрапила до лікарні. Досі не може повірити в те, що її Іванка немає. Та в серці є надія, що її син якимось дивом врятувався. Саме це тримає її на цьому світі.
Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про ваших близьких та знайомих, які пішли з життя через війну:
- Для загиблих військових: https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6
- Для цивільних жертв: https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6
- Сайт, де будуть опубліковані історії: https://www.victims.memorial/
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
